Опис крота на українській мові

Опис крота на українській мові може бути складений Вами на основі поданих нижче варіантів.

Опис крота звичайного

Крови живуть під землею і їх будова повністю пристосована до цього. Сильні передні лапи мають товсті кігті, які допомагають кротові рити землю. Кроти майже сліпі, проте в них добре розвинені органи дотику та слуху. Тіло видовжене, голова майже зливається з тілом, має конусоподібну форму. Усе це зменшує опір під час пересування під землею. Хутро коротке, міцне, бархатисте.

Живляться кроти переважно підземними безхребетними — дощовими черв’яками та комахами. Для пошуку
поживи кріт і прориває свої знамениті ходи.

Коли кріт пересувається поблизу поверхні, він риє землю, не викидаючи її нагору. Хоча ця тварина і завдає певної шкоди, поїдаючи дощових черв’яків та накидаючи у садах купи землі, вона вважається корисною, оскільки знищує багато шкідливих комах.
Довжина тіла крота 12-16 см, хвоста – 2-4 см.  Кріт – типовий мешканець листяних лісів і долин річок з луками і листяними деревами. По долинах річок кріт проникає на північ до середньої тайги, а на південь – до типових степів, хоча на вододільних ділянках тайги і сухих степів зустрічається рідко, а в напівпустелях, пустелях, лесотундрах і тундрах зовсім не зустрічається. Все життя кріт проводить в темних, не пов’язаних з поверхнею ходах, прокладених в різних горизонтах грунту. У пухкої та вологого лісової грунті прокладаються горизонтальні приповерхневі ходи, розташовані на глибині 2-5 см. При їх прокладання кріт піднімає стелю ходу у вигляді помітного зовні земляного валика. Викидів землі при цьому не буває. На відкритих (не лісових) ділянках, де грунт часто й глибоко просихає, ходи розташовуються на глибині 10-50 см від поверхні. Шар такої потужності кріт підняти не може, тому надлишок землі викидає через тимчасові отнорки на поверхню у вигляді характерних невеликих купок-кротовин.

Науковий опис крота

Кріт на вигляд типовий землерий. Довжина його тіла 12—16,5 см, хвіст — 2—4,8 см (рівна довжині голови); маса 70—119 г. Очі крота крихітні, але помітні зовні, оскільки над очним яблуком є вузький проріз у шкірі завдовжки близько 0,5—1 мм. Хутро бархатисте, росте вгору, а не вперед або назад, що допомагає кротові просуватися по підземному тунелю в будь-яку сторону. Забарвлення хутра матово-чорне, нижня частина тіла дещо світліша. У молодих кротів забарвлення темніше. Іноді зустрічається колірна аберація забарвлення: білі з палевим відтінком, сірі і коричневі кроти. Волосся хвоста виконує дотикову функцію, завдяки ньому кріт може пересуватися в своїх тунелях задом наперед.

Хутро у крота коротке, м’яке, таке, що однаково легко лягає і вперед, і назад. Пересування по тісних тунелях приводять до його швидкого витирання, тому кріт линяє не 1—2, як більшість звірів, а 3 або 4 рази на рік. Найдовше хутро буває у кротів з кінця жовтня — в листопаді, після повного осіннього линяння. З квітня до червня спочатку у самиць, потім у самців, що перезимували, йде зміна зимового хутра на коротше весняне хутро, яке тримається до середини липня, коли у дорослих кротів починається літнє линяння. В кінці липня — початку серпня вперше починають линяти молоді кроти. Літнє линяння майже без перерви переходить в осіннє, так що майже вся тепла пора року у кротів йде повна або часткова заміна волосяного покрову. Місця, де йде зміна волосся, виступають на тілі у вигляді чорних плям.