Євген Гребінка: цікаві факти – ТОП 15

Євген Гребінка цікаві факти з життя (біографії) українського письменника розкажуть про його дитинство, захоплення, особисте життя.

Цікаві факти про Євгена Гребінку

Євген Гребінка (1812-1848) — український письменник, педагог, видавець. Він був справжньою зіркою тогочасного культурного життя, людиною з дивовижним почуттям гумору, відданим другом і справжнім «продюсером» для багатьох українських талантів.

Євген Гребінка народився на хуторі Убіжище Пирятинського повіту на Полтавщині в сім’ї відставного штаб-ротмістра Павла Івановича Гребінки. Початкову освіту здобув вдома.

Це була людина-оркестр: чиновник і серце компанії
Гребінка мав чудову освіту (закінчив Ніжинську гімназію вищих наук, де вчився разом із Миколою Гоголем) і працював чиновником у Комісії духовних училищ в Петербурзі. Проте кабінетна рутина не вбила в ньому життєрадісність. Сучасники згадували його як неймовірно веселу людину, яка сипала анекдотами, майстерно розповідала байки та обожнювала розіграші. Його сміх, за спогадами, міг розворушити навіть найнуднішу компанію.

3000 рублів на рік становила платня Євгена Гребінки під кінець служби в Міністерстві народної освіти Російської імперії. Для порівняння: Тараса Шевченка викупили із кріпацтва за 2500.

Він був автором головного романсу ХІХ століття
Мало хто знає, що саме Гребінка написав слова до всесвітньо відомого романсу «Очи черные» («Очі пристрасні…»). Він написав цей вірш за один вечір у 1843 році, закохавшись у Марію Ростенберг, доньку штабс-капітана, яка згодом стала його дружиною. Спочатку це був просто романтичний вірш, опублікований у «Літературній газеті», який пізніше поклали на музику, і він став світовим хітом, який виконували від Луї Армстронга до Хуліо Іглесіаса.
Батько Марії Ростенберг, не хотів віддавати її за «бідного поета», тому Гребінка цілий рік важко працював у Петербурзі, щоб заробити грошей і завоювати кохану. Він обожнював свою Марійку. Після весілля у них народилася донька Надія, і поет робив усе, щоб його дівчата ні в чому не мали потреби, оточуючи їх абсолютною ніжністю.

 Гребінку називають «бабою-повитухою української літератури»
Гребінка перетворив свою петербурзьку квартиру на справжній український хаб. Кожні кілька тижнів він влаштовував літературні вечори, куди приходили всі: від відомих художників до бідних студентів. Він мав унікальний дар — знайомити «потрібних людей». Без його зв’язків, легкої вдачі та вміння домовлятися, викуп Тараса Шевченка з кріпацтва або публікація першого «Кобзаря»  могли б затягнутися на роки або взагалі не відбутися.
У Петербурзі Євген Гребінка знався з багатьма літераторами того часу: Нестором Кукольником, І.Тургенєвим, І. Криловим, О. Кольцовим, П. Кулішем тощо.

Він був першим успішним двомовним блогером свого часу
В часи, коли українська мова сприймалася багатьма в Російській імперії як «домашнє наріччя», Гребінка довів, що вона може бути мовою високої літератури та інтелектуального гумору. Він однаково блискуче писав українською (байки, які стали класикою) та російською (історичні романи та повісті), заробляючи цим на життя. Ба більше, свій найкращий роман «Чайковський» він побудував на родинних переказах про козацьке минуле, бо сам походив із дворянського роду з глибоким козацьким корінням.
Франко назвав роман “Чайковський” “улюбленим твором галицько-руської молоді 1860-1880-х.

Євген Гребінка майстерно поєднував сувору державну службу з творчістю

• Учитель у кадетському корпусі: Понад 10 років Гребінка викладав словесність майбутнім офіцерам. У закладі з жорстокою армійською муштрою він був улюбленцем кадетів, бо замість сухої теорії розважав їх історіями та жартами.

• Чиновник-«перекладач»: На початку кар’єри в Міністерстві народної освіти його оформили перекладачем. Реальної роботи було мало, тому в робочий час за державний кошт він сидів у кабінеті й писав свої знамениті українські байки.

• Культурний менеджер: Служба в офіційних структурах дала йому зв’язки серед чиновників. Він умів «заговорити зуби» цензорам і, користуючись статусом викладача, пробивав дозволи на друк українських книг (зокрема «Кобзаря» Шевченка), які інакше нізащо б не видали.

Відкрив школу
У 1847 році Гребінка відкрив у селі Рудці першу безкоштовну школу для дітей кріпаків, яку повністю утримував власним коштом. Письменник сам купував підручники, дрова для опалення та навіть платив зарплату вчителю з власної кишені. Тодішня влада вважала освіту для селян зайвою, але Гребінка, який сам заробляв на життя викладанням у Петербурзі, віддавав останні гроші, щоб українські діти вчили рідну мову та вміли читати.

Прожив коротке, але насичене життя
Він згорів дуже рано — у віці 36 років від туберкульозу (тодішньої сухотки), який загострився через сирий петербурзький клімат. Проте за цей короткий час він написав десятки успішних творів, відкрити світові Шевченка, написати безсмертний романс і залишити по собі репутацію людини, яка не мала жодного ворога в жорстокому літературному світі того часу.

Попри успіх у столиці, Гребінка заповідав поховати себе на рідній Полтавщині. Його волю виконали — труну везли кіньми до рідного хутора Убіжище (зараз село Мар’янівка), де він і спочиває під кущами калини, як і личить справжньому українському романтику.

Гребінка був блискучим філологом і поліглотом. Підтверджено, що він володів такими мовами:

• Українська та російська — рідні мови, якими він однаково шедеврально писав і розмовляв.

• Латина — обов’язкова мова тогочасної елітної освіти; Гребінка не просто читав нею, а вивчав логіку, риторику та античну літературу, де викладання велося виключно латиною.

• Французька та німецька — іспити з цих мов він складав при вступі до гімназії, а згодом вільно читав ними європейську класику в оригіналі.

Що любив їсти? Гребінка був сином полтавського поміщика, тому, попри роки життя в Петербурзі, до кінця днів залишався фанатом традиційної української кухні. Найбільше письменник любив полтавські галушки та борщ, сало та домашні ковбаси.  Коли хтось із друзів їхав з України до Петербурга, Гребінка просив везти не книги, а «гостинці з дому» — справжнє сало та запечену ковбасу.
Він обожнював просту, ситну їжу. Навіть на своїх знаменитих петербурзьких літературних вечорах, попри столичний шик, він намагався частувати гостей чимось «своїм», домашнім, перетворюючи застілля на теплий український хутір посеред холодного Петербурга.

Сподіваємося, що з цієї статті Ви дізналися щось цікаве про Євгена Гребінку.