“Стариган з крилами” головні герої незвичайної повісті Маркеса є прикладами людської жорстокості. “Cтариган з крилами” характеристика головних героїв (Пелайо, ангела, Елісенди та інших) допоможе розкрити їх образи та внутрішній світ.
“Стариган із крилами” герої
Пелайо –чоловік, на подвір’я якого прилетів янгол. Але він тримав його на мотузці, а згоом закрив у курнику
Елісенда – жінка Пелайо, бере 5 сентаво з кожного, хто заходить у двір подивитися на янгола.
Стариган з крилами – головний герой-янгол, який з’явився під час дощу. Він схожий на звичайну людину, але в нього є крила. Він – носій ідей, яких людство так і не зрозуміло. Тому і крила у нього обскубані, побиті вітром. Та він Божий посланець, і тому його місія на землі – своїм терпінням, добротою, людинолюбством викрити обивательську байдужість, егоїзм, духовне роз’єднання. Брак віри, моральних ідеалів, жорстокий світ не посіяв у його душі зневіру, зло, не змусив відмовитися від стану окриленості, скинути свої крила. У Божого вісника виростають крила не завдяки , а всупереч людям.
«Потім у нього почало рости тверде й довге, як у старих птахів, пір’я». Отже, у старигана відростають нові крила – символ вічного оновлення життя, вічного його відродження. Сам автор твердо впевнений у незнищенності духовного.
Отець Гонзаза – священник, який теж прийшов подивитися на янгола. Вінзазирнув до курника, пробубнів молитву, привітався латиною; не сподобалося, що янгол не розуміє Божої мови та не шанує Божих слуг. Зробив висновок, що стариган з крилами, то диявол, який може перевтілюватися.
«Священикові одразу не сподобалось те, що ангел не розумів божественної мови і не вмів шанувати божих слуг … і нічого в жалюгідній зовнішності старця не свідчило про велич і гідність ангела».
Син Пелайо та Елісенди – грається у курнику, заразив вітрянкою; байдуже ставиться до гостя з крилами. Заражений бацилами байдужості, черствості, зла. Дитина –відображення жорстокого, хворого суспільства.
“Стариган із крилами” цитатна характеристика головного героя
«Це дуже старий чоловік, який впав обличчям в бруд, але не міг піднятися, тому що йому заважали великі крила».
“Він одягнений, як жебрак, череп його був лисий, як коліно, рот беззубий, як у дуже старого діда, великі яструбині крила, пошматовані і брудні, загрузли в болоті, і все це разом надавало йому кумедний і неприродний вигляд”.
«… схожий був на велику стару курку, від нього несло болотом, з крил звисали водорості, велике пір’я було посічене зеленими вітрами».
«Здавалося, надприродне терпіння було найголовнішою чеснотою ангела: його дзьобали кури, шукаючи космічних паразитів, недужі видирали з крил пір’я, щоб доторкнутися до своїх болячок, а безбожники кидали в нього камінням…»
“Стариган із крилами” характеристика людей
Герої твору “Стариган з крилами” упереджені до абсурду: ангел – не ангел, якщо він не знає латини і не схожий на тих, які намальовані в церкві. Люди пригощали його камфорою, якою, як вони вважали, харчуються ангели, хворі висмикували з крил пір’я, щоб доторкнутися ними до своїх хвороб, а безбожники кидали в нього каміння, щоб старий підвівся, і вони змогли б розглянути його тіло. Один сміливець навіть припік йому бік розжареною залізякою, якою таврували биків. Люди дивилися на ангела, немов це було не надприродне творіння, а якийсь цирковий звір. Люди виявилися жорстокими варварами. Перед ними була нехай і незрозуміла істота, але жива. Вони не проявили ні гостинності, ні співчуття, ні поваги до віку.
Життя сім’ї Пелайо і Елісенди ангел дійсно змінив. Їх дитина одужала. А з ангелом вони вчинили також жорстоко і невдячно. Спочатку його посадили в курник, перетворивши в бранця, потім Елісенда виришила брати з кожного, хто хоче зайти у двір і подивитися на ангела, 5 сентаво. І незабаром, як пише автор, Пелайо з Елісенда з’ясували, що у них зібралася кругленька сума. За отримані гроші вони перебудували свій будинок, зробивши його двоповерховим, заклали сад. Пелайо відмовився від поста поліцейського, а Елісенда купила собі лакові босоніжки на високих підборах, які взувала щонеділі, немов багата сеньйора. Єдине, що залишилося без зміни, – це курник, в якому мучився ангел.
Ангел їм набрид. Вони мріяли позбутися від нього. Елісенда в розпачі плакала і скаржилася, що їй вже не вистачає сил жити в цьому пеклі, переповненому ангелами.
Так, поява ангела з точки зору здорового глузду, – це абсурд, але хіба не менш абсурдним є заробляти на цьому гроші, таврувати його (або будь-яку істоту) розпеченим залізом, з полегшенням розлучатися з тим, що принесло тобі добро? Люди в цьому оповіданні до абсурду упереджені, вони корисливі, жорстокі і невдячні.
Складається враження, що ці люди далекі від будь-якої цивілізації, не схожі на нас, це якийсь «загублений світ», віддалений від нас не тільки в просторі, але і в часі. Але ці люди – наші сучасники. Розмірковуючи про ангела, вони погоджуються зі священиком, що крила – сумнівний доказ, так як літаки теж мають крила.
Якими незліченними чудесами здивував ангел людей? Про феноменальні здібності ангела автор розповідає так: хоч він і не повернув зір сліпому, але у нього виросло три нових зуба, паралітик не почав ходити, але раптом виграв у лотерею великі гроші, а у прокаженого на уражених хворобою місцях виросли соняшники. Звичайно, ніхто це не оцінив. Його чудеса сприймалися як неповноцінні дії.
Люди не здатні оцінити зроблене для них і зрозуміти, прийняти з вдячністю те, що доля дарує їм. Люди не цінують добра, швидко звикають до нього і приймають як належне. Їх життєві цілі примітивні, абсурдні.
Ангел не помер все-таки серед людей. Він полетів подорожувати по нашому світу. Нарешті йому все-таки вдалося піднятися вгору.
А Елісенда, хоча поставила в новому будинку залізні ворота, щоб не залітали ангели, і втомилася жити в пеклі. «переповненому ангелами», тому полегшено зітхнула, коли ангел піднявся в повітря, але все ж вона ще довго дивилася вслід ангелові, який полетів у бік моря, перетворившись на маленьку чорну крапку.
Виходить, ця зустріч ангела з людьми не пройшла безслідно для останніх. Бо саме в переродці людських душ полягала місія ангела.
Образи-символи
- ангел – втілення прекрасного, прагнення до ідеалу, відображення душі людини;
- крила – духовний злет;
- Грім і гроза – Божа кара
