Енн Бронте «Аґнес Ґрей» скорочено

Річард Ґрей — небагатий священник, який живе на півночі Англії. Усупереч волі заможної родини своєї коханої, він одружується з Алісою. За цей непослух рідні відвертаються від дівчини й позбавляють її підтримки. У подружжя народжується шестеро дітей, проте лише двоє з них — Мері та Аґнес — переживають дитинство.

Річард добре розуміє, що через шлюб із ним його дружина втратила звичний достаток, і прагне хоч якось поліпшити становище родини. Сподіваючись заробити грошей, він вкладає заощадження в торговельне судно. Однак корабель зазнає аварії, і Ґреї опиняються в ще скрутнішому становищі, ніж раніше. Ця невдача тяжко вражає Річарда, підриває його здоров’я та позбавляє душевних сил. Аґнес, якій уже виповнилося вісімнадцять, вирішує влаштуватися гувернанткою, щоб допомогти батькам утримувати сім’ю.

Завдяки знайомству тітки дівчина отримує місце в родині Блумфілдів. Їй доручають виховання семирічного Тома та його молодших сестер — Мері-Енн і Фанні. Дуже скоро Аґнес розуміє, що хлопчик має вкрай поганий характер: заохочуваний батьком і дядьком Робсоном, він знаходить задоволення в тому, щоб мучити беззахисних тварин. Аґнес намагається пояснити вихованцеві, що жорстокість до живих істот — це зло, однак усі її повчання марні.

Діти Блумфілдів ростуть ледачими, неслухняними й розпещеними. Та, попри це, місіс Блумфілд не дозволяє гувернантці суворо їх виховувати, не наділяє її жодними повноваженнями й постійно зводить нанівець усі спроби привчити дітей до дисципліни. Зрештою, коли поведінка малечі не поліпшується, винною виявляється сама Аґнес. Господиня звільняє її, звинувативши в тому, що вона не впоралася зі своїми обов’язками.

Проте дівчина не збирається опускати рук. Незабаром вона знаходить нове місце гувернантки в родині Мюрреїв, яка мешкає за сімдесят миль від її рідного дому. Тепер під її опікою дві доньки господарів — вродлива, але пихата й марнославна Розалі та жвава, хлоп’якувата Матильда.

Місіс Мюррей прагне, щоб дівчата здобули якомога більше світських знань і навичок, які допоможуть їм вигідно вийти заміж за заможних чоловіків із добрих родин. Однак, як і попередня господиня Аґнес, вона не бажає, щоб гувернантка надто суворо вимагала від її доньок слухняності чи змушувала їх старанно навчатися.

На вісімнадцятиріччя Розалі Мюрреї влаштовують пишний бал. Аґнес не бере участі в святкуванні: вона їде додому, щоб провести Різдво з рідними й побувати на весіллі сестри Мері. Повернувшись, вона вислуховує захоплені розповіді Розалі про чоловіків, які приділяли їй увагу під час балу. Серед її шанувальників були заможний аристократ сер Томас Ешбі, чарівний молодший син багатої родини Гаррі Мелтем і сільський священник містер Гетфілд.

Розалі також розповідає про нового помічника священника, містера Вестона, якого вона вважає непривабливим і позбавленим чарівності. Коли Аґнес запитує, хто з її залицяльників припав їй до душі, дівчина зізнається, що не відчуває симпатії до жодного. Проте, найімовірніше, їй доведеться вийти заміж за сера Ешбі, хоча про його розпусну поведінку ходять недобрі чутки.

Почувши проповідь нового священника містера Вестона, Аґнес одразу помічає його розум, щирість і глибоку віру. Він справляє на неї зовсім інше враження, ніж містер Гетфілд, для якого значно важливіші становище й зовнішній блиск, ніж справжня духовність.

Якось Аґнес відвідує бідну селянку Ненсі Браун, яка потерпає від запалення очей і дуже любить, коли дівчина читає їй уголос. Жінка часто сумує й почувається самотньою. Під час розмови вона розповідає, що колись зверталася по розраду до містера Гетфілда, але замість співчуття почула від нього лише докори. Натомість містер Вестон, дізнавшись про її біду, сам прийшов провідати хвору й дав їй добру, щиру пораду.

Аґнес тішиться, що знайомство з таким священником допомагає їй іще більше цінувати людську доброту. Згодом доля зводить їх особисто: одного разу вони майже водночас приходять навідати Ненсі.

Одного весняного дня Аґнес повертається з церкви й помічає високо серед коріння дерева ніжні первоцвіти. Дівчина намагається дістати їх, але марно. Саме тоді позаду з’являється містер Вестон і зриває квіти для неї. Між ними зав’язується невимушена розмова про улюблені квіти Аґнес, а також про те, що приносить людині більше щастя: затишний дім чи праця, яка має справжній сенс.

Згодом Розалі й Матильда починають жартувати з Аґнес через цю зустріч. Дівчина запевняє, що їхні насмішки безпідставні, проте одну з подарованих квіток обережно засушує між сторінками своєї Біблії.

