“Ось дерево звелось!” аналіз (паспорт твору) – Рільке

«Ось дерево звелось! О надвисання!» аналіз сонету Рільке допоможе зрозуміти твір, визначити, яка тема, ідея, жанр, головна думка, образи-символи, художні засоби.

Рільке “Ось дерево звелось!” паспорт (аналіз твору)

Автор – Райнер Марія Рільке

Збірка– «Сонети до Орфея»

Рік написання – 1922

Жанр: сонет

Рід літератури: лірика.

Тема твору: пробудження природи й світу до гармонії через мистецтво та спів Орфея.

Ідея: мистецтво, особливо музика та поезія, має силу відроджувати, гармонізувати світ і змінювати навіть найдикіші прояви природи й душі.

Головна думка: через гармонію мистецтва народжується новий світ — духовно чутливіший, глибший.

“Ось дерево звелось!” образи та символи

– Дерево — символізує життя людини, яка зростає фізично і духовно. Його гілки – паростки душі, міць і силу яким повинен дати поет.
– Орфей — міфологічний поет і співак, чия творчість здатна змінити світ.
– Звірі — уособлення дикої природи, інстинктів, які змінює мистецтво.
– Храм прислухання — символ духовного піднесення, пробудженого внутрішнього слуху, відкритості до прекрасного.
– Темрява – відсутність  ідеалу, гармонії.

“Ось дерево звелось!” художні засоби

• Метафора: «дерево звелось», співу повний слух, новий початок плине, рев, скавчання, гам змаліли в їх серцях, виходять звірі з лісової тиші, де крилася жадливість…
• Повтори: «хижа… хижа»
• Гіперболи – «і де при вході аж хитався ґанок…», « і змовкло все…».
• Епітети: «маленька хижа», «лісова тиша», новий початок, знак новий, жадливість хижа.
• Уособлення: звірі «зробилися тихіші», «жадливість хижа крилася».
• Риторичні вигуки – «О виростання! О спів Орфея!…»

Настрій твору: урочистий, натхненний.

Віршовий розмір: Ямб (переважно п’ятистопний).

Особисте ставлення до твору:  Вірш справляє глибоке враження — він змушує замислитися про силу слова й музики, про здатність мистецтва змінювати світ навколо і всередині нас. Особливо вразив образ Орфея — як символ натхнення й гармонії, що пробуджує в кожному слухачеві щось нове і світле. Поезія Рільке спонукає замислитися про те, що справжня краса і сила слова можуть бути потужнішими за страх, жорстокість чи інстинкти.

“Ось дерево звелось!” вірш читати 

Ось дерево звелось. О виростання!
О спів Орфея! Співу повен слух
І змовкло все, та плине крізь мовчання
новий початок, знак новий і рух.

Виходять звірі з лісової тиші,
покинувши кубельця чи барліг;
вони, либонь, зробилися тихіші
не з остраху, не з хитрощів своїх,

а з прислухання. Рев, скавчання, гам
змаліли в їх серцях. Їм за пристанок
недавно ще була маленька хижа,

де крилася жадливість їхня хижа
і де при вході аж хитався ґанок, —
там ти воздвиг їх прислухання храм.

Переклад Миколи Бажана

“Ось дерево звелось!” аналіз вірша ідейно-художній

Збірку «Сонети до Орфея» відкриває сонет «Ось дерево звелось…». Ця збірка з’явилася несподівано, наче саме Небо послало її поетові перед смертю… 55 сонетів він написав усього за місяць, коли жив у Швейцарії, у замку Мюзот, у лютому 1922 р. У цій збірці Рільке славить природу, Творця і, попри все, життя, хоча він у цей час був у полоні смертельної хвороби. Збірку він присвятив Вєрі Оукама-Кнооп (1900-1919), юній талановитій танцівниці, яка померла від лейкемії, хвороби, що забрала згодом і самого поета. Він бачив її лише двічі на домашніх концертах у Мюнхені, але її трагічна доля не залишила його байдужим і, вочевидь, надихнула на створення цього циклу. Між збірками «Нові поезії» та «Сонети до Орфея» — сім років, які кардинально змінили Європу й призвели до глибокої духовної кризи в Рільке. Однак саме в цьому циклі уява поета ніби заново відроджує світ, зруйнований Першою світовою війною, повертаючи йому первісну гармонію. Поет Й. Бродський зауважив, що міф потребує поета, і міфу про Орфея надзвичайно поталанило, бо він знайшов Рільке. Орфей у Рільке — уособлення сили мистецтва, що перетворює хаос на космос, поєднує «видимий» (конечний) світ і «невидимий» (безконечний), здатний подолати відчуженість людини.

У сонеті поет зосереджується на передачі сили, яку пробуджує спів Орфея. Поет співає, і весь світ навколо змінюється: починають рости дерева, а з лісу виходять умиротворені звірі послухати співця… І саме з цього співу народжується новий світ

Сонет наповнений символами й алегоріями, які доволі часто використовуються письменниками та іншими митцями. Ріст дерева, з якого починається рух перетворення, явно асоціюється з міфологічним світовим деревом, яке поєднує всі три світи, і своїм ростом, віттям тягнеться до неба, світу духовного. Темний ліс із хижими звірами, ще від часів середньовіччя й Дайте виступає алегорією людства, яке заблукало серед мороку й втратило своє духовне єство. Храм —- уособлення піднесеної душі, відкритої Богу. Однак ці символи в Рільке не протиставлені один одному і навіть не контрастують між собою. Вони — суть одного й того ж, поєднані в спільній єдності: з хижі, «де при вході аж хитався ґанок», можна воздвигнути храм, бо спів Орфея, мистецтво одухотворяють і річ, і людину, і навіть звіра.