«Річний пісок слідок ноги твоєї» Є. Плужник аналіз вірша – тема, ідея, художні засоби, жанр та інші питання розкриті в цій статті.
«Річний пісок слідок ноги твоєї» аналіз вірша
Автор – Євген Плужник
Збірка «Рання осінь»
Рік написання: 1927
Тема: зображення особистих почуттів ліричного героя, спогадів про кохання, які не стираються з пам’яті, філософських роздумів про сенс життя, про велике мале в ньому
Ідея: возвеличення великого почуття кохання, яке робить людину щасливою
Основна думка: кохання — це те велике, чим варто дорожити, що треба берегти.
Жанр: інтимна лірика
Римування: перехресне
Віршований розмір:ямб
Художні засоби «Річний пісок слідок ноги твоєї»
Метафори – тремтить ріка, хилиться ріденький ліс, не заблукають з хуторів лелеки, спокій стереже мене
епітети – друже мій єдиний, а далекий, мертвий лист, ласкаві вересневі феї, на осінній лагідній землі,
порівняння – немов ласкаві вересневі феї спинили час,
риторичне звертання – о друже мій єдиний, а далекий.
риторичні оклики
Який тут спокій стереже мене!
І твій слідок малий — такий великий,
Що я тобі й сказати б не зумів!
«Річний пісок слідок ноги твоєї» ідейно-художній аналіз
У вірші Є. Плужника «Річний пісок слідок ноги твоєї…» передає особисті почуття ліричного героя, спогади про кохання, які не стираються з пам’яті, і філософські роздуми про сенс життя, про велике мале в ньому. Кохання – це те велике, чим варто дорожити, що треба берегти. Досить похмурий пейзаж («ріденький ліс», безлюддя, «мертвий лист») натякає на складні життєві обставини ліричного героя, на те, що він у розлуці з близькою людиною. І це додає його спогадам нотку трагічності, болючого щему, жалкування за тим, що головні слова, можливо, так і не були сказані.
Ліричний сюжет розгортається на тлі мальовничої природи, яка відтінює душевні почуття й сум’яття героя. Щасливі дні й піднесені почуття, які він пережив тоді, коли поряд із ним була кохана, перетинаються з жалем, душевним болем за неповоротно втраченим відчуттям краси, гармонії у світі та душі
Образ коханої обожнюється ліричним героєм, стає особливо дорогим і рідним.
Ліричний герой Є. Плужника занурюється у світ душевних переживань, у психологічні переливи, в уяві звертаючись до коханої, ведучи з нею розмову, мов сповідаючись їй.
У вірші є незвичайний образ «слідок ноги» милої, що набуває символу, бо стає «великим», тобто дорогим, неповторним, як слід богині, самого життя. Це символ вічної краси й кохання, який бентежитиме душу завжди)
Філософські роздуми над плинністю і вічністю буття автора виражено в рядках
«Бо я дивлюсь і бачу: все навіки
На цій осінній лагідній землі,
І твій слідок малий — такий великий,
Що я тобі й сказати б не зумів!»
Жанр: елегія