«Тев’є-молочник» скорочено

Шолом-Алейхем «Тев’є-молочар» скорочено читати українською варто, щоб згадати короткий зміст твору про відносити батька та дітей.

Шолом-Алейхем «Тев’є-молочник» скорочено

Події відбуваються на початку 20 століття.

Аз недостойний
Бідний молочник Тев’є розвозить свій товар багатіям, в тому числі тим які знімають на літо дачі в Бойберіке. Серед них – письменник Шолом-Алейхем, який хоче написати про молочника книгу. Тев’є дякує письменнику за надану честь, не раз згадавши, що не гідний цього. Щастя, що Тев’є зустрів таку освічену людину! «… Я вам справді відданий друг, дай мені бог хоча б соту частку того, чого бажаю я вам!» – Говорить молочник і в кінці листа додає, куди вислати йому трохи грошей після видання книги.

Щастя привалило!
Раніше Тев’є не був молочарем, він возив колоди з лісу на вокзал і помирав з дружиною і дітьми від голоду тричі на день, не рахуючи вечері. Одного разу, повертаючись пізно ввечері додому після невдалого дня, Тев’є зустрічає двох заблукалих в лісі жінок. Молочник везе їх прямо-прямісінько до Бойбейріка.

В знак подяки Тев’є щедро обдаровують їжею, грошима і дають корову. Корова доїться, каже жінка, але молока немає. Тев’є на радощах будить дружину Голду серед ночі. Та лається, сипле прокляттями, як годиться жінці:

“Баба … бабою і залишиться! … Добре ще, що нині вийшло з моди мати багато дружин.”

Вони вирішують купити ще одну корову. Так Тев’є стає молочарем. Тепер справи його йдуть набагато краще.

Химера
До Тев’є приїжджає родич Голди Менахем-Мендл, їх забору «двоюрідний тин». Він займається вже півтора року вигідними справами. Правда, дружина Менахем-Мендл кляне його в листах на чому світ стоїть:

“На те вона і дружина, щоб в труну вганяти.”

Менахем-Мендл пропонує Тев’є вигідно вкласти зароблені тяжкою працею гроші. Після довгих роздумів Тев’є вирішує ризикнути. Від компаньйона довго немає звісток. Молочник їде до родича, мріючи про багатство, але той тільки кається. Його прибуткові справи інші називають «торішнім снігом».

Нинішні діти
До старшої дочки Тев’є Цейтл сватається багатий вдівець, м’ясник. Правда, дочки жениха віку Цейтл, та й рука у м’ясника не надто щедра. Але «як то кажуть:” Найближче людині вона сама”, – хто добрий до людей, той недобрий до себе». Тим більше наречений згоден взяти дівчину в дружини без приданого. Голда теж радіє вигідній партії, але Цейтл не хоче багатства: вона готова їсти раз на три дні, аби вийти за жебрака кравця – вони люблять один одного. Тев’є, шкодуючи улюблене дитя, дає згоду на шлюб.

Цейтл щаслива з чоловіком, хоча живуть вони бідно. Тев’є допомагає доньці грошима і своїми продуктами.

Годл
Тев’є дивують сусідські діти ремісників і кравців: рвуться поїхати в місто вчитися, хоча їдять там хворобу з болячкою та по горищах валяються!

До Тев’є часто приходить один студент, Перчик: «непоказний такий, щупленький, чорненький, потвора, але – Башкова, а мова – вогонь!» Перчик також навчає грамоті дітей молочника.

