Вірші про футбол для дітей на українській мові зібрані в цій статтію
Вірші про футбол на українській мові
Футбол, звичайно, добра справа!
Для молодих людей забава…
Та й для старих у злую днину
Це – щирих радощів година!
***
Коля Януш “Футбол”
Удар м’яча і знов душа літає,
Чудовий гол і сльози на очах,
Від гри цієї серденько палає,
Від гри цієї легко на плечах.
Футбол без дружби не футбол,
Не буде гри якщо не довіряєш,
Товаришу присвячуєш ти гол,
З товаришем на полі ти літаєш.
Мистецтво ти на полі демонструєш,
І кожен матч це битва за життя,
На полі часу ти даремно не марнуєш,
Коли на полі- не шукаєш вороття.
Для Юри тренування ніби воля,
Це хліб що споживає він щодня,
І як же важко сходити із поля,
Для нього форма це його броня.
І тільки з другом ти мети доб’єшся,
З товаришем біда вся пропаде,
Я вірю,що у люди ти проб’єшся,
І футболістів кращих не буде.
P.S.Присвячується Юрі Павліву
***
Футбол для когось просто гра,
В дворах у неї грають діти,
Та доки ти не був на стадіоні,
Футбол тобі сповна не зрозуміти!
О мить, коли минувши турнікет,
І більше перешкод немає,
В руці стискаєш міцно ти білет,
І швидко на свої місця рушаєш.
О мить, коли співає стадіон,
І все стороннє одразу кудись зникає,
Чув пісень я, мабуть, вже з мільйон,
Повірте, музики милішої немає!
О мить, коли забитий нами гол,
І всі ми кричимо,, мов несамовиті,
Ні, ми не дикі, просто любимо футбол,
Його, як Київ, неможливо не любити.
***
Гумореска Павла Глазового “Як куми футболістами були”
Ми футбол із кумом любимо.
— Давай, куме, м’яч футбольний купимо! —
Тренувалися ми з кумом аж три дні.
Бив я кумові в ворота, кум — мені.
І такого ми з ним класу досягли,
Що й самі собі страшними вже були.
Тож пішли ми у команду «Урожай»
І сказали капітанові: — Приймай! —
Капітан оглянув кума і мене.
— Ось вам м’ячик. Хто сильніше фугоне? —
Кум підскочив, закричав: — Фізкультпривіт! —
Та футболом капітана — у живіт!
Як водою капітана відлили,
Він сказав: — Обох приймаю. Ви — орли!
Всі були б такі в команді «Урожай»,
Ми поклали б на лопатки Уругвай,
Перу, Мексіку, і Чілі, й Парагвай.
Завтра в нападі ти гратимеш, орел!
Приїздить до нас команда «Мукомел».—
Гей, як вийшов же на поле «Урожай»!
Кум — дев’ятка, я — семірка, правий край.
Кум попереду, я ззаду — біжимо.
Кум наліво, я направо — куємо.
Я в офсайді, кум на вихід подає,
Я пасую, кум шурує — штука є!
Кум обрав для себе тактику круту:
Як не влучить у коліно, б’є в п’яту.
Громові шумлять овації кругом,
Як він ріже кутові «сухим листом».
Кум від злості вже аж зуби вишкіря —
Все ніяк не костильне воротаря.
Він літає, він встигає всюди й скрізь.
Дав об штангу головою, штанга — трісь!
Повалив ворота к бісу той удар.
Б’ється в сітці, як рибина, воротар.
Тут суддя на нас зненацька як стрибне!
Ухопив за руки кума і мене:
— Годі бити! «Урожай» ваш переміг!
У противників — ні рук уже, ні ніг.—
Кум трясеться: — Накладу я ще й судді…—
Я питаю: — А хто ж приз нам дасть тоді?
Він і так уже, сердешний, шкутильга,
В нього права не згинається нога.—
А суддя весь час не зводить з нас очей,
Просить: — Братці, в мене ж четверо дітей!
Через день летіла звістка з краю в край,
Що розігнано команду «Урожай».
Хто нам скаже, що ми з кумом не орли?
Дві команди одним духом рознесли.
