“Оскар і рожева пані” скорочено

“Оскар і Рожева пані” скорочено читати варто, щоб згадати історію смертельнохворого хлопчика, який писав листи до Бога про життя, яке б він міг прожити.

«Оскар і рожева пані» скорочено аудіокнига

“Оскар і рожева пані” дуже скорочено

“Оскар і Рожева пані” – роман французького письменника і драматурга Еріка-Еммануеля Шмітта 2002 року.

У книзі 10-річний хлопчик на ім’я Оскар, хворий на рак розповідає про своє життя в лікарні. У цій лікарні за дітьми стежать доглядальниці-Рожеві пані. Для Оскара Рожева Пані (Бабуся Роза) стала другою мамою.

Бабуся Роза, дізнавшись, що хлопчикові залишилося жити не більше дванадцяти днів, дає йому шанс за цей короткий проміжок часу прожити ціле життя, розповівши йому легенду про дванадцять чарівних днів. Вона каже: «Починаючи з сьогоднішнього дня дивись на кожен день так, ніби він дорівнює десяти рокам». Бабуся Роза порадила Оскару писати листи до Бога, щоб він міг висловити на папері ті думки, які його засмучують і турбують. Ось в цих щось листах хлопчик і описав всі останні дванадцять днів свого життя і ті думки і відчуття, які він в ці дні випробував.

Хоча Оскару важко повірити в Бога, він проте йде на цей експеримент і таким чином проживає все своє життя. У 12-и листах до Бога він розповідає про свою юність, перше кохання, подружнє життя, кризу середнього віку, старість і підготування до смерті.

Перший день, вік від 5 до 10 років, Оскар прожив як маленька дитина, з ним нічого особливого не сталося.

У другий день, на який припадав підлітковий період, хлопчик за порадою бабусі Рози підійшов до дівчинки Пеггі, яка йому подобалася. Оскар зізнався їй, що вона йому подобається і він хоче захищати її від привидів. Бабуся Роза сказала Оскару, що п’ятнадцять років – це якраз той вік, коли потрібно зізнаватися в коханні.

У день свого тридцятиріччя Оскар був одруженим чоловіком і провів ніч у ліжку Пеггі. Він сказав потім Бабусі Розі: «… Те, що колись, у юності, мені здавалося огидним – поцілунки і інші ніжності, – так ось, в кінці кінців я увійшов у смак». Хлопчик ніби пройшов наступну стадію життя.

У період від сорока до п’ятдесяти років Оскар “накоїв купу дурниць»: він поцілувався з дівчинкою Бріжит, це побачив його друг Ейнштейн і розповів Пеггі. Бабуся Роза сказала на це: «Оскар, це все бісівські витівки середнього віку. Від сорока п’яти до п’ятдесяти всі чоловіки такі. Вони намагаються себе заспокоїти, перевіряють, чи можуть ще подобається жінкам, а не тільки тій, яку люблять ». Такими коментарями бабуся Роза відкривала для хлопчика особливості кожного віку, які Оскарові на відміну від інших людей доводилося дізнаватися за такий короткий проміжок часу.

У віці шістдесяти років Оскар втік з лікарні до Бабусі Розі і провів Різдво з нею і зі своїми батьками.

Хлопчик не тільки проживає життя прискореними темпами, він ще і дорослішає набагато швидше, з кожним днем ​​осягаючи закони життя. На початку він поводиться як дитина і міркує як дитина, даючи волю своїм емоціям, кажучи, про те, що він ненавидить своїх батьків, які, на його думку, просто боягузи, та ще й його вважають боягузом. Бабуся Роза говорить йому: «Тоді ненавидь їх якомога сильніше. Це буде як кістка. А коли ти її догризешь, то побачиш, що воно того не варто» (застосовується метод парадоксальної інтенції).

Ближче до кінця Оскар зміщується з позиції дитини і починає поводити себе і міркує з позиції дорослої людини. Він розуміє і прощає своїх батьків, які в даній ситуації поводяться як дві дитини, не знаючи, як поводити себе зі своїм сином. У відносинах зі своїми батьками Оскар бере всю відповідальність на себе і робить перший крок назустріч до них, щоб вони не відчували почуття провини, коли його не стане. У листі богу напередодні операції Пеггі Оскар пише: «… Тоді зроби як-небудь, щоб, яким би не був результат операції, Пеггі Блу сприйняла його як благо». Це вже міркування і вчинки дорослої людини, що дивиться на речі реально. Своєму лікаря Оскар каже, щоб він не надто багато значення своїм діям, адже він не бог, інакше при такому ставленні до своєї професії він довго не витримає. За це лікар каже Оскару щире «дякую».

У дев’яносто років до Оскара прийшло прозріння. Бог відкрив йому свою таємницю: «потрібно кожен день дивитися на світ, ніби бачиш його в перший раз». І Оскар попросив, щоб бог зробив таке ж диво для його батьків і для Пеггі.

У віці ста років Оскар розмірковує вже як старий навчений досвідом старий, починає повчати. Він пише в листі до бога, що «чим старше стаєш, тим сильніше виявляється смак до життя». Тут він уже виступає з позицій Батька.

