Вірші про пожежу на українській мові для дітей, про пожежну безпеку, про пожежників зібрані в цій статті.
Вірші про пожежу для дітей
Любі хлопчики й дівчатка,
Слухайте, що каже татко:
«Сірників до рук не брати!
Бо згоріти може хата!»
І до мами прислухайтесь:
«Із вогнем, малі, не грайтесь!
Сірники – то не забава!
Гратись з ними – марна справа!»
***
Вірші про пожежну безпеку для дітей на українській мові
Протипожежні правила
І малятам, ї звірятам
Дуже добре треба знати,
Сірники не для забави
З ними страшно грати!
***
Як побачиш – десь горить,
Мусиш ти в ту саму мить
До пожежників дзвонити,
Про пожежу сповістити.
Вивчіть правила пожежні,
Будьте завжди обережні.
Знає хай дитина кожна:
Жартувать з вогнем не можна.
Вірші про пожежників
На виклик пожежна машина летить,
Сміливий пожежник в кабіні сидить.
Його телефон “01” люди знають,
І в разі пожежі завжди викликають.
***
Все в диму, все в куряві білій,
Дзвонять пожежні автомобілі.
Мчать наче буря,
Тривожно свистять,
Міддю червоною каски блищать.
Каски розсипались і за хвилину
Швидко, як в казці, зростають драбини.
Люди в брезенті – один за одним
Лізуть драбинами в полум’я й дим.
Вірш про пожежу для дітей
Козенята і вогонь
Вогонь працював у Кози у печі –
Варив їй куліш, випікав калачі.
Вона ж годувала щоранку малят –
Трійко біленьких своїх козенят.
Ось мамі вже з дому вирушать пора.
лишається в хаті сама дітвора.
Ми будем слухняні! – синок запевня.
Куди ж це найменше спішить козеня?
Воно потихеньку взяло сірники
І вогник маленький пуска між тріски:
– Ану в як мами моєї, гори! –
І ось уже дим потягнув догори…
Сердитий вогонь розходивсь, гоготить!
Сестричка з найменшим сховались умить.
А брат не злякавсь: – сто – один подзвоню!
Врятують пожежні і нас від вогню!
– Алло! Загорілася хата в кози!
Адреса: Діброва, провулок Лози,
А номер в нас другий. Скоріше сюди!
Мерщій порятуйте од злої біди!
Спішили сусіди – Лисиця й Ведмідь,
І заєць – відомий усім скорохід.
І мчали в машині ген-ген із гори
Пожежні умілі і мужні – Бобри,
Вогонь не здавався, пручався, шипів,
Сердитий вогонь погасать не хотів –
Не дуже він любить сидіть у печі,
Варити куліш І пекти калачі.
Пожежу згасили! Живі малюки.
І каже Бобер: – Не беріть сірники!
-І мовить Коза: – Пам’ятайте завжди,
Що гра із вогнем приведе до біди!
Т.Коломієць
***
Андрій Гагін ВОГОНЬ ПАЛАЄ ЯЗИКАМИ…
Вогонь палає, язиками
Горять палкі його вогні.
Багаття з жовтими краями
Гарячі промені стрімкі.
Мов до небес дістати хоче
Палає, тягнеться у вись.
Щоразу сизий дим лоскоче
Живе сильніше ніж колись.
Зникає щось, бо догорає
Тече! – Життя його як мить.
Хвилини смутку теж зникають –
Бо їх єство, також горить.
Вірші про пожежу в лісі
Оля Стасюк “Лісова пожежа”
Стояли сосни, як високі вежі,
Чорніли на оранжевому тлі.
Це вже не захід сонця був – пожежа,
Велике лихо нашої Землі.
Тріщали граби і кущі ламались,
Сріблястий попіл падав з гілля вниз.
Мале зайча, що у сільце попалось,
Останнім криком сколихнуло ліс.
Трава горіла. І палало листя.
Все спопеліло за два дні дотла.
Десь вдалині, під сонцем променистим,
Холодна річка байдуже текла.
Тепер цей ліс – як чорна домовина
З хрестами сосен зверху, на горі.
Стоїть собі він, пам`ятник Людині,
Мабуть, мільойонний на усій Землі.
