“Вершники” характеристика героїв – Андрія, Оверка, Панаса, Івана, Сашка та інших допоможе розкрити їх образи та портрети.
Головні герої твору “Вершники”:
- Фрунзе,
- Мусій та Іван Половці,
- Данило Чабан,
- Швед, Чубенко,
- Максим,
- Адаменко,
- безіменний листоноша.
Сім’я Половців:
- Андрій – денікінець
- Оверко – петлюрівець
- Панас – махновець
- Іван – командир інтернаціонального полку
- Сашко – 14-літній хлопець, з Панасом у загоні махновців.
“Вершники” характеристика героїв
- Андрій
Андрій – офіцер царської армії, денікінець. Герой – носій російського шовінізму, людина, яка, не маючи жодних уявлень про історію України, завчено повторює насаджені йому монархією фрази. Він ненавидить рідного брата та рідну землю. Для нього батьківщина – Росія мати. Андрій ображає брата (Мазепа проклятий, петлюрівське стерво).
Герой є запеклим шовіністом (галичан бив у Карпатах до смерті). Він знехтував батькіським заповітом.
Загоном добровольчої армії генерала Антона Денікіна командував Половець Андрій.
“Петлюрівське стерво,… мать Росію продаєш галичанам! Ми їх у Карпатах били до смерті, ми не хочемо австрійського ярма… Проклинаю тебе моїм руським серцем, ім’ям великої Росії Матінки, од Варшави до Японії, од Білого моря до Чорного, проклинаю ім’ям брата і згодою роду, проклинаю й ненавиджу в мою останню хвилину!”
«Андрій вдався у дядька Сидора, таке ж ледащо й не знати що»
“Над морем уставав силует підпрапорщика російської армії, поверхстрокового вояки за вєру, царя і отечество…”
“Загоном добровольчої армії генерала Антона Денікіна командував Половець Андрій.Високий Андрій став іще вищий. Був високий і широкоплечий, з хижим дзьобом й сірими очима.”
- Оверко
Оверко – людина освічена, громадянсько свідома особистість, прагне побудувати незалежну Українську державу. На жаль, використовуючи для цього зброю. Він петлюрівець. Для нього “Рід – це основа, а найперше – держава, а коли ти на державу важиш, тоді рід хай плаче, тоді брат брата зарубає, он як!.,. Махновський душогубе,… ненька Україна кривавими сльозами плаче, а ти гайдамачиш по степах із ножем за халявою… Проклинаю тебе великою ненавистю брата і проклинаю тебе долею нашою щербатою, душогубе махновський, злодюго каторжний, у бога в світ, у ясний день…”
Оверко воює за незалежну, вільну неньку Україну. Для цього героя найголовніше Українська держава!
”А Оверко – той артист і грав з греками у ”Просвіті” та читав книжки, написані по-нашому. На дядькові гроші в семінарії вчився, рибалка з нього був ніякий, а й його жалко, не чути за нього давно…”
Оверко єдиний з роду був добре освічений, закінчив учительську семінарію, книги читав, написані по-нашому. Це артист, він грав із греками у Просвіті.
Оверко першим згадує про рідну Дофінівку, про море та батька, навіть про батьків бінокль.
- Панас
Панас – махновець, він нечесний та підступний на полі бою. Він непутящий, забрав на війну 14-річного Сашка, щоб той привчався бити-мучити ворогів. Своїм ворогом герой вважає, тих, хто закони напридумував, а він виступав за анархію і проти держави. Панас – людина, яка не визнає порядку, законів, держави. Це ж– просто бандит та контрабандист з великої дороги, для якого анархістська ідеологія – гарне прикриття його чорних справ.
“Іменем батька Нестора Махна… призначаю тобі суд і слідство. За вбивство рідного брата… – утопити в морі, за підтримку української держави на території матері порядку анархії – одрубати голову… рід наш рибальський, на морі бувальський, рід у державу вростає, в закон та обмеження, а ми анархію несемо на плечах, нащо нам рід, коли не треба держави, не треба родини, а вільне співжиття?.. Проклятий байстрюче, підземна гнидо, вугляна душе! Наймит Леніна й комуни, кому ти служиш, комісарська твоя морда?! Проклинаю тебе, проклинаю моєю останньою хвилиною!”
«Панас привозив матері контрабандні хустки й серги, шовк і коньяк, Половчиха складала все до скрині та боялася за Панаса. Вона його важко народжувала, і він їй став дорожчий, виходила вночі до моря, їй все здавалося, що чує плесків весел і треба рятувати від погоні»
- Сашко
Сашко Половець – 14-річний хлопець, який був з махновцями.
На коні чорний від пороху під’їхав чотирнадцятирічний Сашко Половець
(Коли побачив брата Оверка). “Сашко зблід, зіскочив з коня, підійшов до брата, взяв його рукою за підборіддя і підвів йому голову. «Оверко, – горе моє,» – сказав він голосом старої Половчихи.”
“(Сашко підійшов до Панаса). Сів коло нього на землю, обличчя в нього було біле й ввесь час смикалось.”
- Іван
Іван – більшовик, “комісарська морда”. Герой служить Революції та Інтернаціоналу, а рід для нього немає ніякого значення. ” рід – не найголовніше, бо за більшовиків увесь світ і Карл Маркс”. Іван – це переможець, який згубив трьох братів.
“…Я служу революції, Інтернаціоналу… Бідняки й трудящі будуть з нами, і всі, як один, до перемоги, хай живе Радянська влада, Червона армія!.. Рід наш та не всі в роді путящі. Є горем горьовані, свідомістю підкуті, а є злодюги й несвідомі, вороги й наймити ворогів. От і сам бачиш, що рід розпадається, а клас стоїть, і весь світ за нас, і Карл Маркс.”
Іван спроможний на підлість. Він пропонує полоненим махновцям або приєднатися до його загону, або йти додому, до мирної праці. Оскільки серед махновців переважали сини заможних і середніх селян, більшість вибрали друге, наївно повірили більшовикові й жорстоко за це поплатилися. Іван наказав кулеметникам розстріляти тих, яким перед цим гарантував життя і волю, а така підлість зі сторони червоних командирів у ті часи була нормою.
Заслуговує схвалення Іванове бажання врятувати від розстрілу хоч Сашка. Але комісар Герт, якому надана вся влада в загоні й з яким мусить рахуватися Іван, скептично ставиться до того, що Сашко ще дитина, а тому малому перед смертю таки прийдеться пройти страшну катівню революційного трибуналу.
Іван – не людина з камінним серцем, його глибоко зачепила смерть рідних, що передано словами: “І Іван Половець загубив трьох своїх братів”.
На перший погляд цей персонаж здається позитивним. У дійсності – це найстрашніший фанатик з братів. Навіть одна фраза свідчить про його зневагу до родини, до рідної крові: “…Рід розпадається, а клас стоїть, і весь світ за нас, і Карл Маркс”. Іван – комуніст-фанатик, для нього має значення тільки його світле майбутнє, ради цієї примарної цілі він готовий покласти не лише рідних братів, а півсвіту, що й довела подальша історія.
