Вегетативне розмноження рослин – це розмноження насінних рослин за допомогою вегетативних органів або їх частин. Розглянемо способи вегетативного розмноження рослин.
Природнє та штучне вегетативне розмноження рослин
Природне вегетативне розмноження рослин
Природне розмноження відбувається постійно в природі через неможливість або утрудненість насіннєвого розмноження.
Природнє розмноження грунтується на відокремленні від материнської рослини життєздатних вегетативних органів або частин, здатних у результаті регенерації відновлювати цілу рослину з її частини. Уся сукупність одержаних таким чином особин має назву клон.
Клон (від грецьк. clon – паросток, гілка) – популяція клітин або особин, яка утворюється в результаті безстатевого поділу з однієї клітини або особини. Вперше цей термін запропонував британський генетик Джон Бардон Сандзрсон Хзлдан (1892-1964).
Способи природнього вегетативного розмноження рослин
– кореневими паростками – бузок, вишня, осот, малина, хрін.
– кореневими бульбами – жоржина, пшінка весняна, батат.
– бульбами стеблового походження – картопля, топінамбур.
– кореневищами – пирій, деревій, меліса, материнка.
– цибулинами – тюльпан, гіацинт, лілія.
– частинами пагонів – ряска, верба.
– повзучими пагонами – суниця, костяниця, перстач.
– виводковими пагонами – очиток, бріофілюм.
– виводковими цибулинками – зубниця бульбиста, лілія, тонконіг бульбистий.
Штучне вегетативне розмноження
Штучне вегативне розмноження рослин широко використовується у рослинництві та плодовому і декоративному садівництві. За такого способу розмноженя:
– дочірнім організмам передаються всі ознаки материнського, що дає змогу зберегти властивості цінних сортів;
– можна швидко одержати велику кількість посадкового матеріалу.
Способи штучного вегетативного розмнження рослин
1. Живцювання – один із найпоширеніших способів штучного розмноження. Живці – відокремлені від материнської рослини частини вегетативних органів – ділянки стебла із листками чи брунькам, коренів із додатковими бруньками чи листка, які можуть укорінюватися.
2. Розмноження відсадками – для цього відгинають та присипають землею окремі пагони. Після вкорінення їх відокремлюють та пересаджують.
3) Розмноження поділом куща – ділення куща проводять таким чином, щоб кожна частина мала надземні корені та пагони.
4) Щеплення – це штучне зрощування частини однієї рослини (живця або бруньки) із пагоном іншої. У цьому випадку рослину, яку розмножують, називають прищепою, а укорінену рослину, до якої прищеплюють – підщепою.
– Щеплення вічком, або окулірування – зрощують бруньки й живці однієї рослини (прищепа) зі стеблом іншої (підщепа). Пересаджують вічка (пазушна брунька із шматочком деревини) у Т-подібний надріз на корі стебла підщепи.
– Щеплення живцем (копулювання) – зближують живець прищепи зі стеблом підщепи декількома способами: прикладанням, розщепом, за кору.
– Щеплення зближенням (аблактування) – зближують і зрощують прищепу й підщепу за допомогою язичків – косих надрізів на корі.
5) Культура ізольованих тканин – цей спосіб ґрунтується на вирощуванні в лабораторних умовах із максимальною стерильністю шматочків твірної тканини, здатних до швидкого поділу й розвитку в структури, які нагадують зародок рослини.
Біологічне значення вегетативного розмноження
– одне з пристосувань для утворення нащадків там, де немає сприятливих умов для статевого розмноження;
– у нащадків повторюється генотип батьківської форми, що важливо для збереження ознак сорту;
– один із шляхів збереження цінних сортових ознак і властивостей;
– при вегетативному розмноженні рослина може зберігатися за умов неможливості насіннєвого відтворення;
– переважний спосіб розмноження декоративних рослин;
– при щепленні – у прищеплюваної рослини зростає стійкість до зовнішніх умов.
Слід зазначити й недоліки вегетативного розмноження:
– передаються негативні риси;
– передаються хвороби материнського організму.
