Семюел Беккет біографія скорочено на українській мові викладена в цій статті.
Семюел Беккет – ірландський англо- та франкомовний письменник.
Семюел Беккет біографія
Семюел Барклі Беккет народився 13 квітня 1906 невеликому поселенні Фоксрок, передмісті Дубліна, Ірландія
Беккет здобув суворе протестантське виховання, навчався спочатку вдома, з 9 років, – у школі Ерлсфорт в Дубліні. У школі Беккет придбав славу відмінного спортсмена і здібного учня.
У 1920 році у віці 14 років Беккет стає учнем приватної Королівської школи Портора в Енніскіллені, що в Північній Ірландії. Але Беккет був замкнутим юнаків.
У 1923 Беккет вступаэ в знаменитий дублінський Трініті-коледж, де вивчає англійську і сучасну європейську літературу, французьку та італійську мови.
1925-1926 років Беккет багато подорожує, вперше відвідуючи Францію та Італію.
Два роки після закінчення коледжу він викладав в Белфасті. У 1928 році він виїхав до Парижа. Якийсь час він викладав англійську мову у Вищій школі, але потім він став викладати в Сорбонні. Однак почуття самотності переслідувало Семюеля. Він був знайомий з багатьма художниками, поетами, але лише після знайомства з Джеймсом Джойсом він позбавився від самотності. Вони були самими справжніми однодумцями, але доля їх розвела. Два роки Семюел працював секретарем у Джойса, але дочка Джеймса закохалася в Беккета. Семюел вже не міг нормально приходить до свого друга додому.
Беккет приїхав до Ірландії, але там було не краще, ніж у Парижі. Він часто сварився з родичами. Він рятувався від рідні в кабінеті, а потім їде в Європу, де в клініці лікується від депресії. Він пише вірші, поеми, публікує збірник оповідань. Всі ці його твори не мали особливого успіху. У 1936 році він закінчив працювати над романом «Мерфі». Його роботу відхилило 42 видавництва. Незабаром він перебирається до Парижа, де погоджуються опублікувати його роман. Почалася друга світова війна і Беккет бере участь в антифашистському опорі. Після війни знову зайнявся творчістю. За п’ять років роботи він написав романи, п’єси, дві збірки оповідань, кілька критичних статей.
У 1969 році Семюел Беккет був нагороджений Нобелівською премією в галузі літератури.
Останні роки Беккет вів надзвичайно замкнутий спосіб життя, уникаючи давати будь-яких коментарів про свою творчість. Семюел Беккет помер у Парижі 22 грудня 1989 року в віці 83 роки, через кілька місяців після смерті своєї дружини Сюзанн.
Семюель Беккет творчість
Новели Беккета – «Уотт» (Watt, 1942-1944), трилогія «Моллой» (Molloy, 1951), «Маллон вмирає» (Malone Dies, 1951), «Безіменний» (The Unnamable, 1953), «Як воно є» (How It Is, 1961) і «Втрачені» (The Lost Ones, 1972).
Найбільш відомими і спірними його драмами є «В очікуванні Годо» (Waiting for Godot, 1952) і «Кінець гри» (Endgame, 1957), які були виконані по всьому світу.
Інші роботи Беккета, наприклад, – велике дослідження «Пруст» (Proust, 1931), «Остання стрічка Краппа» (Krapp’s Last Tape, 1959) і «Щасливі дні» (Happy Days, 1961); кіносценарій до фільму (1969). Також автор написав ряд коротких історій: «Подих» (Breath, 1966) і «Lessness» (1970); збірник прози «Stories and Texts for Nothing» (1967), «No’s Knife» (1967), і «Зібрання короткої прози» (The Complete Short Prose, 1929-1989, відредаговане в 1996 годе С. Гонтарський), збірки накопичених творів, «Більше гавкає, ніж кусає» (More Pricks than Kicks, 1970) і «Перше кохання» (1974) і Поеми (1963).
Його зібрання творів (16 томів) були опубліковані в 1970 році, а потім скомпоновані в загальне видання (5 томів) і опубліковані в 2006 році.
Перші твори Беккета в галузі художньої літератури і драматургії були опубліковані посмертно, роман «Мрії про жінок, красивих і так собі» (Dream of Fair to Middling Women, 1932) опублікована в 1992 році, а п’єса «Eleutheria» (1947) в 1995.
