«Повітряні змії» Ромен Гарі скорочено

Повітряні змії – роман Ромена Гарі, написаний в 1980 році. Скорочено читати твір «Повітряні змії» варто, щоб згадати головні події та всіх героїв твору.

Ромен Гарі “Повітряні змії” дуже скорочено

Це історія кохання польської аристократки Ліла і хлопчика Людо з Нормандії, який мав феноменальну пам’ять. Події роману починаються за 10 років до Другої світової війни і закінчуються після її закінчення.

У 1930 році Людо 10 років. Після смерті батьків він живе зі своїм дядьком, Абруазом Флер, в Нормандії. За захоплення робити повітряні змії у формі знаменитих людей Франції і всього світу Амбруаза Флері вважають ненормальним.

Після випадкової зустрічі з прекрасною польської аристократкою на ім’я Ліла, Людо намагається сподобатися їй. Він страждає від ревнощів до Ганса, німецького кузена і друга Ліли. Завдяки своїм здібностям в рахунку Людо стає секретарем батька Ліли, Бронницького, а також його помічником в аферах на біржі.

Перед війною Людо кілька місяців живе в Польщі, в замку Бронніцьких з Лілою, проте безпосередньо перед війною він змушений повернутися до Франції. Людо стає активним учасником Опору і знаходить Лілу, яка повернулася з Польщі зі своєю сім’єю, завдяки допомозі німецького офіцера Фон Тіля.

У Парижі Людо знайомиться з Жюлі Еспіноза, колишньою мадам з борделя, яка стає одним з головних інформаторів опору. Друг його дядька Марселен Дюпра «чинить опір» по-своєму: він продовжує роботу свого ресторану «Прекрасний куточок» не дивлячись на ризики, складності і навіть на те, що його послугами користуються в основному німецькі офіцери. Дядька Абруаза намагаються заарештувати за запуск зміїв з іудейською шестикутною зіркою в знак протесту проти подій на Велодромі д’Івер ( «Вель д’Ів»). Він тікає в Шамбон-сюр-Ліньон і приєднується до пастора Андре Трокме і його дружини Магді для порятунку єврейських дітей. На кордоні Ліона і Швейцарії його затримують німці. На щастя він повертається з Аушвіца і відновлює виробництво зміїв як символу надії і підйому.

Ліла була обстрижена за свій колабораціонізм, але це не завадило їм з Людо одружитися.

“Повітряні змії” скорочено читати

Головний герой Людовік Флері є оповідачем у цьому творі.

У одному містечку Франції Клері є музей повітряних зміїв імені Амбруаза Флері. Туристи не так часто сюди навідуються, бо їх більше цікавить ресторан «Прекрасний куточок».

Амбруаз Флері – звичайний листоноша. Він жив в Нормандії разом з 10-річним племінником Людо, батьки якого померли.   За захоплення виготовленням повітряних зміїв у формі знаменитих людей Франції та всього світу Амбруаза Флері вважають ненормальним.

Людо мав феноменальну пам’ять, тому часто дивував вчителів. Він закохався в чарівну незнайомку з голубими очима та довгим світлим волоссям. Цілих чотири роки Людо чекав на неї.

Коли йому виповнилось 14 років, хлопцю довірили вести бухгалтерію «Прекрасного куточка». Хлопець дізнався ім’я тієї дівчини. Це була полька Елізабет де Броніцька. Її батьки володіли садибою недалеко від Клері. Сім’я мешкала біля Гданська, тому кілька років вони не приїздили в Нормандію.

Коли ж прекрасна польська аристократка Ліла приїхала до Клері, то дізналась, що Людо розпитував за неї. При зустрічі він зізнався їй в коханні та намагався домогтися її прихильності.  Наступного дня по Людо заїхала машина з садиби Браніцьких – його було запрошено на чай. Дорогою він дізнався, що батько дівчини, граф Станіслав, фінансовий геній, а мати колишня найвідоміша актриса Варшави. Людо та Ліла почали багато спілкуватися.

Хлопець познайомився з старшим братом дівчини Тадом, який добре знав географію. З сім’єю Броніцьких ще жив хлопець-сирота Бруно, котрого всиновив граф і хотів зробити з нього музиканта.

Дядько Амбруаз сказав племіннику, що поляки запрошують його для того, щоб показати що вони нормально ставляться до бідняків. У Лілу був ще один шанувальник – німець Ханс, якого чекала військова кар’єра. Він теж був сиротою і виховувався у тітки неподалік маєтку Браніцьких.