Сват пропонує Тев’є заможного нареченого для його другої дочки Годл. А Годл взяла та закохалася в голоту, в цього Перчика! Молоді справляють тихе весілля, після чого Перчик відразу їде. Незабаром і Годл відправляється за чоловіком: він на засланні за революційну діяльність. Тев’є виливає переживання Шолом-Алейхему. Намагаючись відволіктися, молочник змінює тему: «Давайте поговоримо про більш веселі речі. Що чути щодо холери в Одесі? »

Хава
Тев’є зауважує, що його третя дочка Хава часто розмовляє з православним писарем. Хава вважає, що писар – «це другий Горький». Батько не знає, хто такий перший Горький, і попереджає дочку, щоб трималася від писаря подалі, адже в священному писанні сказано, що кожен повинен шукати собі рівню. Хава не згодна: люди самі поділили себе на євреїв і неєвреїв, багатих і жебраків.

Дочка зникає. Тев’є зустрічає попа, який говорить, що Хава тепер живе в його будинку, вона – дружина писаря. За порадою Голди, Тев’є йде до попа. Він хоче бачити доньку, але піп не дозволяє. Вдома молочник разом з дружиною справляють по Хаві траур.

Повертаючись якось увечері додому, Тев’є зустрічає дочку в лісі. Хава благає вислухати її, але батько, пересиливши себе, проїжджає мимо: «А самому хочеться обернутися, але Тев’є – не жінка, Тев’є знає, як поводитися з дияволом-спокусником».

Він мучиться від думок, що таке єврей і неєврей, і чому одні мають ненавидіти інших.

Шпрінца
Тев’є ділиться з Шолом-Алейхемом новим горем:

«Май надію на Бога» – ти, мовляв, тільки Понад на нього, а вже він постарається, щоб тебе в три погибелі зігнуло …
Влітку у Тев’є з’являється нова покупниця – багата вдова. Жінка турбується за свого сина: хлопець – шибеник, лісапед та риболовля на розумі, тільки і розтратив батьківський стан. Тев’є ближче знайомиться з юнаком, переймається до нього симпатією і запрошує до себе. Син вдови стає частим гостем і незабаром просить у Тев’є руки його четвертої дочки – Шпрінци. Тев’є переживає, що скаже вдова: бідна Шпрінца не рівня багатому. Але залицяльника не хвилює це, він не збирається вибирати для матері родичів. Тев’є називає юнака пустушкою, але закохана Шпрінца нічого не хоче слухати. Такі дочки Тев’є: красиві і ставні, як сосни, а вже якщо віддадуть своє серце, то вже безповоротно.

Молочник мріє про благополуччя дочки, але тут знаходиться брат вдови і пропонує гроші, щоб Шпрінца повернула слово його племіннику. Тев’є ображений, він звертається до Бога: «Що ти такого побачив, господи, в старому Тев’є? За що ти його ні на хвилину не залишаєш в спокої? На мені, чи що, світ клином зійшовся? »

Чому люди такі злі? Хіба не можуть вони добро творити? Навіщо їм потрібно псувати життя і іншим і собі, коли вони могли б жити і добре і щасливо?
Вдова з сином раптово їдуть, не заплативши Тев’є за товар, а Шпрінца від горя топиться в річці.

Тев’є їде в Палестину
Голда вмирає, так і не змирившись із загибеллю Шпрінци.

П’ята, найкрасивіша дочка Тев’є Бейлка, вибирає багатого жениха, підрядника, хоча не любить його. Тев’є намагається відмовити дочку виходити заміж за розрахунком: Годл злиденна, а щаслива зі своїм чоловіком навіть на засланні. Але Бейлка каже, що зараз інші часи, про себе потрібно думати.

Повернувшись з весільної подорожі, зять запрошує тестя до себе. Він пропонує Тев’є все продати і виїхати в Палестину. Підрядник сам вибрався з убогості і тепер соромиться, що його тесть простий молочник. Він розповідає всім, ніби батько його дружини був мільйонером. Тев’є коментує: «Якщо судив мені господь мати коли-небудь мільйони, так нехай вважається, що я вже відбув це покарання».

Бейлка, страждаючи, запевняє батька, що її чоловік непогана людина, адже він допоміг Годл і її чоловікові.

