«Вірний» читати, скачати. Михайло Чабанівський

чабанівський вірний читати та скачать Михайло Чабанівський

Михайло Іванович Чабанівський «Вірний» читати текст твору. Аналіз твору «Вірний» допоможе у підготовці до уроку.

Чабанівський «Вірний» скорочено

Маленький хлопчик Ігор приїхав на літо до тітки Олі в село. Одного ранку він побачив у сусідньому дворі неприємну картину: рудий хлопчик Тимко жорстоко знущався з маленького рябого цуценяти, тягав його за шнурок і бив прутиком. Ігор не зміг спокійно дивитися на це й заступився за беззахисну тварину. Він дізнався, що цуценя вважають зайвим і збираються втопити. Хлопчик попросив віддати його йому. Спочатку Тимко погодився, але потім вирішив отримати за собаку плату. Ігор без вагань віддав усі свої улюблені іграшки: пістолет, тенісний м’яч і старий телефон. Так цуценя стало його другом.

Повернувшись додому, Ігор нагодував цуценя молоком, збудував для нього затишну будку з дощок і довго думав над ім’ям. Він вирішив назвати його Вірним, бо вважав, що собака є найвідданішим другом людини. Ім’я дуже сподобалося хлопчикові.

Між Ігорем і Тимком поступово почали налагоджуватися стосунки. Ігор навчив сусіда дбайливіше ставитися до тварин і птахів. Він пояснив, що не можна руйнувати гнізда або турбувати пташок. Тимко зрозумів свої помилки й навіть почав змінюватися на краще.

Минув деякий час, і Вірний значно виріс та зміцнів. Його шерсть стала блискучою, лапи — сильними й пружними. Ігор багато займався з собакою: навчав його виконувати команди, приносити м’яч із води, слухатися господаря. Вірний виявився дуже кмітливим і швидко засвоював усе нове. Він став справжнім другом хлопчика. Вони майже не розлучалися: разом ходили до лісу, на річку, в магазин і навіть до аптеки. Щоранку собака радісно зустрічав свого господаря й показував йому свою любов і відданість.

Одного разу Вірний захворів. Ігор дуже хвилювався за нього, став сумним і майже нічого не їв. Мати побачила, наскільки син прив’язався до собаки, і почала хвилюватися, адже незабаром потрібно було повертатися до міста. Вона не хотіла брати собаку до квартири на п’ятому поверсі й радила хлопчикові поступово відвикати від свого улюбленця. Але Ігор не міг навіть уявити життя без Вірного.

Батько Ігоря, який приїздив із міста лише на вихідні, теж зацікавився собакою. Він вирішив перевірити його здібності. Спочатку Вірний спритно ловив у повітрі шматочки ковбаси, чим заслужив похвалу. Потім батько захотів перевірити його сміливість і наказав напасти на чужого собаку. Вірний хоробро кинувся вперед, але, побачивши впевненого й сильного противника, злякався та ліг на землю. Усі засміялися, хоча батько зазначив, що головне — цуценя все-таки наважилося атакувати.

Тим часом Тимко дедалі більше шкодував, що віддав такого розумного й здібного собаку. Його власний пес Тарзан значно поступався Вірному. Хлопчик намагався підманити Вірного до себе, але той залишався вірним своєму господареві. Тимко навіть почав краще поводитися з природою, зробив шпаківню й перестав руйнувати пташині гнізда.

Нарешті літо закінчилося. Настав день від’їзду до міста. Для Ігоря це був дуже важкий момент. Він не хотів розлучатися з Вірним і довго стояв біля машини, дивлячись на свого улюбленця. Собака теж ніби відчував наближення розлуки й не відходив від хлопчика. Коли настав час сідати в автомобіль, Ігор не зміг стримати сліз.

Батьки намагалися його заспокоїти, а Тимко навіть запропонував доглядати за Вірним. Проте Ігор навідріз відмовився віддати собаку сусідові. Він вирішив залишити його під наглядом тітки Олі.

Щойно машина поїхала, Тимко скористався нагодою, схопив Вірного й хотів прив’язати його у своєму дворі. Але пес вирвався, вкусив хлопця за руку й стрімко помчав дорогою. Він узяв слід автомобіля, в якому їхав його господар, і кинувся навздогін. Незважаючи на втому, спеку та спрагу, Вірний не зупинявся.

Тим часом Ігор, сидячи в машині, гірко плакав. Йому здавалося, що він назавжди втратив свого найкращого друга. Але раптом хлопчик визирнув у заднє вікно і побачив диво: дорогою щосили біг Вірний. Собака наздоганяв машину, тому що не міг розлучитися зі своїм господарем. Саме в цю мить він довів, що повністю заслуговує на своє ім’я — Вірний.

Якщо ви не знайшли потрібну відповідь, можете запитати у нашого чат-бота у Телеграм.

Оцініть статтю
Додати коментар