“Синій птах” аналіз (паспорт)

Моріс Метерлінк “Синій птах” аналіз твору допоможе визначити, який жанр, тема, ідея, герої, сюжет та композиція. Ці та інші дані допоможуть підготувати літературний паспорт твору. Також тут зібрані фразеологізми з твору “Синій птах”

“Синій птах” аналіз твору (паспорт)

Автор – Моріс Метерлінк

Рік написання – 1908

П’єса М. Метерлінка – належить до жанру феєрії. Ознаками цього жанру є химерно-казковий сюжет; фольклорні та міфологічні образи; умовність простору і часу; символістичність ситуацій і образів; ліризм; узагальнювальний зміст; наявність яскравих сценічних ефектів. П’єса «Синій птах» цілком відповідає законам цього жанру.

Тема – казкова подорож маленьких дітей дроворуба Тільтіль і Мітіль за чарівним Синім птахом.

Ідея п’єси – «будь сміливим, щоб бачити приховане». За щастям не потрібно ходити далеко, щастя – поруч.

Головна думка – Треба цінувати те, що ми маємо, а не гнатися за примарним щастям, яке все одно ніколи не наздогнати.

Головні герої

• Тільтілем – маленький хоробрий хлопчик. Наївний, але добрий і чесний.
• Мітіль – боязка маленька дівчинка. Дуже добра і гарна.
• Душа Світла – підтримує Тільтіля в пошуках Синього птаха. Виявляється маленької білявою дівчинкою.
• Фея Берилюна – добра чарівниця. «Вона горбата, кульгава, одноока, спирається на костур, ніс у неї зійшовся з підборіддям.»
• хвора дівчинка,
• Душі речей та тварин
• Пес Тіло  – вірний і відданий друг.
• кішка Тілетта. Підступне створення, мріє погубити людину.

Моріс Метерлінк в драмі-феєрії робить головними героями дітей, бо вони найбільш сприятливі до таємниць світу, вміють щиро радіти.

Сюжет драми – пошуки героями загадкового птаха.

В основі сюжету – казкова подорож дітей бідного дроворуба Тільтіль і Мітіль в пошуках Синього птаха, який принесе здоров’я і щастя хворій дівчинці – онучці феї Берилюни. Фольклорний мотив пошуків цілющого зілля дає авторові змогу провести своїх героїв – дівчинку Мітіль і хлопчика Тільтіля – через багато випробувань, що допоможуть їм відкрити вічні цінності і сенс життя, а саме: за Синім птахом (символом щастя) не потрібно ходити далеко, щастя поруч. Однак його потрібно побачити в реальному повсякденному житті – у батьківській любові, у турботі про ближніх, милосерді та безкорисливості. Образ Синього птаха багатозначний. Він також символізує пошуки істини, пізнання таємниць природи. Це споконвічне прагнення людства вимагає мужності, оскільки природа не хоче віддавати свої таємниці, а істину не можна відкрити раз і назавжди – вона нескінченна. У такий спосіб фантастично-казковий сюжет, властивий жанру феєрії, наповнюється філософським змістом. Автор зображує блукання людської душі у Всесвіті, її зустріч з добром і злом у пошуках істини та гармонії.

Проблематика твору “Синій птах”:

• боротьба сил добра і зла, світла і пітьми,
• долання героями всього, що стоїть на перешкоді досягнення мети.

Який конфлікт постає у творі «Синій птах»? Боротьба сил добра і зла, світла і пітьми, долання героями всього, що стоїть на перешкоді досягнення мети.

Реальне та фантастичне у творі “Синій птах”

У сюжеті п’єси переплітаються два пласти – реальний і фантастичний. Реальне життя в сім’ї дроворуба, обстановка в їхній бідній, але не убогій хатині, час, коли відбувається дія – ніч напередодні Різдва. Різдвяний мотив – чекання чуда і народження людини – так само дістає реального втілення. Діти після фантастичної подорожі уві сні прокинулися мудрими і щасливими, оскільки здійснилося диво народження в них душі. Згадаймо: на початку п’єси Тільтіль на запитання феї Берилюни, чому він не хоче розставатися зі своєю горлицею, відповідає: «Тому що вона – моя». Тепер, після довгих пошуків, випробувань, труднощів і поневірянь, що випали на їхню долю на цьому нелегкому шляху, він готовий одразу і безкорисливо її віддати. Милосердя і любов до ближнього – умова цього дива.

