Сюжет твору “Шпага Славка Беркути”

“Шпага Славка Беркути” сюжет повісті Ніни Бічуя допоможе згадати короткий зміст дитячої книги та підготувати літературний паспорт твору.

Сюжет твору “Шпага Славка Беркути”

У житті семикласників – Славка Беркути, Юлька Ващука, Лілі Теслюк, Стефка Вуса та інших – настав момент, коли вони усвідомлюють, що безтурботне дитинство вже пройшло.

Юлько Ващук, один з головних героїв повісті «Шпага Славка Беркути», має хист до малювання, у нього добре виходять коні, «неприборкані, необ’їжджені». Славко Беркута, побачивши його малюнки, сказав, що десь бачив подібного коня. Саме цей факт обурив Юлька Ващука і той спалив всі свої малюнки.

У Юлька є сусід, Стефко Вус. Разом вони знайшли сороку з перебитим крилом, яку потім було віднесено до старої вчительки Надії Григорівни. Стефко приходив до вчитеьки провідати сороку, бо йому бракувало спілкування, бо батько його завжди був п’яним. Йому сподобалося, що його називали «славним хлопчиком». Він розповідав про себе і слухав розповіді вчительки. Дитинство Стефка проходило в бабусиному селі, що було далеко в горах. Бабуся його любила і називала «Кукулику мій», з нею він збирав гриби. Коли померла бабуся, його забрав батько у місто, де хлопцеві не подобалося.

За поради Стефка Юлько звернувся до Лопуха, аби провчити Славка за образу та спалені малюнки. Саме у час зустрічі одного з хлопчаків було забрано до відділку міліції, де той назвався Славком Беркутою.

Юлько в міліції назвався Славком Беркутою, бо його батьки виховували, що він кращий за всіх, а тут виявилося, що розпиває вино. Крім того, він хотів принизити Беркуту, бо Юлько завжди був переможцем – він мав все робити на «відмінно».

Пригода у міліції не минула без сліду. Лист прийшов до школи, де навчаються хлопчаки, і Славко Беркута був звинувачений у пияцтві «у під’їзді з кількома іншими підлітками». З цього приводу був зібраний товариський суд.

Директорка, класний керівник та майже уся школа засуджували та звинувачували Славка. Лише кілька дорослих, серед них був тренер Славка з фехтування, насмілилися захищати Славка та вірили у його невинуватість.

Серед тих, хто став на захист Славка, була і Лілі Теслюк. Лілі Теслюк – однокласниця Беркути, активістка, грає у театрі. Їй симпатизує Славко. Вона казала: «Він фехтувальник. І спелеологією цікавиться… Не міг він!»

Силу духу і здатність протистояти негараздам у Славкові виплекала родина. Батько Беркути був пілотом літака, а в дитинстві був у німецькому концтаборі. Саме батько Славкові про «максимальне навантаження», яке спроможна витримати людина –  «вимір характеру і людських сил». Він так готував хлопця до складності життєвих обставин.  Також велике значення у формуванні характеру Славка Беркути мала хвороба. У вісім років він був схожий на дошкільнятко, мав хворі ноги. Він приймав ліки, ходив на ковзанку, хоча часто відчував біль. Це заняття зміцнило його і частково загартувало характер.

Беркута бився із Ващуком шпагами. Беркуту вразила насмішкуватість і всепереможність Юлька. «…А тепер справді бився, зо зла бився. Мені хотілося, щоб він не сміявся, не похвалявся, не говорив, ніби все в руки йде само, без жодних зусиль. Я не думав тоді, не розмірковував, що битися з Юльком – просто нечесно, все одно, що битися з беззбройним…»

Отож, Славко захистив своє ім’я, але Юльку було на це байдуже.

Тема стосунків дітей та дорослих є одною із ключових у повісті. Якщо у Славка ці стосунки будуються на довірі, то у Юлька ситуація дещо складніша. Його думка про власного батька постійно змінюється. А після випадку плагіату книжки взагалі починає соромитися.