Вільгельм Кюхельбекер біографія
Вільгельм Карлович Кюхельбекер (1797 – 1846) – російський поет, письменник і громадський діяч, друг Пушкіна і Баратинського, однокурсник Пушкіна по Царскосельскому ліцею, колезький асесор, декабрист.
Народився Кюхельбекер 10 (21) червня 1797 в Петербурзі, але дитинство провів у Ліфляндії. Після навчання в пансіоні, навчався в Царськосільському ліцеї.
Цікавився літературою, після переїзду в Париж 1821 викладав там російську літературу. Повернувшись до Росії, проходив службу на Кавказі. Вступивши в Північне суспільство, брав активну участь у повстанні на Сенатській площі, за що був заарештований. Спочатку засуджений на смертну кару, яку пізніше замінили десятирічним ув’язненням, доповненим засланням.
Перші вірші стали часто друкуватися в журналах в 1815 році. Потім виходять: альманах «Мнемозина», «Аргивяне», «Смерть Байрона», «Тінь Рилєєва», «Шекспірівські духи» та інші. Ще одним відомим твором Кюхельбекера є «Вічний жид».
Після десяти років одиночного ув’язнення він був засланий до Сибіру. 14 грудня 1835 року звільнений з фортеці і звернений на поселення в місто Баргузин Іркутської губернії. У 1839 році за власним клопотанням переведений в Акшу.
У 1844 році Кюхельбекер отримав дозвіл на переселення в Курган, де прожив разом із сім’єю всього 11 місяців. Хворів на туберкульоз. Для лікування переїхав до Тобольську. Помер Кюхельбекер 23 серпня 1846 року в Тобольську. Похований на Завальному кладовищі.
Дружина (з 15 січня 1837 року) — Дросіда Іванівна Артенова, дочка міщанина, баргузинського поштмейстера.
