Шарль Гуно коротка біографія, творчість та цікаві факти про відомого французького композитора, диригента, одного із творців французької ліричної опери.
Шарль Гуно коротка біографія
Шарль Гуно народився в червні 1818 року у родині, де і батько, і мати мали творчі здібності. Його батько займався живописом, а матір – грала на піаніно. Саме мама була його першою вчителькою і наставницею.
Шарль Гуно проходив навчання в Паризькій консерваторії під керівництвом знаменитих педагогів. Одним з них був П’єр Циммерман. Знайомство відбулося в 1836 році і вплинуло на формування унікального виразного «почерку» композитора. Згодом дочка П’єра Анна стала законною дружиною Гуно і народила йому двох дітей, сина та доньку.
У 1839 році Гуно отримав Римську премію в сфері мистецтва за свою кантату «Фернан». Ця премія дала можливість виїхати за кордон і продовжити навчання.
Талановитий музикант їде до Італії, згодом до Австрії і Німеччини. В цих подорожах він вивчав історію католицької церковної музики на основі робіт італійських композиторів XVI століття. Гуно вирішив присвятити подальше життя органній, духовній музиці та служити церкві.
Після повернення на батьківщину Гуно зайняв посаду органіста в одному з соборів.
Початок 40-х років – період, коли Шарль зайнявся створенням власної музики і заглибився в викладання. В цей час з-під його пера з’являються меси, співи, опери, ораторії, вокальні та інструментальні твори. У 50-х роках Шарль Гуно вже повністю утвердився в статусі талановитого композитора, основоположника ліричного напряму у французькій опері. У цьому жанрі найбільшу популярність здобули його творіння «Сафо», «Фауст» і «Ромео і Джульєтта».
В останні роки життя Гуно відвідав Англію. Покинути французькі землі його спонукав початок Франко-Прусської війни. Композитор продовжував писати музику, приділяючи увагу і світській, і духовній формі. Гуно захопився створенням вокальних творів. В цілому в Британії Шарль прожив близько 4 років і в 1874 році він покинув цю країну.
Останні роки творчого шляху були відзначені появою двох грандіозних ораторій «La redemption» і «Mors et Vita».
Шарль Гуно помер в 1893 році в західному передмісті французької столиці Сен-Клу.
Цікаві факти про Шарля Гуно
Батько Шарля так само, як і його син, був лауреатом Римської премії. Він отримав нагороду в 1783 році за свої художні роботи. Але батько помер, коли хлопчикові виповнилося 4 роки.
Гуно легко піддавався різним ідеологічним впливам, був нестійкий як людина і художник. У 1857 році Гуно був на межі серйозного душевного захворювання
Творчість Шарля Гуно
«Messe Solennelle» була написана в 1854 р. Саме після видання цього твору Гуно опинився під пильною увагою критиків і обзавівся шанувальниками, учнями. «Меса Святої Цецилії» зумовила зростання популярності французького митця.
У 1859 році Гуно написав мотет «Ave Maria», основою для якого послужила прелюдія І.С. Баха. А Гуно захоплювався творчістю німецького органіста і композитора. Ця робота підтвердила майстерність і новаторський талант французького композитора, який зумів віртуозно поєднати власні напрацювання та бездоганну класику, спадщину Баха.
Авторству Гуно належать 14 опер. Композитор любив цей жанр, вважав його найбільш підходящим для створення виразної, ліричної музики. «Сафо» була представлена в 1851 році і стала дебютом Гуно в цьому напрямку. Однак постановка була зустрінута досить прохолодно.
Успіх на оперній сцені композитор отримав лише через 8 років, коли слухачі почули «Фауста», створеного за сюжетом творіння Гете з аналогічною назвою. Прем’єра опери була відзначена ажіотажем. «Фауст» і зараз є знаковою оперою Гуно, постановки якої проходять у багатьох театрах. До 1975 року на сцені Паризької Опери твір було відтворено понад 2000 разів.
Опера «Мірей» вперше була виконана в 1864 р. Її високо оцінили критики, проте широкій аудиторії твір не припав до душі. Успішною стала опера «Ромео і Джульєтта» (1867). Постановка була популярною, але перевершити «Фауста» в комерційному плані не змогла.
«Marche Pontificale» була створена в 1869 році і була звернена до духовної музики. Через 80 років Ватикан в особі Папи Пія XII вибрав цей марш в якості свого офіційного державного гімну.