Фантастичний план сюжету, крім подорожі, містить персонажів, які розділяють з дітьми їхнє повсякденне існування, а тепер оживають. Це Хліб, Молоко, Вода, Кішка і Пес. Їхню казковість підкреслено традиційними характерами й описом костюмів. Однак і вони символізують сили добра і зла. Пес Тіло виступає в ролі вірного Санчо Панси. Хліб залежно від обставин допомагає або шкодить дітям. Кішка – втілення зрадництва і підступництва, уособлює ворожі людині демонічні сили, разом з Ніччю вона охороняє таємниці Буття. Скориставшись довірливістю дітей, Кішка приводить їх у ліс на загибель від дерев і тварин, що страждають від «жорстокості і дивовижної несправедливості людини». У такій алегоричній формі автор стверджує, що природа неохоче відкриває таємниці Буття, і людина може це зробити лише шляхом гармонійної взаємодії з нею.

“Синій птах” композиція

П’єса поділяється на п’ять дій, дванадцять картин, що є досить самостійними епізодами. ці картини об’єднані авторською ідеєю і наскрізними персонажами, відбивають етапи духовного розвитку дітей – майбутнього людства. Зустрічі з алегоричними персонажами в символічних ситуаціях, кожний з яких несе свою мораль, збагачує досвід і виховує душу Тільтіля і Мітіль. Так, у Країні Спогадів (дія II, картина 3) серед померлих родичів вони усвідомлюють благородну потребу поважати пам’ять предків. У садах Блаженств (дія IV, картина 9) діти дізнаються про різні цінності в людському житті. Одні Блаженства уособлюють плотські насолоди, убогі радості – це «гладкі земні Блаженства» (бути багатим, віддаватися лінощам, надмірностям у їжі й питві, багато спати, бути пихатим і т. ін.). Їм протистоять інші Блаженства (тобто цінності). Порівняно з першими вони непомітні і навіть сірого кольору (наприклад, Блаженство любити батьків). Але саме Блаженство чистих Радощів, Безневинних Думок, Зимового Вогнища, Блаженство милуватися красою природи і – найголовніше – відчувати Материнську любов сповнюють життя людей високим змістом і духовністю. Зустріч дітей із Материнською любов’ю є психологічною кульмінацією п’єси. Таким чином, в алегоричних і символічних образах п’єси стверджуються моральні цінності: перевага добра над злом, духовності над ситою вульгарністю, чеснот над пороком. ці істини відкриваються дітям і створюють духовний світ Тільтіля і Мітіль.

— Царство Майбутнього – заключний етап у подорожі дітей. Його головна дійова особа – Час – бородатий старий з косою і пісочним годинником. Зовнішність персонажа, його характер і функція традиційні – він невблаганний, байдужий до сліз і умовлянь, строго дотримує порядку. У такий спосіб автор стверджує думку про покірність людини часу і долі, але поряд із цим він переконаний у високому покликанні людей: «на землю голіруч не пускать».

Час у феєрії подано не тільки в алегоричному образі, але й в інших проявах: у його конкретному прояві (дія п’єси – вечір напередодні Різдва, одна ніч – час сну); у властивому жанру умовному вимірі. Цей потік часу долає межі життєвого досвіду дітей. Так, подорож за Синім птахом відбувається уві сні. Час сну і сновидіння не збігається. Наприкінці п’єси на це вказано: минула і «тільки одна ніч», і цілий рік.

Особливості композиції казки-феєрії – зустрічі з алегоричними персонажами в символічних ситуаціях, кожний з яких несе свою мораль, збагачує досвід і виховує душу Тільтіля і Мітіль.

Фразеологізми з п’єси М. Метерлінка “Синій птах”

1) Заробиш ти в мене на горіхи (мало – Пес каже Кішці);

2) вискочив, як Пилип з конопель (несподівано – Корова-Волу);

3) повішати на найвищому суку (покарати – Дух Дуба про Людей);

4) попахує смаленим (біда, небезпека – Кішка);

5) ніжніша за тіло дитини (гладка – Дух Тополі про себе);

6) зморщуються, ніби проколоті мозолі (сердитися, хмуритися);

7) не він перший, не він останній… (ще такі будуть – Блаженство про Тільтіля);

8) тремтять немов осикові листки (злякалися – Час до дітей, які не народилися);

9) власної руки не впізнає (забув – Душа Світла).

Чому вчить твір “Синій птах”? Казка вчить вірності і сміливості, відданості, любові та дружбі. Вчить прагнути до ідеалу, боротися за своє щастя, допомагати іншим людям.  Казка вчить бережно відноситися до природи, до тварин і рослин, бути їм другом, а не ворогом.

“Синій птах” аудіокнига (скорочено)