Видатні казкарі України зробили великий внесок не тільки в українській, а й у світовій фольклористиці, у вітчизняну науку й культуру. Сьогодні визначимо відомих українських казкарів.
ВІДОМІ УКРАЇНСЬКІ КАЗКАРІ
1. Сергій Даушков (1905-1991) — український поет, прозаїк-казкар.
Народився в багатодітній родині сільського мельника. Маючи лише початкову освіту, завдяки природному обдаруванню та наполегливій праці здобув визнання як прозаїк. Написав більше десяти романів і повістей, понад 250 «Казок старого млина». На жаль, переважна більшість творчого доробку письменника у рукописах. Сергій Даушков — автор популярної історичної повісті про княжі часи «Було колись», виданої у Кременці 1936 року, кількох збірок оповідань, понад 50-и публікацій малої прози у різних часописах.
2. Володимира Жуковецька (Вільшанецька; 1871-1940) — українська галицька коломийська дитяча письменниця.
Першою публікацією був вірш «Я тебе люблю» в журналі «Світ» за 1906 рік. Жуковецька пише також педагогічні статті «Будуча жіноча школа виділова» (1912), «Виховання і наука дитини» (1930). У Коломиї вона почала писати вірші, дитячі казки, твори з життя вчительства та інтелігенції, що друкувалися в дитячому журналі «Веселка», «Дзвінок», тижневику «Неділя», «Літературно-науковому віснику», що виходили у Львові.
Жуковецька — автор повістей «Іскаріот», поезій у прозі «Імпресії», дитячих п’єс «Мати» (1920) і «Циган» (1935). У 1932 році львівське видавництво «Світ дитини» випустило її збірку «Оповідання для найменших».
3. Микола Антонович Зінчук (1925-2012 року) – видатний фольклорист, збирач українських народних казок, казкар; історик; педагог. Зібрав, упорядкував та літературно опрацював збірку «Українські народні казки» у 40 томах.
Зібрана, упорядкована та літературно опрацьована М. А. Зінчуком збірка «Українські народні казки» у 40 томах за своїм обсягом, культурною та науковою цінністю не має аналогів у світовій культурі. На думку завідувача відділом фольклористики ІМФЕ ім. М. Т. Рильського НАН М. К. Дмитренка збірка є «унікальним явищем не лише в українській, а й у світовій фольклористиці, визначним внеском у вітчизняну науку й культуру».
4. Андрій Степанович Калин (1908-1979) – український народний казкар. Автор збірок: «Закарпатські казки» (1955), «Дідо-Всевідо» (1969).
У 8 років залишився сиротою, ріс у наймах. До 1945 був неписьменним. Сюжети його казок оригінальні. Позитивних героїв — трудівників, знедолених селян, сміливих опришків, борців за щастя народу — протиставлено ненажерам-багатіям, неробам, користолюбцям. Мова казок насичена приказками й при слів’ями, в ній є чимало діалектизмів. Від Калина записано понад 120 казок та ін. Видання: Дванадцять братів (1972).
5. Зірка Захаріївна Мензатюк (1954) — українська письменниця, казкарка, журналіст. Друкувалася в газетах: «Літературна Україна», «Зірка», «Культура і життя», «Наша віра» та інших та ін. Відзнаки і нагороди:
Літературна премія імені Наталі Забіли (2005);
Книжка «Казочки-куцохвостики» здобула титул «Книжка року 2006» у номінації «Дитяче свято»;
Третя премія Міжнародної київської виставки-ярмарку «Книжковий світ» (2006) в номінації «Найкраща дитяча книга».
Друге місце у номінації «Підліткова та юнацька література» в XVI Всеукраїнському рейтинзі «Книжка року 2014».
6. Параска Плитка-Горицвіт (Горицвіт — мистецький псевдонім; 1927-1998,) — гуцульська письменниця, казкарка, фольклористка; «Гомер Гуцульщини».
Письменницький доробок Параски Плитки-Горицвіт об’єднаний під заголовком «Подарунок рідному краєві» — 46 великих рукописних і друкованих на машинці книг по 500 сторінок кожна, а також десятки маленьких книжечок з її власними ілюстраціями та в саморобних палітурках.
Інший цикл творів — народний: «З народних повісток», «Співанке Гуцулсков говірков», книга-альбом «Доля гуцулки».
7. Марія Антонівна Пономаренко (1955) — дитяча письменниця.
Свою першу казочку «Подарунок» написала у 28 років. Вірші поетеси у простій для дитячого сприймання формі навчають малят важливим речам: любити маму й тата, дбайливо ставитись до рідної природи, змалечку працювати. Її твори часто друкуються в державній та обласній пресі. Понад 200 казок прозвучало на українському радіо у «Вечірній колисанці», її твори друкувались у журналах: «Малятко», «Барвінок», «Юний натураліст», «Старшокласник», згодом – «Дзвіночку», «Пізнайко».
8. Остап (Євстафій) Петрович Рудиковський (1784-1851) — український казкар, поет, військовий медик.
Велику літературну спадщину Рудиковського вивіз до Петербургу його син, де вона й загинула. Збереглася лише незначна частина (26 віршів), що була опублікована у журналі «Киевская Старина» (1882, ч. 5, 6, 7) і ще два вірші (надруковані там таки, ч. 7, 1894).
Рудиковський писав казки й байки на морально-побутові теми («Климова капуста», «Мужича казка», «Вибір женихів» та ін.), вірші про козаччину («Помин», «Козаки в щасті» та ін.), пісні. На творчості Рудиковського позначилися впливи бурлескно-травестійного стилю І. Котляревського, але, з іншого боку, він уже тяжів до романтизму, і на його піснях і баладах виразно помітний вплив Т. Шевченка.
Окрім цих казкарів великий внесок в розвиток фольклористики зробили такі персони, як: Н.Симчич, І.П.Січовик, В.Д.Кулькуляк та ін.