Повернувшись додому, Тев’є розпродає своє майно. Особливо йому шкода розлучатися зі старою конячкою. Тев’є буде тужити за домом, покупцям, але він втішає себе тим, що побуває на могилі праматері Рахілі.

Вийди!
Чоловік Цейтл вмирає від сухотки, і вона з дітьми приходить жити до батька. Зять-підрядник стає банкрутом і їде з Бейлкою в ​​Америку. Поскитавшись перший час, вони тепер в’яжуть на машині. Так що не вдалося побувати Тев’є в Палестині.

Починається полювання на євреїв. Селяни, завжди жили в мирі з Тев’є, хочуть влаштувати йому погром, а то самим влетить. Урядник отримує наказ виселити всіх євреїв з села: «Полегчало якось у мене на душі: як-не-як, горе багатьох – половина втіхи».

Тев’є з Цейтл вирішують переїхати в місто. Заради дочки він стримує сльози, адже Тев’є не жінка. Але самому важко на серці:

“Що не кажіть, все-таки батьківщина! Виріс тут, томився все життя і раптом, завітайте, вийди! Говоріть, що хочете, але це дуже боляче!”

Перед від’їздом Цейтл благає взяти з ними Хаву, але Тев’є і чути не хоче про неї, вона йому давно не дочка. Входить Хава, і Тев’є не може відштовхнути дитя, коли вона стоїть перед ним і каже: «Батько!»

Тепер вся його увага належить внукам, які йому в тисячу разів дорожче дітей. Як сказано в святому письмі: «чадо дітей твоїх».

Шолом-Алейхем «Тев’є-молочар» детальний переказ

Події відбуваються на початку 20 століття.
Бідний молочник Тев’є розвозить свій товар багатіям, в тому числі тим, які знімають на літо дачі в Бойберіке. Серед них — письменник.

Якось Шолом-Алейхем проводив літо на дачі, і молочник Тев’є доставляв письменникові свій товар. Шолом-Алейхем нерідко розмовляв з Тев’є, йому подобалося слухати забавні історії, розказані молочником. Шолом-Алейхем вирішує написати про молочника книгу і каже про це Тев“є. Тев’є дякує письменнику за надану честь, не раз згадавши, що не гідний цього. Але не забуває надіслати письменнику адресу, на яку йому слід вислати гроші, якщо книга буде видана.

Тев’є не завжди був молочником, це зараз у нього було три корови та кінь, які забезпечували достаток сім“ї. Його жінка доїла корів, діти теж допомаги чим могли, збивали масло, а Тев’є щоранку відправлявся на базар, заходив до кожної дачі в Бойберику (так названа Боярка, дачна місцевість під Києвом), бачиться з усіма найбільшими хазяїнами з Єгупця (вигадана письменником назва м. Києва). А в суботу Тев’є сидить собі поважно і читає Бібілію. 

Років 10 тому він возив колоди з лісу на вокзал, оплачувалася така робота бідно, і сім’я Тев’є жила впроголодь. Одного разу, повертаючись пізно ввечері додому після невдалого дня, Тев’є зустрічає двох заблукалих в лісі жінок. Тев’є погодився відвезти їх в сусіднє місто Бойбейрік, за що пані обіцяють його щедро віддячити. Єврей розповідає їм про своє життя, і вони діставшись дому навантажують його віз їжею. Коли запитують скільки йому заплатити, то Тев“є просить 3 рублі (хоча вважав, що й рубля було б достатньо). Родичі жінок дають йому більше грошей, ніж він просив, ще й корову дарують, яка в них перестала доїтися.

Додому він дістався вночі, всі діти накинулися на їжу, дружина побачивши гроші, вирішила, що він когось пограбував. У нього виявилося 37 рублів (величезні гроші на той час), тому вони вирішили придбати ще одну корову.
Так Тев’є стає молочарем (продає молоко, масло, сир, сметану). Тепер справи його йдуть набагато краще, сім“я стала цілком забезпеченою.

