Стариган із крилами (Un señor muy viejo con unas alas enormes) — оповідання Ґабрієля Ґарсія Маркеса 1968 року, яке належить до напрямку магічного реалізму.
Маркес “Стариган із крилами” скорочено
У повісті автор розповідає про дивну появу незвичайної людини на сільському подвір’ї простих людей. Того дня на вулиці було сиро і похмуро, вже третій день лив дощ. Господар двору Пелайо бив крабів, які залазили до хати, палицями і відкидав назад в море, поруч з яким жив. Син Пелайо нездужав, у нього був жар.
У дальньому кутку двору Пелайо побачив дуже стару людину з білими крилами, що упала обличчям у грязюку і не могла підвестися, бо йому заважали величезні крила. У незнайомця був жебрацький, убогий, брудний вигляд, голова його була лиса, рот беззубий, а великі півнячі крила були обскубані та брудні. Вигляд у істоти був кумедний і неприродний. Пелайо, зі своєю дружиною, Елісендою, вирішили що ця особа – іноземний матрос, який пережив аварію на кораблі, але вони все ж вирішили покликати сусідку. Та сказала, що це ймовірно ангел, якого прислали за хворою дитиною цієї сім’ї, але через зливу він впав на землю.
Подружжя залишило старого у себе в курнику. Незабаром все село знало про появу цієї дивної істоти.
У цей час жар у дитини пройшов і вона відчувала себе дуже добре. Пелайо з дружиною вирішили віддячити старому і відпустити, але багато людей хотіли подивитися на це диво. І Елісенда вирішила заробити на цьому, тому брала з кожного охочого п`ять сентаво.
Будинок огородили парканом, щоб натовп не розніс житло. Дізнавшись приголомшливу новину, у двір Пелайо прийшов падре Гонзага. Він привітав старого латинською, але той, у свою чергу тільки пробурчав щось на своїй мові. Священикові не сподобалося те, що ангел не розуміє божої мови і не вміє шанувати божих слуг, до того ж від нього тхнуло болотом, велике пір’я було посічене земними вітрами, і нічого в жалюгідній зовнішності старого не свідчило про велич і гідність ангела. Падре заявив, що крила – це не свідчення того, що він ангел, бо крила є і в птаха, і в літака.
Гонзага відправив лист єпископу, щоб той написав листа примасу, а той у свою чергу – Папі Римському, щоб остаточний вердикт надійшов з найвищої інстанції. Ангела намагалися годувати кристалами камфори і всякими різними стравами, що приносили йому паломники. Але він обрав просту баклажанну ікру.
Паломників було багато. Пелайо набили грошима всі матраци. А ангел був незадоволений, не реагував і намагався сховатися. Кожен намагався вирвати у нього перо, кинути камінь, один раз його навіть припекли розжареною залізякою, від чого у нього виступили сльози. Побачивши, що ангел реагує на біль, натовп вирішив дати йому спокій.
У той час в селище прибув мандрівний цирк, з людьми-аномаліями, такими як жінка-павук (дівчина, яка в дитинстві втекла з дому на танці, за що була моторошно покарана – блискавка, що вилетіла з розколотого громом неба, обернула її на павука). І квиток в цирк коштував менше, ніж на ангела, та й видовище було цікавіше. Дівчині можна було ставити запитання, розглядати її з усіх боків, отож ця жахлива правда не викликала ні в кого ані найменшого сумніву.
Це видовище відвернуло на певний час увагу людей від ангела. Та й чудеса, які відбувалися після зустрічі з ангелом, були сумнівними: сліпий не прозрів, зате у нього виросли три нових зуби; інвалід так і не почав ходити, але виграв у лотерею чималу суму; у прокаженого на уражених хворобою місцях виросли соняшники. Ці чудеса, що були більше схожі на жарт, похитнули репутацію ангела, а жінка-павук зруйнувала її остаточно.
Падре Гонзага більше не хвилювався через популярність ангела, а подвір’я Пелайо знову стало безлюдним, але він не скаржився. Господарі до того часу вже накопичили достатньо грошей і змогли побудувати двоповерховий будинок з усіма зручностями, а на вікна поставили залізні ґрати, щоб не залітали ангели.
А ангел так і жив у старому курнику, на нього лише іноді звертали увагу. У курнику іноді все мили з хлоркою й обкурювали, аби позбутися неприємного запаху курячого посліду. Ангел ще більше ослаб і став дратувати Пелайо своєю присутністю.
