Народна казка – це народне оповідання про вигадані події, що сприймаються як реальні.
На які групи поділяються народні казки?
Виділяють три види казок:
- казки про тварин (головні герої тварини. За допомогою образів тварин народ висміює вади людської вдачі, застерігає від негідних учинків, показує, як не можна чинити).
- чарівні казки (у них обов’язково описується протистояння добра і зла. Головні герої і героїні чарівних казок виконують важкі завдання і обов’язково перемагають у боротьбі з лихими силами. Перед героєм ставиться надзвичайно важке завдання, виконати яке допомагають чарівні помічники або помічниці. В кінці переможця чи переможницю чекає винагорода.
- соціально-побутові казки (розповідають про життя простих людей. У центрі уваги може бути несправедливий суд, вигідне одруження, тяжкі заробітки, погане ставлення пана, сімейні чвари тощо. Може зображуватися протистояння між членами родини: багатими і бідними, лінивими і роботящими, розумними і дурними..
Хто є автором народної казки?
Автором народної казки є народ.
До українських народних казок належать багато казок. Найпопулярнішими є: «Мудра дівчина», «Летючий корабель», «Лисиця та Рак», «Про правду і кривду».
З чого складається народна казка?
Будова народної казки включає: зачин, основну частину та кінцівку.
- зачин – це традиційний початок казки словами: «Жив собі…», «Був собі…».
- основна частина розповідає про дійових осіб, події розгортаються як ланцюжок пригод. У казках часто зустрічаються числа 3, 7, 12 (це є особливістю народних казок). Наприклад, у змії було три голови, у батьків три брати, герой вибирає куди піти з трьох доріг.
- Кінцівка — це вислів, яким зазвичай закінчується казка: «Живуть-поживають, добра наживають» чи «Вам казка, а мені бубликів в’язка».
Народні казки: ознаки
• походження та поширення в усній формі;
• розповідна форма (з відповідними зворотами, зверненнями тощо);
• вигаданість (фантастичність того, про що йдеться в казці);
• умовність зображуваних подій і героїв (відсутність конкретики, лише загальне уявлення про персонажів, про час і місце, де відбувається дія);
• боротьба добра і зла з обов’язковою перемогою добра;
чітка побудова (зачин, основна частина, кінцівка);
• послідовність розвитку подій;
• утілення народних уявлень та ідеалів;
• традиційні художні засоби (утілення рис людей в образах тварин або рослин, випробування героїв, повтори (у мові та в подіях), перебільшення, порівняння, діалоги тощо).
