Відомі українські художники 19, 20, 21 століття зробили вагомий внесок у розвиток мистецтва, не тільки українського, а й світового. Видатні художники України визначені в цій статті.
НАЙВІДОМІШІ УКРАЇНСЬКІ ХУДОЖНИКИ
1. Сергій Васильківський
Сергій Іванович Васильківський (1854-1917) – український живописець, пейзажист.
Цінуючи творчу незалежність, Васильківський представляв роботи на виставках різних товариств Петербурга, Харкова, Києва. У 1900 р. організував У Харкові першу персональну виставку (120 робіт). Брав участь у різних акціях – очолив оздоблення будинку Полтавського земства. Був серед організаторів художнього училища у Харкові. Типовий сюжет Васильківського — озброєний козак-вершник в степу або група козаків на сторожі, в кінному поході чи на відпочинку.
Найвідоміші роботи: «Український пейзаж» (19 ст), «Козацький двір», «Чумацький Ромоданівський шлях»
2. Іван Марчук
Іван Степанович Марчук (1936) – український живописець, народний художник України, лауреат Національної премії України ім. Т.Г.Шевченка. Почесний громадянин Тернополя.
Його роботи закарбувалися в історії українського мистецтва давно і надовго. Втім, визнанню передували тривалі депресії та заборонені виставки. Рятували лише бажання мріяти та творити. До 1988 року творчість Івана Марчука не було офіційно визнана. Спілкою художників, хоча він мав понад 15 експозицій у різних містах колишнього СРСР.
Доробок митця налічує більш ніж 4 000 творів і понад 100 персональних виставок.
3. Олексій Поляков
Олексій Іванович Поляков (1943) – український художник-пейзажист, заслужений художник України (1996), народний художник України. Працював художником Будинку культури шахти ім. Засядька, художником-виконавцем у Художньому фонді Донецької організації Спілки художників, став членом республіканської творчої групи «Азовсталь». Постійний учасник планерів «Хортиця крізь віки».
Найвідоміші роботи: «Тепла осінь» (2000), «На переправі» (2005), «Козаки в степу» (2007), «Дніпропетровські простори» (2007) та ін.
4. Микола Пимоненко
Микола Корнилійович Пимоненко (1862-1912) – український художник, автора багатьох картин на національну українську тематику. Твори художника зображують побут і праця українського народу; в його картинах жанрова сцена нерідко поєднується з пейзажем.
Мистецьку освіту почав отримувати в Київській художній школі Миколи Івановича Мурашко (1876-1882). У 1885 році він відправив до Петербурга на академічну виставку картину «На гальорці», навіяну комедією Гоголя «Одруження».
У 1891 році за картини «Весілля в Київській губернії» і «Ранок Христового Воскресіння» Пимоненко отримав звання почесного вільного общинника Академії мистецтва У 1904 році йому присуджують звання академіка.
5. Осип Курилас
Осип Петрович Курилас (1870-1951) – відомий маляр-живописець, очільник мистецького відділу Пресованої квартири Легіону УСС.
У міжвоєнні часи створив майстерні ілюстрації до новел Василя Стефаника, свого товариша, ілюстрував дитячі та шкільні видання, малював картини на релігійні та історичні теми, пейзажі, карикатури і листівки. Під час Другої світової війни художника принижували та цькували постійно, був змушений творити до канонів, що диктувалися окупантами. Через рік після смерті митця близько 200 полотен на національно-патріотичну та релігійну тему було знищено.
Картини: Микола Лисенко, Іван Мазепа, Гетьман, Зміна варти, Бій на Лисоні, Відхід добровольців, Ой видно село, Прощання, По бою, Василь Дідушок, Сень Горук, Бо війна війною.
6. Федір Захаров
Федір Захарович Захаров (1919-1994) – радянський та український художник, заслужений діяч мистецтва УРСР (1970), народний художник УРСР(1978), лауреат Державної Премії УРСР імені Тараса Шевченка (1987), член Національної спілки художників України. Майстер пейзажів, мариніст. Працював на півдні України – його картинам характерна морська тематика.
Найвідоміші роботи: «Перед грозою» (1954), «Біля причалу» (1967), «Море шумить»(1971), «Море штормить» (1984).
7. Олександр Гнилицький
Олександр Гнилицький (1961-2009) – український художник. В українському мистецтві Гнилицький в кінці 1980-х став піонером інсталяції і відеоарту у 1990-х. Разом із своєю дружиною, художницею Лесею Заяць, представляв Україну на Венеціанському бієнале в 2007р.
Він став одним з активних учасників Київського мистецького угруповання «Паризька комуна». У 1996р. разом з Лесею Заяць заснував громадську організацію «Інституція нестабільних думок». Останні роки життя проживав в Мюнхені, де працював дизайнером продукції для телебачення та кіно, а також митцем-коцептуалістом для анімації.
8. Катерина Білокур
Катерина Василівна Білокур (1900-1961) – українська художниця, майстер народного декоративного, живопису, представниця «наївного мистецтва».
В основному Катерина Білокур малювала квіти. Нерідко в одній картині поєднувала весняні й осінні — така картина і створювалася з весни до осені. 6 жоржин на картині «Колгоспне поле» малювала три тижні.
Окрім квітів, Катерина Білокур малювала пейзажі та портрети. Декілька разів зверталася до сюжету лелеки, котрий приносить дитину, але відмовилася від цієї ідеї через подив і нерозуміння оточуючих, котрі чекали від неї лише квітів.
Аквареллю й олівцем працювала мало. Художницю більше приваблювали олійні фарби.
Найвідоміші роботи: «Квіти за тином» (1935), «Квіти у тумані» (1940), «Квіти на синьому фоні» (1954), «Півонії» (1958)
Також, вагомий внесок у розвиток художнього мистецтва дали такі художники, як: В.Цагола, А.Савадов, Т.Шевченко, Ф.Кричевський, М.Бурачек