Наступного дня після уроків Аґнес на прохання Розалі малює аквареллю, коли до кімнати стрімко заходить місіс Мюррей і запитує, де її донька. Дізнавшись, що та пішла гуляти, господиня пояснює: щойно Розалі виходить за межі родинного маєтку, її неодмінно знаходить містер Гетфілд. Місіс Мюррей просить Аґнес розшукати дівчину й нагадати їй, що не годиться зустрічатися із залицяльниками без супроводу.

Аґнес знаходить Розалі в полі неподалік від маєтку. Та кокетливо розмовляє з містером Гетфілдом. Коли священник іде, гувернантка передає дівчині материнське застереження. Розалі невдоволено відповідає, що їй нічого боятися закохатися, тим паче в містера Гетфілда, який не має достатніх статків. Вона також обурюється, що мати дозволяє їй загравати лише із сером Ешбі, побоюючись, що погані чутки про поведінку доньки дійдуть до матері цього багатого нареченого. При цьому сам сер Ешбі має значно гіршу славу, ніж усі чоловіки, з якими фліртує Розалі.

За чотири дні Аґнес знову супроводжує вихованку на прогулянці. Раптом Розалі просить її віднести гроші одному бідному селянинові, який помирає. Коли Аґнес повертається, дівчина поспіхом підбігає до неї й повідомляє, що щойно містер Гетфілд освідчився їй, але вона, не вагаючись, відмовила. Після цього він пригрозив поширити неприємні чутки про її легковажну поведінку, якщо вона комусь розповість про освідчення. Злякавшись, Розалі пообіцяла мовчати.

Аґнес зауважує, що вихованка вже порушила свою обіцянку, розповівши все їй, і радить більше нікому не переказувати цієї історії, хіба що матері.

Коли захоплення містером Гетфілдом минає, Розалі знову нудьгує. Одного дня вона наполягає, щоб Аґнес супроводжувала її до міста. Там вони зустрічають містера Вестона, який одразу заводить розмову з гувернанткою. Розалі жваво долучається до бесіди, а щойно священник відходить, самовдоволено заявляє, що зуміла його зачарувати.

Аґнес обурена такою поведінкою й сподівається, що Розалі помиляється: їй не хотілося б, аби містер Вестон став жертвою її легковажних забав. Згодом Розалі зізнається, що сер Ешбі, найімовірніше, незабаром попросить її руки, а до того часу вона неодмінно хоче підкорити серце містера Вестона. Наступного тижня на одному з балів дівчина приймає пропозицію сера Ешбі. Однак заручини вирішують поки що тримати в таємниці, тому Розалі й далі намагається привертати увагу інших чоловіків.

Улітку, після весілля Розалі із сером Ешбі та їхнього від’їзду в медовий місяць, Аґнес і Матильда випадково зустрічають містера Вестона під час відвідин бідних селян. Священник розпитує про Розалі, але Аґнес помічає, що звістка про її заміжжя, схоже, зовсім його не засмутила. Єдине, що викликає в нього занепокоєння, — недобра слава її чоловіка.

Наступного дня Аґнес отримує листа від рідних із тривожною звісткою: батько тяжко захворів. Дівчина негайно вирушає додому, але, на жаль, не встигає застати його живим. Річард Ґрей уже помер.

Після похорону Аґнес вирішує залишити службу в Мюрреїв і разом із матір’ю відкрити невелику школу. Вона повертається до маєтку, повідомляє господарям про свій намір і готується до від’їзду. Протягом останнього тижня в селі містер Вестон зустрічає її після церкви, щоб попрощатися. Перед розлукою він запитує, чи хотіла б вона колись побачитися з ним знову. Аґнес щиро відповідає, що така зустріч принесла б їй велику радість.

Невдовзі Аґнес із матір’ю оселяються в невеликому приморському містечку й відкривають власну школу. Спочатку дівчина ще сподівається отримати звістку від містера Вестона, але листів немає. Зрештою вона вирішує не мучити себе марними очікуваннями й відпускає ці думки.

Наступного червня Аґнес отримує листа від Розалі, яка запрошує її погостювати в маєтку Ешбі-Парк. Приїхавши туди, Аґнес із подивом дізнається, наскільки нещасливою стала її колишня вихованка. Чоловік зраджує Розалі, ревнує її до кожного й часто зловживає спиртним. Аґнес намагається підтримати молоду жінку, дає їй слушні поради, проте сумнівається, що та прислухається до них.

Невдовзі після повернення додому Аґнес вирушає на ранкову прогулянку берегом моря й несподівано зустрічає містера Вестона. Він проводить її додому та розповідає, що довго не міг дізнатися, куди саме вона переїхала. Священник запитує, чи може навідатися до її матері, і Аґнес охоче погоджується.

Містер Вестон швидко знаходить спільну мову з місіс Ґрей. Він дедалі частіше буває в їхньому домі, стає близьким другом родини, і з кожним його візитом Аґнес відчуває, що давня симпатія знову оживає. Одного вечора він освідчується дівчині й зізнається, що вже заручився згодою її матері на цей шлюб.

Так містер Вестон і Аґнес одружуються. У подружжя народжується троє дітей, і вони живуть у злагоді та щасті, знаходячи радість у родинному затишку, взаємній любові й простих щоденних турботах.

Відгуки про книгу «Аґнес Грей» Енн Бронте пишіть в коментарях. Так ви допоможете іншим зрозуміти чи варто її читати повністю.