Розповідь про Чернівці

Розповідь про Чернівці для дітей коротко допоможе дізнатися коротку історію міста, чим славляться Чернівці, про його відомих жителів та цікаві місця.

Розповідь про Чернівці

Чернівці є справжньою перлиною західної України, котре мандрівники називають «маленьким Парижем». Воно манить маленькими площами, прекрасною архітектурою, неймовірною історією та природою. Це місто, куди хочеться приїздити знов.

Історія Чернівців коротко   

Чернівці розташувались на берегах річки Прут. Його виникнення датується ХІІ ст. коли місто перебувало у складі Галицького князівства. Галицький князь Ярослав Осмосмисл заснував на лівому березі Прута оборонний город, котрий за свою історію переходив з рук в руки різних державних утворень:

• Середина ХІV ст. – під владою Молдови.
• З 1775 року – під владою Австрії.
• З 1919 року – під владою Румунії.
• З 1940 року – під владою СРСР у складі Української РСР.

Офіційною датою заснування центру найменшої області України вважають 8 жовтня 1408 року. Тоді молдавський господар Олександр Добрий видав грамоту про заснування тут митниці. Саме через городище Черн на Пруті проходив торговельний шлях із Львова на Сучаву. Місто стало розвиватись та перетворилось на центр Чернівецького повіту. На нього поширювалось магдебурзьке право і Черновіци (офіційна назва міста до 1944 року) користувалось правом «вільного міста».

Місто зазнало також багато руйнувань: його спалили під час молдавсько-польського конфлікту, спустошили війни з турками та татарами. В 1650р. та 1653 р. Чернівці відвідали козаки, а після поразки під Полтавою в 1709-1710 рр. сюди вперше дійшли росіяни. Внаслідок двох російських руйнувань з розвиненого міста воно перетворилось на невелике поселення, котре населяло близько 1200 мешканців.

Пожвавлення економічного розвитку Чернівців відбулось після подій революції 1848 року: тут побудували паровий млин, фабрику меблів, гуральню, створено торгівельну біржу, електрівню, запущено залізницю та електричний трамвай, став функціонувати водогін та каналізація. Розвивалась архітектура і Чернівці перетворились на європейське місто. Паралельно з тим завжди йшла боротьба з владою за возз’єднання з Українською державою. Навіть коли йшла Перша  світова війна, коли місто знову було тричі окуповане російськими військами, а згодом приєднано до Румунії – Чернівці залишались центром українського життя на Буковині.

Зрештою в 1940 році його, разом з північною Буковиною було анексовано СРСР та включено до складу Радянської України. Друга світова війна теж жорстоко обійшлася з містом: окупація, депортація місцевих жителів та їх фізичне знищення, розруха. В 1957 році його почали відбудовувати та надали йому статус обласного центру. Хоча Чернівці почали розвиватись, проте воно втратило свій колорит: вся новозбудована архітектура було типового радянського зразка. Але до нашого часу збереглась автентична стара частина міста, котра тоді залишилась незайманою.

Після здобуття незалежності Україною у 1991 році місто повернулось до своїх історичних коренів та відновило свій урбаністичний колорит.

Чернівці цікаві місця

У Чернівцях багато великих і малих площ. Вони є унікальною перлиною міста. Це Центральна, Театральна, Турецька, Соборна та недавно відреставрована площа Філармонії (найстаріша серед них). Звичайно, всі вони потребують реставрації. На головній площі розташована міська ратуша, вік якої нараховує 157 років, а біля неї – колишній офіс дирекції ощадних кас, котрий сьогодні є Обласним художнім музеєм. Якщо вийти на балкон ратуші, то можна побачити найвищу точку міста – гору Габсбургів та колишню єпископську резиденцію на її горі під авторством великого австрійського архітектора Йосипа Главки.

Також у Чернівцях варто подивитися:

• Чернівецький національний університет ім. Ю. Федьковича. Заснований 1875 року за указом Франца Йосифа. Університет складається з трьох корпусів: головного, духовної семінарії і церкви Трьох Святителів, пресвітерії. Центральний корпус включений до списку Світової культурної спадщини.
• Собор Святого Миколая в румунському стилі неоромінеск. Це єдина православна церква в місті, яка не переривала свого богослужіння з моменту свого заснування.
• Хотинська фортеця. Вона була ареною битв та конфліктів, чотирьох російсько-турецьких війн.
• Будинок-корабель на розі вулиць Шолом-Алейхема та Головної. Носова частина будинку була прикрашена фонтаном у форми голови лева з чашею-раковиною. З раковини городяни пили воду.
• Обласна філармонія. Наріжний камінь майбутньої споруди було закладено 29 травня 1876 року. У різні часи на сцені філармонії бували композитори, співаки, піаністи, музиканти.
• Вулиця Ольги Кобилянської. Це єдина пішохідна вулиця міста. В 1786 році був закладений перший мурований будинок на тоді ще Молодіївській вулиці. В 1898 році на її околицях була елітна кав’ярня «Габсбург» та «Клюб шанувальників кави». Саме тут Леся Українка вперше пила каву зі своєю подругою Ольгою Кобилянською. Також на вулиці Кобилянської розташований Краєзнавчий музей, заснований в 1863 році.
• Німецький Народний Дім. Збудований 1910 року. Сьогодні тут діє Товариство австрійсько-німецької культури «Відродження» та меморіальний зал Георга Дроздовського.
• Кафедральний собор Святого Духа. Перший камінь закладений в 1844 році за проектом Йосефа Главки.  Тут зберігаються раки великомученика Пантелеймона, преподобного Іова, виносний духовний хрест із Животворного Древа.
• Чернівецький театр.  Перший камінь було закладено 1 серпня 1904 року.
• Єврейський народний дім, Костел Серце Ісуса, Миколаївська церква.
• Музей народної архітектури та побуту, заснований в липні 1977 року.