У Тев“є з“явились гроші, а потім і друзі, які хотіли, щоб він вклав гроші у їх бізнес.
Якось до Тев’є приїжджає родич дружини Голди — Менахем-Мендл. Цей чоловік умовив молочника вкласти чималі гроші зароблені тяжкою працею в своє підприємство, обіцяючи йому хороший прибуток. Родич обіцяв з 100 рублів зробити 1000 за кілька днів. Після довгих роздумів Тев’є вирішує ризикнути, він вважав, що родич не обмане. Від компаньйона довго не було звісток. Через кілька тижнів молочник їде до родича, мріючи про багатство, але той тільки кається. На жаль, гроші, зароблені тяжкою працею, пропали.

У Тев“є та Голди було семеро дітей, та в творі розповідається про п’ять гарних доньок. Старшій, Цейтл, вже був час виходити заміж. До неї сватається багатий вдівець, м’ясник. Він готовий взяти дівчину в дружини без приданого. Голда і Тев“є радіє вигідній партії, але Цейтл не хоче багатства: вона любить кравця Мотла і готова жити з ним в голоді і нестатках. Тев’є і його дружина Голда примиряються з вибором дівчини і дають згоду на шлюб Цейтл з кравцем.

Цейтл була щаслива з чоловіком, хоча жили вони бідно. Тев’є допомагає доньці то грошима, то продуктами.

Настав час видавати заміж доньку Годл. У той час Тев“є найняв вчителя грамоти для молодших дочок. Вчителем був освідчений студент Перчик: «непоказний такий, щупленький, чорненький». Недоліком студента було те, що він іноді кудись зникав та любив нарікати на несправедливість життя.

Якось сват Ефраїм запропонував Тев’є видати його другу доньку Годл за заможного нареченого. Імені він не назвав, сказав, що коли приведе до нього доньку, то все дізнається. Тев“є погодився.

Та коли молочник повертався додому, то побачив як Годл та Перчик виходили разом з лісу. Побачивши Тев“є вони обоє почервоніли і повідоміли, що збираються одружитися. Перчик мав кудись їхати, і тому закохані хотіли обвінчатися перед його від“їздом.

Тев“є піддавшись умовлянням доньки дав згоду на шлюб. Молоді справляють тихе весілля, після чого Перчик відразу їде. Молочник висловив припущення доньці, що Перчик мабуть якийсь злочинець. Годл засміялась, запевняюючи що це не так.

Два місяці від Перчика звісток не було, а потім стало відомо, що його посадили у в“язницю, та за що Годл не сказала. Через деякий час і Годл відправляється за чоловіком: він на засланні за революційну діяльність.

Неподалік від Тев“є жив піп, з яким молочник часто сварився — через те, що боги у них були різні. Якось увечері Тев“є побачив, що його третя дочка Хава розмовляє з православним писарем Федько. Молочник запитав доньку, чому вона спілкується з писарем. Хава розповіла, що писар – «це другий Горький». Батько не знає, хто такий навіть перший Горький. Донька поянює, що це письменник і наголошує на тому, що всі люди рівні. Тев“є попереджає дочку, щоб трималася від писаря подалі, адже в священному писанні сказано, що кожен повинен шукати собі рівню. Хава не згодна: люди самі поділили себе на євреїв і неєвреїв, багатих і жебраків.

Згодом Тев“є зустрів піп і каже, що його писар Федька та Хава закохані. Але хлопець не може на ній одружитися, бо вона єврейка. Піп каже, що тепер Хава буде під його опікою.

Роздратований Тев“є їде додому. Там стає зрозуміло, що Хава пішла жити у дім попа. Наступного ранку Тев’є йде до попа за донькою, та піп повідомляє, що Хава тепер живе в його будинку, і вона – дружина писаря. Тев’є хоче бачити доньку, але піп не дозволяє. Вдома молочник разом з дружиною справляють по Хаві траур (для євреїв те, що донька пішла до християнина було ганьбою).

