«Ти не любиш мене…» аналіз вірша – тема, ідея, жанр, рік написання, художні засоби
«Ти не любиш мене…» Вороний аналіз
Автор – Микола Вороний
Рік написання – 1911
Жанр: елегія
Цикл – “За брамою раю”
Літературний рід: лірика (Інтимна)
Тема: відображення краси і почуттів ліричного героя.
Ідея: возвеличення почуттів ліричного героя та його незрадливості.
«Ти не любиш мене…» художні засоби
- Епітети: личко ясне, серце слабе
- Метафори: розривається серце з одчаю, вік туманіти.
У вірші «Ти не любиш мене…» найсильніше виражене почуття туги від нерозділеного кохання.
Перед нами – сповнена жалю й розпачу сповідь кохаючого чоловіка, який прагне повернути втрачену любов – те, чим він жив, що вимріяв і вистраждав. Ліричний герой пригадує кожну рису коханого обличчя, висловлюючи, зокрема, гіркі дивування від того, кохана минає його, а “личко ясне” вже ніколи йому не всміхнеться.
Вірш «Ти не любиш мене…» Вороний
Ти не любиш мене, ти не любиш мене…
Вже нема повороту до раю!..
Не всміхнеться мені твоє личко ясне…
Чи ж то правда, мій Боже? Благаю!
Розлюбити тебе, розлюбити тебе.
Та чи ж сонце розлюблюють квіти?
Та чи можна примусити серце слабе
То, чим б’ється воно, не любити?
Ти минаєш мене, ти минаєш мене,
Коли часом тебе я стрічаю,
А коли твоя постать в останнє мигне,
Розривається серце з одчаю!
Чи верну я тебе, чи верну я тебе,
А чи буду весь вік туманіти?
Не вернути тебе — загубити себе…
Боже мій! Пожалься на діти!..
Художній аналіз вірша “Ти не любиш мене” Ви можете розширити через форму коментарів, щоб допомогти своїм одноліткам.
