“Ревізор” короткий зміст

“Ревізор” короткий зміст по главам п’єси М. Гоголя нагадає скорочено події, які висміюють пороки суспільства, лицемірство, лінь.

“Ревізор” скорочено по діях

Дія 1

Іван Олександрович Хлестаков – дрібний чиновник низького рангу (колезький реєстратор, найнижчий чин в Табелі про ранги), прямує з Петербурга в Саратовську губернію до батька зі своїм слугою Осипом. Дорогою він зупиняється в невеликому повітовому містечку. Хлестаков програється в карти і залишається без грошей.

Чиновники цього містечка, які погрузли в хабарах і казнокрадстві, дізнаються новину про приїзд таємного ревізора. Всі починають стурбовано обговорювати цю новину, гадаючи, що ж послужило причиною для перевірки. Городничий Антон Антонович сприймає цю новину серйозно, згадавши, що вночі йому снилися бридкі щури. Городничий починає роздавати вказівки, щоб не осоромитися перед ревізором. Незабаром до них приєднується поштмейстер Шпекин, якому городничий наказує читати чужі листи, щоб впевнитися, що з міста не вийде непотрібна інформація. Хоча той і так з цікавості переглядав чужі листи, які проходили через нього, а цікаві листи міг взагалі залишити собі на згадку.

Порядки в місті справді не підтримувалися. Судові працівники розвели гусей, звичайних людей у лікарнях не спішать лікувати… людина проста, якщо помре, то й помре.

Міські поміщики Бобчинський і Добчинський, випадково дізнавшись про появу неплатника Хлестакова в готелі, вирішують, що це і є ревізор, і доповідають про нього городничому. Починається переполох. Всі чиновники й офіційні особи метушливо кидаються прикривати свої гріхи, Антон Антонович сам деякий час знаходиться в розгубленості, але швидко приходить до тями і розуміє, що потрібно самому йти на уклін до ревізора.

Дія 2

Тим часом голодний Хлестаков, влаштувавшись у найдешевшому номері готелю, думає, де б роздобути їжі. Він відправляє слугу взяти обід в борг, а потім ще й висловлює своє незадоволення кількістю і якістю страв. Поява городничого в номері для Хлестакова є неприємною несподіванкою. Спочатку він думає, що на нього, як неплатоспроможного гостя, доніс господар готелю. Городничий сам відверто жахається, вважаючи що прийшов до важливого столичного чиновника, який приїхав з таємною місією ревізії стану справ у місті.

Городничий почесно вітається з гостем і каже, що завжди дбає про проїжджаючих. Хлестаков виправдовується, обіцяє заплатити борг і заодно скаржиться на шинкаря. Від цих скарг городничий жахається, і пропонує гостю переїхати на більш комфортну квартиру. Хлестаков відмовляється, тому що думає, що йому пропонують відправитися до в’язниці. Хлестаков: каже що буде скаржитися міністру. Городничий починає кричати, просити помилувати, каже, що вдома чекають дружина і діти.

Хлестаков говорить, що скоро віддасть всі борги, але поки грошей немає, ні копійки. Городничему здається, що це хитрий натяк на хабар.  Раз гість вирішив бути інкогніто, то і він буде вести себе відповідно. Городничий пропонує йому гроші в борг і підсовує подвійну суму – чотириста рублів, хоча потрібні були лише 200.

Городничий вирішує напоїти гостя і вивідати його плани. Для початку він пропонує Хлестакову оглянути богоугодні заклади, а потім запрошує до себе додому.

Дія 3

Далі події відбуваються в домі городничого. Дружина городничого з дочкою ретельно готувалися до зустрічі з важливим гостем, детально вибирали вбрання.
Під час обіду, на який були скликані чиновники, починаються розмови про успіхи присутніх в справі служіння місту.

Захмелілий Хлестаков, углядівши дам – ​​Ганну Андріївну і Марію Антонівну, – вирішує «пустити пил в очі». Хизуючись перед ними, він розповідає небилиці про своє важливе положення в Петербурзі, і, що найцікавіше, сам вірить у них.

Він починає розповідати про петербурзьке світське життя, про те, як обідав з міністрами, про те як він дружив з Пушкіним, як його призначали головнокомандувачем, як він керував якимось департаментом. Додає, що у вільний час пише твори і друкується в журналах. Хлестаков приписує собі авторство багатьох відомих творів.