Життя тривало, але ім“я Хави в домі молочника більше не згадувалося.

Повертаючись якось увечері додому з Бойберіка, Тев’є згадує дитинство Хави. Він був ображений таким вчинком доньки. І тут він зустрічає Хаву, яка благає вислухати її, але батько, хоча й хотів обняти її, поцілувати, але пересиливши себе, поїхав далі.

Він мучиться від думок, чому не вислухав свою дитину, може вона шкодує про свій вчинок, може їй допомога потрібна. Тяжко було на душі у Тев“є.

Він почав задумуватися над тим, що таке єврей і неєврей, і чому одні мають ненавидіти інших.

Йому не було й 60 років, а він уже був сивочолим. І все через дочок. Тепер проблеми принесла Шпрінца.

Влітку у Тев’є з’являється нова покупниця з Бейберіку – багата вдова з сином Арончиком. Жінка турбується за свого сина: хлопець – шибеник, лише про відпочинок та риболовлю думає, вже розтратив майже весь батьківський спадок. І Тев’є сказав, що може поговорити з хлопцем та напоумити його. Але коли Арончик з’явився, то лише реготав з повчань Тев’є.

Тев’є ближче знайомиться з юнаком, відчуває до нього симпатію. Хоча юнак був дивний — милостиню подавав не рахуючи грошей, міг з себе пальто зняти і подарувати.

На зелені свята Тев’є запросив Арончика до себе у гості. Хлопець попередив, що на столі мають бути млинці. Голда раділа, що у них в гостях буде мільйонщик, хоч не дуже розуміла, хто це. Арончик разом з друзями відвідав Тев’є, де йому приглянулася Шпринця. Тоді батько ще не міг здогадатися, чим це закінчиться.

Син вдови стає частим гостем і незабаром просить у Тев’є руки його четвертої дочки – Шпрінци. Тев’є переживає, що скаже вдова: бідна Шпрінца не рівня багатому. Але залицяльника не хвилює це, він не збирається вибирати для матері родичів. Тев’є називає юнака пустушкою, але закохана Шпрінца нічого не хоче слухати.

От такі були дочки у Тев’є: красиві і ставні, як сосни, а вже якщо віддадуть своє серце, то вже безповоротно.

Молочник мріє про благополуччя дочки, але тут знаходиться брат вдови і пропонує Тев“є гроші, щоб Шпрінца зникла з життя його племінника. Чоловік каже Тев’є, що це саме він затягнув племінника у болото, просив у гості, підсунув йому свою доньку. Дядько говорив, що дівчина, можливо, чесна і думає, бідолашна, що все це серйозно. Але ж Тев’є не повинен забувати, хто він, а хто вони.

Тев’є ображений, він навіть заплакав від образи. Він не розумів, чому його так образили, адже він був чесною людиною.

Вдома Тев“є бачить, що Шпрінца сама не своя. З“ясовується, що вдова з сином похали з дачі навіть не прощаючись. І навіть не заплатили Тев’є за товар. Шпрінца страждала і невдовзі втопилася в річці.

Невдовзі й дружина Голда померла, так і не змирившись із загибеллю Шпрінци. Якось коли Тев“є їхав в Палестину, то зустрівся в потязі з Шолом-Алейхемом. Молочник розповів письменнику, що став вдівцем і тепер живе з п“ятою донькою Бейлкою. Вона була доброю і турбувалася про батька. Коли минуло два роки по смерті Голди, Бейлка виросла, стала дівчиною на виданні. Тев’є досі возив підводою масло й сир улітку до Бойберика, узимку до Єгупця.

Якось Тев“є зустрів у місті свого свата Єфраїма, який запропонував Тев’є одружитися з однією вдовою, без дітей. Та молочар не хотів і слухати про таке. Тоді Єфраїм дізнавшись, що п‘ята, найкрасивіша дочка Тев’є Бейлка, ще не заміжня, сказав, що у нього є багатий наречений для неї. Його звали Педоцур, і він шукав справжню красуню в дружини. Придане його не цікавило.