Сто десять років. На цьому життя хлопчика закінчилася.

Бабуся Роза, що дала хлопчикові можливість прожити ціле життя всього лише за дванадцять днів, сама багато винесла для себе за ці дні. Вона пізнала сміх і радість, вигадуючи для нього небилиці. Жінка повірила в Бога і серце її сповнилось любов’ю, якої вистачить на багато років.

«Оскар і Рожева Пані» скорочено (детальний переказ)

Повість “Оскар і рожева пані” написав французький письменник Ерік – Емманюель Шмітт. Оповідь ведеться від першої особи, від імені десятирічного хлопчика Оскара. Твір написаний у вигляді листів Оскара, хворого на рак хлопчика, до Бога.

З самого початку герой попереджає про те, що він “підпалив кота, собаку, будинок” та ненавидить писати. Він розказує, що лежить у лікарні, де гарні лікарі, які завжди привітні. До дітей можуть заходити лікарі та медичні сестри у рожевому медичному одязі. Оскар називає їх рожевими пані.
Хлопчикові зробили пересадку кісткового мозку, але процедура вийшла невдалою. Лікар Дюссельдорф, який оперував Оскара, дуже переживає через це, і хлопчикові здається, що він дуже засмутив свого лікаря. Через стан хлопчика засмучені також медсестри, інтерни та прибиральниці у лікарні. Єдина, хто не показує цього суму, пані у рожевому Бабця – Ружа.

Саме з нею, з Бабцею – Ружею, Оскар може говорити про все, що його хвилює. Жінка вже немолода, вона розуміє, що потрібно бути щирою у стосунках. Пані розказує Оскарові про себе, що вона працювала кечисткою, про своїх знайомих.

Бабця – Ружа порадила хлопцеві написати листа Богові, щоб розповісти про себе. Оскар зауважив, що не вірить ні у Бога, ні у Діда Мороза. Пані пояснює, що між ними немає нічого спільного, а якщо він писати Богові, то не почуватиме себе самотнім. Крім того, пані радить просити у Бога кожен день про щось одне, наприклад, мужності, терпіння. У листі Оскар запитав у Бога, чи вилікується він, і просить дати йому знак.

Наступного дня у лікарню приїхали батьки Оскара. Хлопчик про це дізнався та пішов їх зустрічати. Він випадково підслухав розмову лікаря Дюссельдорфа з батьками, коли чоловік говорив, що спробували все у лікуванні їх сина. Лікар запропонував сходити до Оскара, тому що він не знав, скільки часу йому залишилося. Мама плакала, і разом з батьком вирішили, що у такому стані до сина не підуть.

Хлопчик був дуже вражений через почуте, йому здалося, що батьки легкодухі. Він не пішов у свою палату, а сховався у комірчині для віників. Його почали шукати працівники лікарні. Вдалося відшукати хлопчика через певний час.

Після того, як хлопчика знайшли, він відмовився розмовляти з усіма, крім Бабці – Ружі. Оскар їй розповів, що підслухав розмову своїх батьків з лікарем та через те, що вони поїхали, він їх ненавидить. Також він сказав, що не буде писати Богові, якщо Бабця – Ружа не приходитиме до нього щодня. Ця подія сталася 19 грудня, і жінка розповіла про легенду свого народу, в якій йдеться про чарівні останні 12 днів року. За ними можна прогнозувати наступні місяці. Також запропонувала Оскарові грати у гру, що один день дорівнює десятьом рокам.

Далі у листі Оскар просить Бога, щоб він прийшов у його свідомість.

Наступного дня Бабця – Ружа запитує, хто хлопчикові подобається серед дівчат. Він розказує, що це Пеггі Блу – “блакитна” дівчинка (у неї шкіра має блакитний відтінок через хворобу), яка теж лежить у лікарні із складною хворобою та чекає на операцію. Жінка радить Оскарові розказати дівчинці про його почуття.
Хлопчик говорить Пеггі, що вона йому подобається та щоночі він охоронятиме її від привидів. Але Поп Корн (ще один хлопчик із лікарні) сказав, що цю дівчину стереже він і запропонував Оскарові звернути увагу на Сандрін, в якої теж лейкемія. ЇЇ називають у лікарні Китаянкою. Сандрін попросила хлопця поцілувати її. Під час поцілунку прийшли батьки Оскара і попросили познайомити їх з подругою.

Батьки принесли у подарунок плеєр. Оскар ображений на них, що вчора після розмови з лікарем вони не прийшли до нього, не хоче з ними спілкуватися і слухає дві години “Лускунчика”.
Оскар розказує Бабці – Ружі, що Пеггі подобається інший хлопець. Але жінка радить хлопчикові піти та щиро розказати про свої почуття. Оскар іде до Пеггі і пропонує їй послухати “Вальс сніжинок”, тому що коли він слухає цей музичний твір, йому згадується саме Пеггі. Дівчинка попросила поцілувати її у щоку. А Оскар просить Бога, щоб він та Пеггі одружилися.