Коли всі збирались разом, Людо було ніяково через старий костюм та своє походження. До того ж він страждає від ревнощів до Ханса. Щоб виділитися він демонструє свої розумові здібності в рахунку. Завдяки цьому Людо стає секретарем батька Ліли, графа Бронницького, а також його помічником у аферах на біржі.

Три роки, з 1935 по 1938 роки, хлопець працював секретарем, а дівчина мріяла про визначний вчинок: то написати роман, то стати актрисою, то перепливти Атлантичний океан. Молоді люди бачились кожного дня в парку. Брат попередив Лілу, щоб вона не завагітніла від зв’язку з хлопцем  та дбала про честь родини. Бруно теж кохав дівчину і страждав, спостерігаючи за її стосунками.

Польський замок Броніцького знаходився в «польському коридорі», котрий відділяв Східну Пруссію від Німеччини. Гітлер вимагаючи її повернення, встановив у Данцигу нацистський уряд. Броніцькі збирали речі, а Людо планував наступного літа навідати їх в Польщі.

Всю зиму хлопець працював бухгалтером в ресторанчику та додатково шукав заробіток, щоб накопичити грошей на поїздку. Європа зустріла його фашистською свастикою та перевіркою паспорта.

Прибувши до замку, Людо був неприємно вражений тим, що Ханс теж був тут. Хоча мав би бути у воєнній академії. Ліла повідомила, що він лікується від пневмонії в маєтку свого дядька Георга фон Тіле по ту сторону кордону. А час від часу навідується сюди. 

Ліла сказала коханому, що їй страшно: з усіх сторін стали голосніше говорити про війну. Якось граф викликав його та повідомив, що знає про їх інтимні стосунки з донькою. Проте він ніколи не дасть дозволу на шлюб, бо у неї є можливість вийти за чоловіка королівської крові. Людо розгнівався та забажав війни, яка би струснула багачів як слід.

Коли хлопець повернувся до Франції почалась мобілізація.  Потім дізнався, що польський район Гродека, де був маєток Броніцьких, розбомбили. Він швидко побіг у призовний пункт, але отримав довідку про непридатність. В Клері пішли чутки, що Людо страждає проблемами з головою, як і всі Флері. Тому хлопець продовжив працювати в «Прекрасному куточку».

Зимою 1940 року ресторан відвідували високопосадовці. Людо не переставав думати про кохану, а Амбруаз знову взявся за повітряних зміїв. Тоді хлопець їде до Парижу на пошуки Лілу. Але там про Броніцьких йому нічого не вдалося дізнатися. Проте там Людо знайомиться із Жюлі Еспінозою, колишньою мадам із борделя, яка стає одним із головних інформаторів опору. 

Людо повертається в Клері та чекає звістки від старої звідниці. Він знову працює в ресторані Марселена Дюпра, котрий обслуговував німців. Новий мер міста, пан Плантьє, замовив Амбруазу на зустрічі організації «Повітряні змії Франції» змія із зображенням маршала Петена. В Нормандії почалась організація мережі Опору, керівник якої знайшов спільну мову з Амбруазом.

Людо часто навідував садибу Броніцьких, згадуючи Лілу. Одного разу він побачив Хан у німецькій формі. Хлопець спалив садибу. А дядько порадив йому берегти своє божевілля для Опору. Скоро він зайнявся підпільною роботою, поєднуючи її з рестораном. Пан Дюпра здогадувався про це, проте волів триматись осторонь. Німці  знали про проблеми Людо з головою, тому не перешкоджали його пересуванню.

Амбруаза теж підозрювали та обшукували його майстерню. Проте свої листівки та документи він тримав всередині зміїв. Людо переконав Дюпра взяти на роботу дівчину з Опору, котра підслуховувала німців під час обслуговування.  Невдовзі в місто приїхала пані Жюлі під новим виглядом та ім’ям – графиня Естергазі. Вона передавла Людо важливу інформацію з самого гестапо. За що жінка отримала посвідчення «Видатний учасник Опору».