Так обвінчав Тев“є свою п“яту доньку з Педоцуром, але не одразу. Бейлка не любила його, але хотіла забезпечити старість батька. Тев’є намагався відмовити дочку виходити заміж за розрахунком: ось Годл злиденна, а щаслива зі своїм чоловіком навіть на засланні. Але Бейлка каже, що зараз інші часи, про себе потрібно думати.

Після весілля Бейлка з чоловіком поїхали на відпочинок. Повернулися вони з весільної подорожі взимку, й одразу запросили Тев“є до себе. Зять дійсно жив розкішно, мав прислугу.  Чоловік Бейлки сам вибрався з убогості і тепер соромиться, що його тесть звичайний молочник. Він розповідає всім своїм знайомим, ніби батько його дружини був мільйонером. Педоцур пропонує Тев’є все продати і виїхати в Палестину чи Америку, або зайнятися якоюсь іншою діяльністю. Він навіть дає йому грошей. Це ображає Тев“є, але він бере гроші.

Бейлка зі сльозами на очах, пояснює батьку, що її чоловік мріє потрапити у вищий світ, а тут одних грошей не достатньо, тому він вигадує, що їх батьки були багатими. Бейлка червоніла, коли чула, як чоловік розповідав знайомим про її шляхетне походження.

Бейлка, страждаючи, запевняє батька, що її чоловік непогана людина, він щедрий та добрий, всього досяг сам. А ще він допоміг Годл і її чоловікові вибратися з дальніх поселень і тепер вони живуть в Японії.

Повернувшись додому, Тев’є розпродає своє майно. Особливо йому шкода розлучатися зі старою конячкою. Тев’є буде тужити за домом, покупцям, але він втішає себе тим, що побуває на могилі праматері Рахілі.

Але не судилося Тев“є поїхати в Палестину. Перед від“їздом з“ясувалося, що чоловік Цейтл (кравець Мотл) помер від туберкульозу. Не міг Тев“є покинути доньку з онуками одну, тому і залишився.

Невдовзі з“ясувалося, що чоловік наймолодшої Бейлки Педоцур став банкрутом, все розпродав і втік з Бейлкою в ​​Америку. Щоб вижити тепер вони працювали, як і всі звичайні люди.

Тим часом у країні почалося полювання на євреїв. Тев“є не хвилювався, адже вважав, що його поважали місцеві жителі.

Якось коли Тев“є повернувся з Байберіка то побачив перед своїм домом селян зі старостою, які прийшли побити його, влаштувати погром. Селяни не хотіли ні палити його хату, ні бити його, але їх самих могли оштрафувати за бездіяльність у боротьбі з євреями. Того разу йому побили вікна.

Але наступного разу він так легко не відбувся. Урядник повідомив, що отримав наказ виселити всіх євреїв з села. Три дні було у Тев“є, щоб зібрати речі та покинути село.

Тев’є з Цейтл вирішують переїхати в місто. Заради дочки він стримує сльози, адже Тев’є не жінка. Але самому важко на серці:

“Що не кажіть, все-таки батьківщина! Виріс тут, томився все життя і раптом, завітайте, вийди! Говоріть, що хочете, але це дуже боляче!”

Продав Тев“є все за безцінь. Перед від’їздом Цейтл благає взяти з ними Хаву, але Тев’є і чути не хоче про неї, вона йому давно не дочка. Входить Хава, і Тев’є не може відштовхнути дитя, коли вона стоїть перед ним і каже: «Батько!»

Тепер вся його увага належить внукам, які йому в тисячу разів дорожче дітей. Як сказано в святому письмі: «чадо дітей твоїх».

Автор переказу – Гнатюк Юлія

Авторські права на переказ належать сайту – dovidka.biz.ua

Аудіокнига «Тев’є-молочар» скорочено слухати