Коли син Пелайо підріс, батьки не підпускали його до курника, але пізніше хлопчик став часто приходити до ангела. Той не був з ним привітний, як і з іншими. Одного разу вони обидва захворіли на вітрянку. Лікар оглянув і хлопчика і старого ангела. Він був дуже млявим, втомленим і жалюгідним, на його крилах залишилося всього кілька пір’їн.
Лікар знайшов у ангела стільки хвороб, що було дивно, як він ще досі живий. Але найбільше лікаря здивували його крила, які були такими природними, що виникало логічне запитання, чому їх не мають інші люди.
Минуло кілька років. Син Пелайо пішов до школи. Курник, де жив ангел зовсім розвалився, тому ангел тинявся двором, повитоптував городину, заходив до будинку. Постійне блукання ангела по дому лякало Елісенду.
За останню зиму ангел сильно постарів. Він майже не рухався, а все пір’я з крил повипадало. Її чоловіку стало шкода ангела, тоді він закутав його та відніс спати під навіс. У старого ангела був жар і він помирав. Господарі занепокоїлись, щоб старий, бува, не вмер, бо ніхто не знає, що робити з померлим ангелом.
Та ангел став одужувати. Він знав, чому він відчував себе так погано, але вважав, що його ніхто не розуміє, тому мовчав, зрідка наспівуючи пісні, поки його ніхто не чув.
З приходом весни ангел став одужувати, у нього виросли нові крила. І одного ранку дружина Пелайо побачила, як ангел розігнався по городу, насилу злетів і зник в небі. Вона з полегшенням стежила за ангелом, який полетів у бік моря, перетворившись на маленьку чорну цятку.
“Стариган із крилами” читати дуже скорочено
У повісті автор розповідає про дивну появу незвичайної людини на сільському подвір’ї простих людей. Якось увечері Пелайо, господар двору, зустрів у своєму дворі дуже стару людину з білими крилами. У нього був жебрацький, убогий, брудний вигляд. Пелайо, зі своєю дружиною, Елісендою, вирішили що ця особа – іноземний матрос, який пережив аварію корабля, але вони все ж вирішили покликати сусідку. Та сказала, що це ангел, якого прислали за хворою дитиною цієї сім’ї. І вони залишили старого у себе в курнику. Незабаром все село знало про появу цієї дивної істоти.
У цей час жар у дитини пройшов і вона відчувала себе дуже добре. Пелайо з дружиною вирішили віддячити і відпустити старого, але багато людей хотіли подивитися на це диво. І Елісенда вирішила заробити на цьому, тому брала з кожного охочого п`ять сентаво. Будинок огородили парканом, щоб натовп не розніс житло. Дізнавшись приголомшливу новину, у двір Пелайо прийшов падре Гонсага. Він привітав старого по-латині, але той, у свою чергу тільки пробурчав щось своєю мовою. Гонсага відправив лист єпископу, щоб той написав листа примасу, а той у свою чергу – Папі Римському, щоб остаточний вердикт надійшов з найвищої інстанції. Ангела намагалися годувати кристалами камфори і всякими різними стравами, що приносили йому паломники. Але він обрав просту баклажанну ікру.
У той час в селище прибув мандрівний цирк, з людьми-аномаліями, типу жінки-павука (дівчини, яка в дитинстві втекла з дому на танці, за що була моторошно покарана). І квиток в цирк був дешевше, ніж на ангела, та й видовище було цікавіше. Ось і стало у дворі Пелайо порожньо. Але господарі до того часу вже накопичили достатньо грошей і змогли побудувати двоповерховий будинок з усіма зручностями (тільки курник залишився недоторканим).
Коли син Пелайо підріс, батьки не підпускали його до курника, але пізніше хлопчик став часто приходити до ангела. Той не був з ним привітний, як і з іншими. Одного разу вони обидва захворіли на вітрянку. Лікар оглянув і хлопчика і старого ангела. Він був дуже млявим, втомленим і жалюгідним, на його крилах залишилося всього кілька пір’їн. Незабаром він почав блукати по дому, чим лякав Елісенду. Чоловік її пошкодував ангела і, закутавши його, відніс спати під навіс, і тоді вони помітили, що у нього жар і він помирає. З часом, з першими променями сонця ангел став одужувати. Він знав, чому він відчував себе так погано, але вважав, що його ніхто не розуміє, тому мовчав, зрідка наспівуючи пісні, поки його ніхто не чув. І все-таки, ангел оговтався і готувався злетіти. Елісенда побачила його зліт і тільки дивилася вслід з полегшенням.