27 березня 1942 року Людо зустрів Лілу, яка приїхала до садиби. З нею були генерал фон Тіле, Ханс, батько. Кохана дуже змінилась і вночі розповіла всю правду. Коли 1 вересня 1939 року почались бомбардування, вони сховались на фермі. Їй довелось стати коханкою німецького офіцера, щоб врятувати свою сім’ю. Ханс допоміг їм втекти у Варшаву та хотів одружитись із Лілою, проте нацисти не дозволяли шлюби з поляками. Броніцькі втекли до Румунії. Гроші кінчались і дівчині знову довелось стати коханкою спочатку румунського дипломата, потім лікаря, який зробив їй аборт.

Лілу завела впливових друзів і в 1941 році їм вдалось отримати візи у Францію. Вона не раз хотіла дати знати про себе, проте відчувала себе винною перед Людо. Перші півроку дівчина працювала офіціанткою та доглядала за батьком. Потім була робота манекенницею у Коко Шанель. Дядько Ханса, Георг фон Тіле врятував їх положення: батьків влаштував на квартиру, а дівчина змогла навчатись в Сорбоні чи Луврі.

По місту стали ходити чутки, що Лілу є коханкою фон Тіле. Людо відмовлявся в це вірити, хоча не раз бачив дівчину в його машині. Якось вона зупинилась біля хлопця, вийшла п’яна з машини і заявила, що генерал не її коханець, а сама вона зробить таке, що можливо врятує світ.

Потім вони не бачились кілька місяців. Літом 1942 року почався поворотний момент у підпільній боротьбі. Амбруаза Флері намагаються заарештувати за запуск семи зміїв з юдейською шестикутною зіркою на знак протесту проти подій на велодромі д’Івер («Вель д’Ів»). Він втікає в Шамбон-сюр-Ліньйон і приєднується до пастора Андре Трокме та його дружини Магди для порятунку єврейських дітей. На кордоні Ліону та Швейцарії його затримують німці.

Дюпра став активним учасником підпільних зібрань. В травні 1943 року його хотіли призначити мером Клері, проте він відмовився. Генерал фон Тіле став його дуже поважати. Говорили, що він ненавидить нацистів.

Ліла знову з’явилась в «Прекрасному куточку» у супроводі фон Тіле і Ханса. 8 травня 1943 року генерал попросив Людо допомогти Хансу втекти в Іспанію. Хлопець заховав в себе колишнього суперника та дізнався, що той намагався вбити Гітлера, підклавши бомбу в його літак. Людо здогадався хто підштовхнув його на цей крок. Зрозумівши, що він маже в руках гестапо, фон Тіле покінчив життя самогубством. Але перед смертю встиг повідомити Людо, що Ліла переховується в Парижі. Ханс теж покінчив життя самогубством.

Жюлі побачила адресу та сказала Людо, що це небезпечне місце. Він подзвонив Лілу, щоб попередити про небезпеку та попросив тікати звідти. Амбруаз Флері опинився в концтаборі Аушвіца, а Людо сам разом з місцевими дітьми почав сам виготовляти повітряних зміів.

Пізніше пані Жюлі знайшла Лілу: вона пережила страшний допит нацистів, котрі хотіли випитати чи вона була коханкою фон Тіле. Після цього дівчина мало не зійшла з розуму. Зараз вона була в борделі в приятельки Жюлі. Графиня веліла Людо забрати її. Але Лілу приїхала сама і з того моменту вони не розлучались.

Війна закінчувалась і Дюпра готувався зустрічати американців в ресторанчику. Місцеві жителі не змогли закрити очі на зв’язки Лілу з нацистами, тому схопили дівчину та постригли волося. Вона важко це пережила. А Людо всяко підтримував кохану, ходив скрізь з нею за руки.

Скоро Людо та Ліла одружились. За Тада так нічого і не було відомо. Бруно став льотчиком-винищувачем та загинув в повітряному бою 1943 року. Дівчина готувалась до вступу в Сорбонну. Весілля відсвяткували в «Прекрасному куточку», свідками були Марселен Дюпра та графиня Естергазі. Пані Жюлі профінансувала справу повітряних зміїв, яких тепер виготовляв Людо.

Якось закохані повертались з Парижу від графині та помітили в небі повітряного змія з зображенням генерала де Голля. Це означало, що додому з концтабору повернувся Амбруаз Флері, та ще й відновив виробництво зміїв як символу надії та підйому. Його повернення стало справнім національним святом. Людо разом з дітьми потайки від дядька зробили йому подарунок: повітряного змія з його зображення. Змія запустили у неділю над площею, котра тепер носить його ім’я.