“Я (Романтика)” герої + характеристика

Головні герої твору “Я (Романтика)” та їх цитатна характеристика допоможе розкрити їх образи, описати внутрішній світ.

Микола Хвильовий “Я (Романтика)” головні герої

Відомий філософ Мирослав Попович переконаний, що персонажі твору — «усе це різні кінці душі» одного й того самого «Я», які символізують різні боки свідомості головного героя.

Характеристика головного героя

«Я» в новелі «Я (Романтика») – комунар, який керує батальйоном юних фанатиків комуни.
Голова «чорного трибуналу» (фанатик з роздвоєною душею). Я — главковерх чорного трибуналу революції, зовсім чужа людина, бандит за однією термінологією, інсургент — за другою.  Інсургент «Я» — образ, розкритий у розвитку, акцентований на моменті остаточного зламу й ролі в ньому дегенерата, на ставленні «Я» до інших постатей, виведених у творі: тамуванні відрази, виправданні того, що не можна виправдати в собі і в інших — «Я думаю: так треба» («Я» — «м’ятежний» син — «чекіст, але й людина», комунар, що у вогні фанатизму вбиває рідну матір і відтоді вже остаточно не людина, а тільки чекіст).

Герой не відносить себе до бездушних дегенератів, але насправді ним керує класова ненависть. *Позиція автора: «Я» – «справжній революціонер, він чистий перед ідеєю, якій служить; перетворюється на заручника системи, в яку вірить. Триразове повторення слів: « Я йшов у нікуди» – ключ до розуміння внутрішнього світу героя.

Власне Я главкомверха чорного трибуналу комуни розкололося коли привели цілий натовп черниць і серед них він побачив печальну мати з очима Марії. Та все ж горой розумів, що опинився у безвихідному становищі, тому виконав цей вирок особисто.

«Тут, у тихій кімнаті, моя мати не фантом, а частина мого власного злочинного „я“, якому я даю волю. Тут, у глухому закутку, на краю города, я ховаю від гільйотини один кінець своєї душі.»

Образ матері у творі “Я (Романтика)”

Мати героя твору «Я (Романтика)» М. Хвильового є прообра­зом – Надзвичайної Марії.
Марія — Божа й вселюдська мати — центральний гуманістичний символ новели, символ надії, любові, життя, материнського всепрощення. Жінка називала свого сина м’ятежним.

Героїня є втілення вічного добра, символ згорьованої України. Жінка є символом нової епохи, що народжується в муках і крові. Вона розуміє сина-вбивцю і мучиться роздвоєністю його душі.

«Моя мати — наївність, тиха жура і добрість безмежна. (Це я добре пам’ятаю!) І мій неможливий біль, і моя незносна мука тепліють у лампаді фанатизму перед цим прекрасним печальним образом.»

Мати (за новелою «Я (Романтика») сповідує ідеологію версальців.

Образ доктора Тагабата “Я (Романтика)”

Доктор Тагабат – це жорстокий, бездушний чоловік з залізною волею. Його позиція: мета виправдовує будь-які засоби. Тагабат легко ламає волю Андрюші, має величезний негативний вплив на «Я». Раціонально використовує шанс, подарований долею.

Доктор Тагабат – “людина з холодним розумом і каменем замість серця”, безглуздо жорстокий п’яниця й людожер. 

«Доктор Тагабат розвалився на широкій канапі вдалі від канделябра, і я бачу тільки білу лисину й надто високий лоб. За ним іще далі в тьму — вірний вартовий із дегенеративною будівлею черепа. Мені видно лише його трохи безумні очі, але я знаю: — у дегенерата — низенький лоб, чорна копа розкуйовдженого волосся й приплюснутий ніс. Мені він завжди нагадує каторжника, і я думаю, що він не раз мусив стояти у відділі кримінальної хроніки.»

«Цей доктор із широким лобом і білою лисиною, з холодним розумом і з каменем замість серця, ― цеж він і мій безвихідний хазяїн, мій звірячий інстинкт. Коли доктор ― злий геній, зла моя воля, тоді дегенерат є палач із гільйотини. Так, це був незамінимий вартовий: не тільки Андрюша ― i ми грішили: я й доктор. Ми часто ухилялися доглядати розстріли. Але він, цей дегенерат, завше був солдатом революції, i тільки тоді йшов з поля, коли танули димки й закопували розстріляних.»

Образ Андрюші “Я (Романтика)”

Андрюша– людина з нормальною психікою, «чекіст мимоволі». Андрюша “людина з нормальною психікою і чутливим серцем, який серед звірів сам фактично став звіром”. 

«Андрюша сидить праворуч мене з розгубленим обличчям і зрідка тривожно поглядає на доктора. Я знаю, в чому справа.Андрюшу, мого бідного Андрюшу, призначив цей неможливий ревком сюди, в „чека“, проти його кволої волі.» “розгублене обличчя, тривожний погляд, квола воля, невеселий комунар, коли треба розписатись, завше мнеться і ставить незрозумілий житейський ієрогліф, з тремтячим непевним голосом, усе поривається щось сказати, чудний комунар, наївно каже”.

Характеристика дегенерата “Я (Романтика)”

Дегенерат (єдино вірний пес, страж революції, що не знає сумнівів). Дегенерат — вірний вартовий на чатах із дегенеративною будівлею черепа, трохи безумні очі, низенький лоб чорна копна розкуйовдженого волосся, приплюснутий ніс, нагадує каторжника, мусив бути у кримінальній хроніці палач із гільйотини, якому Я складав гімни; солдат революції, тільки тоді йшов з поля, коли танули димки.

Кожен з них це певний психологічний стан головного героя, що здатен змінюватися іншим.

Що символізують герої?

• Доктор Тагабат і дегенерат ― персоніфікація чорної диявольської сили зла, темної частини душі кожного.
• Мати-Марія, втілення християнського людинолюбства й доброти―, інша, світла частина свідомості героя, який намагається безуспішно протистояти злу.
• Андрюша, єдиний персонаж новели з конкретним ім’ям (окрім Марії), він не сприймає насильство. Андрюша― брат-близнюк героя, його відлуння, дзеркальне відображення того людяного, що надалі жевріє в ньому. (Залишимо осторонь прозорий―і традиційно ставлений у центр уваги натяк на інтелігентську слабкодухість і «чистоплюйство», пасивність позиції тощо.

Аудіокнига “Я (Романтика)”. Микола Хвильовий