Ґордер Юстейн “Помаранчева дівчинка” скорочено читати варто, щоб згадати сюжет зворушливої історії.
“Помаранчева дівчинка” скорочено
Оповідь у творі ведеться від імені п’ятнадцятирічного хлопця Ґеорґа Рьоеда. Його батько помер одинадцять років тому, коли Ґеорґ був зовсім малим, тому справжніх спогадів про тата майже не залишилося. Хлопець усвідомлює, що образ батька в його пам’яті сформований переважно з фотографій і відеозаписів. Єдиний спогад, у правдивості якого він упевнений, — як вони разом сиділи на терасі й дивилися на зорі.
Ґеорґ часто розглядає старі світлини та відео, де чує татів глибокий голос і свій тоненький дитячий писк. Він згадує, що батько тяжко хворів після Великодня, дуже боявся смерті й переживав, що не встигне по-справжньому пізнати сина. Родина тяжко пережила цю втрату, особливо бабуся й дідусь.
Тепер Ґеорґ живе в Осло на вулиці Джмелиній з мамою, її новим чоловіком Йорґеном та маленькою сестричкою Міріам. Одного дня дідусь і бабуся несподівано приїжджають у гості й повідомляють важливу новину: вони знайшли рукопис, який батько написав перед смертю. Записи були заховані під обшивкою старого дитячого спортивного автомобільчика Ґеорґа.
Бабуся дає онуку заклеєний конверт із написом «Ґеорґові» й одразу розуміє, що в ньому — лист від померлого батька. Прочитавши перші рядки, хлопець ніби знову чує татів живий голос. Родичі запевняють, що ніхто рукопису не читав.
Бабуся пояснює, що ще за життя тато говорив про лист у майбутнє й наполегливо просив ніколи не викидати червоний дитячий спортивний автомобільчик. Саме в ньому через одинадцять років і знайшли сховані записи. Автомобіль виявився своєрідною поштовою скринькою.
Ґеорґ іде до своєї кімнати, щоб читати лист на самоті. У татових словах переплітаються теплі спогади про спільні прогулянки, іграшки, повсякденне життя й болісне усвідомлення власної смертельної хвороби.
Він зізнається, що писати цей лист було надзвичайно важко, але Ґеорґ уже достатньо дорослий, щоб його прочитати. Батько, будучи лікарем, тверезо оцінює свій стан. Він знає, що хвороба невблаганно висмоктує з нього сили. Йому боляче дивитися на сина, знаючи, що той забуде майже все, що вони пережили разом.
Він пише цей лист дорослому Ґеорґові як рівному, долаючи бажання розмовляти з ним, як із малюком. Батько попереджає, що в кінці він поставить синові надзвичайно важливе запитання, яке вимагає чесної відповіді. Але спершу він має розповісти історію, яку мріяв повідати від самого народження сина — історію про загадкову Помаранчеву дівчинку
Якщо ви не знайшли потрібну відповідь, можете запитати у нашого чат-бота у Телеграм.