Наступного дня за грою Оскарові виповнилося 30 років і він одружився із Пеггі. Це сталося вночі, коли хлопчик почув стогін, думав, що це привиди заважають Пеггі. Але з’ясувалося, що це стогнав інший хлопчик. Оскар та Пеггі розмовляли, втомилися та заснули на одному ліжку.

Зранку медсестри почали сваритися, що це порушення правил, але Бабця – Ружа їх заспокоїла і попросила дати дітям спокій. Коли Оскар відпочив, жінка запропонувала йому сходити у каплицю для спілкування з Богом. Там хлопчик був дуже вражений від зображення Бога – скульптури розіп’ятого Хреста. Розмовляють про страждання, і жінка говорить, що ніхто не може уникнути страждань, але є різниця між фізичним і моральним стражданням, і що не обов’язково відчувати біль через те, що помреш. Бабця говорить, що люди бояться помирати, тому що їх лякає невідомість. Але якщо вірити, то цього страху не буде.

Після каплиці Оскар спав, а потім пив чай із Пеггі та Бабцею – Ружею. Вони багато розмовляли та сміялися. Ввечері, звертаючись до Бога, хлопчик просить, щоб операція Пеггі була вдалою.
Наступного дня оперують Пеггі, а Оскар розмовляє з Бабцею, чому Бог дозволяє хворіти. Може, він недобрий? Жінка пояснює, що треба сприймати це як даність.
Оскар розповідає, що він усиновив ведмедика, свою стару іграшку. І хотів би удочерити і Бабцю – Ружу. Вона погоджується із радістю.

Операція Пеггі пройшла вдало. Оскар знайомиться із батьками дівчинки, які чекають, коли вона прокинеться. Вони сподобались один одному. Цей день Оскар назвав днем родини.

Наступного дня Оскарові за грою від 40 до 50 років. Він посварився із Пеггі, тому що Китаянка їй розповіла, що вони цілувалися. І Пеггі ніяк не хоче пробачати хлопця. Оскар просить, щоб наступного дня, на Різдво (а це день народження Бога), вони із Пеггі помирилися.

Зранку на Різдво Оскар щиро розповідає про свої почуття Пеггі, вона пробачила його. Хлопчик доходить висновку, що “ подружнє життя — класна штука”. Герой роздумує, що ж йому подарують батьки на Різдво. Він не хоче з ними зустрічатися, тому за допомогою друзів (Ейнштейна, Бекона, Поп Корна) влаштовує втечу з лікарні. Хлопці закрили його у автомобілі Бабці – Ружі. Хлопчик довго чекав, поки прийде жінка, потім довго їхали, і Оскар, не помічений жінкою, заснув у салоні авто. Коли він прокинувся, було темно та йшов сніг. Хлопчик пішов до будинку пані Ружі. Вона дуже здивувалася, віднесла хлопчика у будинок та розповіла, що його всі шукають, і навіть повідомили у поліцію.

Розмовляючи з жінкою, Оскар знову говорить, що не любить батьків. Але пані Ружа зауважує, що батьки люблять сина, але бояться його хвороби. І ще додала, що вони дуже сумують, що не можуть порозумітися зі своєю єдиною дитиною, Оскаром, і що вони дуже самотні. “Бабця-Ружа повідомила лікарям, ті попередили батьків, які приїхали до Бабці-Ружі, і … разом відсвяткували Різдво” Оскар помирився з батьками, і це було подарунком до дня народження Бога.

Наступного дня після Різдва Оскарові за грою було вже 60 років. Він повернувся у лікарню, але лист цього дня короткий, тому що він погано себе почуває після втечі з лікарні. Бабця – Ружа дала йому з собою статуетку Діви Марії, яка хлопчикові дуже нагадувала Пеггі.

Далі Оскар прожив від “семидесяти до восьмидесяти років і багато розмірковував”. Також він використав свій різдвяний подарунок – посадив квітку, яку за день проходить всі стадії розвитку – від паростка до засихання. Це хлопчикові було дуже цікаво. Також Оскар мав розмову з лікарем Дюссельдорфом, під час якої сказав чоловіку, щоб він не почував себе винним, бо він не Господь Бог та не може управляти природою. Пеггі Блу виписали з лікарні, вона повернулася додому.
В останніх маленьких листах Оскар розповідає, що зрозумів, що таке Бог: “щодня дивись на світ так, ніби бачиш його вперше”.

В останньому листі герой пише, що йому сто років. Він почуває себе втомленим. Але багато чого зрозумів. Наприклад, що “життя — таки дивний дарунок”, який починаєш цінувати, проживши життя.

Останній лист має іншого автора – його пише Рожева пані, Бабця – Ружа. Вона повідомляє, що Оскар помер, коли вона з його батьками на трохи відійшли від ліжка. Але не дивлячись на сум та тугу за хлопчиком, жінка говорить, що вдячна Богові за знайомство з Оскаром, тому що він навчив її вірити у себе та подарував їй любов, якої їй вистачить на багато років.

Матеріал надано для публікації лише на сайті dovidka.biz.ua. Копіювання заборонено!