Сергій Єфремов біографія та цікаві факти про життя та політичну діяльність, відомого українського письменника, публіциста, літературознавця, журналіста, політика та громадського діяча розкажуть про головне.
Сергій Єфремов біографія скорочено
Сергій Олександрович Єфремов народився 6 жовтня 1876 року в селі Пальчик (нині Черкаська область) у родині священика.
У 1891–1896 роках навчався у Київській духовній семінарії. Батько хотів, щоб син став священиком, але Єфремов обрав інший шлях. У 1901 році закінчив юридичний факультет Київського університету Святого Володимира.
Ще під час навчання займався літературною діяльністю. Уклав тритомний альманах «Вік», куди ввійшли твори українських письменників. У 1911 році видав фундаментальну працю «Історія українського письменства», яка стала першим узагальненням канону української літератури.
Більшу частину життя він присвятив журналістиці та культурній діяльності. Друкувався у численних часописах, став першим системним українським публіцистом.
У роки Директорії активно працював у Всеукраїнській академії наук: у 1922–1928 рр. був її віце-президентом, а згодом головою управи.
Політична діяльність
Політичне життя Сергія Єфремова було тісно пов’язане з його видавничою роботою. Він активно відстоював ідею української державності, розвиток культури й освіти.
1904 року разом із Борисом Грінченком, Євгеном Чикаленком, Левицьким і Матушевським створив Українську радикальну партію.
1905 року партія об’єдналася з демократами, утворивши Українську радикально-демократичну партію.
Єфремов став одним із керівників Селянського союзу.
- 1908 року став одним із засновників і активним діячем Товариства українських поступовців. Саме він запропонував назву «Українська Народна Республіка».
Як політик, дотримувався демократичних поглядів. Після встановлення радянської влади в Україні у 1919 році його діяльність була заборонена.
Репресії
Через свою проукраїнську позицію Сергій Єфремов неодноразово арештовувався. У 1929 році став головним обвинуваченим у сфабрикованій справі «Спілки визволення України» (СВУ). Єфремов відмовився підписувати сфальсифіковані зізнання, навіть під тиском.
Попри відсутність доказів, у 1930 році його все ж засудили до 10 років ув’язнення з суворою ізоляцією. Перші 7 років ув’язнення відбував у Ярославському політізоляторі, потім його переведено до Володимирської тюрми.
В ув’язненні він писав листи, сповнені гідності та інтелігентності. Помер у Володимирській в’язниці ГУДБ у російському м. Володимир 10 березня 1939 року (за три місяці до закінчення терміну покарання).
Після смерті його дружина Віра довго добивалася реабілітації. Тільки у 1990-х роках Сергія Єфремова було реабілітовано.
Сергій Єфремов що зробив для України?
- Один із основоположників української публіцистики та літературної критики, популяризував українську літературу, мову й культуру.
- Співтворець української державної ідентичності, часто називається одним із «хрещених батьків УНР», беручи участь у формуванні концепції української державності.
- Автор фундаментальної «Історії українського письменства».
- Працював у Всеукраїнській академії наук.
- Сприяв розвитку національної літератури, освіти, демократичних цінностей — залишив глибокий інтелектуальний слід в українській історії.
- Виступав за демократичні цінності, толерантність та культурне відродження.
Сергій Єфремов цікаві факти
Друкувався у виданнях «Рада», «Народна справа», «Українська школа», «Українське слово».
Використовував псевдонім «О. Лівобережний».
Був одружений із Вірою Андріївною Чикаленко, донькою мецената Євгена Чикаленка. Дружина активно допомагала йому в літературній роботі, підтримувала чоловіка в культурних ініціативах, часто редагувала його тексти. Вони могли обговорювати ідеї до пізньої ночі. В шлюбі народився син – Сергій Єфремов, котрий став також громадським діячем та ученим.
- Обожнював читати. Мав величезну домашню бібліотеку — понад 5 тисяч книжок, здебільшого українською мовою.
- Любив самостійно доглядати за садом біля свого будинку під Києвом. Він називав це справжньою медитацією.
Збирав рідкісні марки, особливо українських видань 1918–1920 рр.
- Щодня грав в шахи, тренуючи логіку й стриманість.
Добре володів французькою та польською мовами.
Улюблений автор — Тарас Шевченко, завжди мав на столі «Кобзар».
- Навчався на юридичному факультеті в Києві, але кинув навчання через тиск російських професорів на українофілів.
- Одне із його хобі – вивчення історія козаччини. Діяч навіть мав навіть власні нариси про Івана Виговського.
Його відома фраза: «Більшовизм – це наукова брехня, замішана на крові».