Втомившись від балаканини, захмелілий Хлестаков направляється спати, а Анна Андріївна з Марією Антонівною сперечаються про те, на кого з них він більше дивився. Потім вирішують розпитати Осипа про його господаря. Помітивши, що той відповідає ухильно і двозначно, лише переконуються в «важливості» свого гостя.

Дія 4

У себе на ганку городничий ставить поліцейських, щоб ніяких купців зі скаргами або прохачів не пускали. Порадившись, чиновники вирішують по черзі йти до «ревізора» і давати йому хабар. Було вирішено першим направити Ляпкина-Тяпкіна, так як він відрізнявся красномовством. Як тільки Хлестаков прокинувся, до нього увійшов Ляпкин-Тяпкін. Зі страху він випадково випустив з рук гроші і злякався, що зовсім потрапив в халепу. Хлестаков же, побачивши гроші, підняв і попросив їх у борг, пояснивши, що «в дорозі витратився». Потім по черзі приходили поштмейстер, доглядач училищ, Суниця і інші чиновники. У всіх Хлестаков брав грошей «в борг», називаючи одну і ту ж причину – великі розтрати в дорозі.

Якщо з поштмейстером він просто розмовляв про життя в повітовому містечку, то доглядачеві училищ він запропонував цигарку і запитав, хто йому більше подобається: брюнетки чи блондинки. Остаточно урізноманітнив ситуацію Суниця, який доніс на всіх своїх колег-чиновників. Далі прийшли Добчинський і Бобчинський, які також дали хабара, хоча й не мали за що. Добчинський розповідав про свою позашлюбну диниту, а Бобчинський просив розповісти про нього всім сенаторам і адміралам в Петербурзі.

Випровадивши гостей, Хлестаков пише листа своєму другові Тряпічкіну. Він розповідає, що в повітовому місті N його прийняли за якогось важливого чиновника і дали йому більше тисячі рублів. Слуга Осип вмовляє пана швидше їхати, поки не розкрився обман. Відправивши Осипа з листом і за трійкою коней, Хлестаков приймає купців, та громадян, які скаржаться на несправедливе ставлення з боку городничого. Хлестаков всім обіцяє вирішити їх проблеми…

Перед від’їздом Хлестаков вирішує позалицятися до Марії Антонівни. Він цілує її плече, зізнається в коханні, падає на коліна. Все це бачить Анна Андріївна. Вона в гніві проганяє дочку. Залишившись з нею наодинці, Хлестаков і їй освідчується в коханні. Коли вона говорить, що вона заміжня, то Хлестаков переконує, що для кохання це не перешкода. Несподівано вбігає Марія Антонівна, вона плаче, і в метушні отримує спочатку догану від матері, а потім пропозицію руки і серця від Хлестакова. Прибігає городничий, просить не вірити купцям, які на нього скаржилися. Та почувши про сватання він благословляє молодих.

Хлестаков повідомляє сімейству городничого, що йому потрібно поїхати на один день до багатого дядька. Наостанок позичає ще трохи грошей і їде.

Дія 5

Городничий і його оточення полегшено переводять дух і святкують. У своїх фантазіях городничий вже бачить себе генералом, який живе в Петербурзі. Антон Антонович вирішує «задати перцю» купцям, які ходили скаржитися на нього Хлєстакову. Він сварить їх і обзиває останніми словами, але варто було купцям пообіцяти багате частування на заручини і весілля для Марії Антонівни з Хлестаковим, як городничий їх пробачає.

Антон Антонович збирає повний будинок гостей, щоб оголосити всім про заручини Хлестакова з дочкою.

Анна Андріївна, переконана в тому, що поріднилася з великим столичним начальством, в повному захваті. Але далі відбувається несподіване. Поштмейстер місцевого відділення розкрив лист Хлестакова, і дізнався, що чиновник, якого прийняли за ревізора, зовсім не ревізор.

Городничий не може повірити, що його так обдурили. Всі накидаються на Добчинского і Бобчинського, за те, що ті принесли звістку про фальшивого ревізора. Обдурений городничий ще не встиг отямитися після такого удару, коли приходить наступна новина. Чиновник з Петербурга, який зупинився в готелі, вимагає його до себе. П’єса закінчується німою сценою …

Гоголь “Ревізор” аудіокнига (скорочено)