Біографія Плужника скорочено розповість про життя та творчість митця, який за стилем та мисленням був поетом-експресіоністом.
Євген Плужник коротка біографія
Євген Плужник (літературний псевдонім Кантемирянин) — український поет, драматург, перекладач зі Східної Слобожанщини. Жертва сталінського терору.
Євген Павлович Плужник народився 14 (26) грудня 1898 у слободі Кантемирівка Богучарського повіту Воронезької губернії (Східна Слобожанщина). Батько його був купцем, вихідцем з Полтави. У родині митця було восьмеро дітей.
Деякий час вчився у Воронезькій гімназії (виключений за участь у нелегальних гуртках), пізніше — у Ростові-на-Дону, Боброві (Воронежчина). 1918 року родина переїздить на Полтавщину, де Є. Плужник працює вчителем мови та літератури.
Євген Плужник вважав своїм учителем Максима Рильського.
З 1920 навчався у Київському зоотехнічному інституті, навчання покинув, щоб стати актором. З 1921 року поет навчався у Київському музично-драматичному інституті імені Миколи Лисенка, але покинути навчання через туберкульоз.
З 1923 року Євген працював у редакціях, був перекладачем, а вечорами продовжував самоосвіту й писав вірші. 1923 року одружився з Галиною Коваленко.
З 1924 року стає активним учасником організації «Ланка». Ця літературна письменницька група з 1926 р. називалася “МАРС”.
Перші твори були опубліковані під власним прізвищем 1924 року. На той час йому було 27 років.
У 1926 році хвороба загострилася, лікування Євген проходив у Ворзелі. Відтоді двічі на рік — в Криму або на Кавказі.
У середині 1920-х років видав свої перші поетичні збірки «Дні» (1926) і «Рання осінь» (1927).
Критики після публікації цих збірок назвали його «найвидатнішим майстром імпресіоністичної поезії XX сторіччя».
4 грудня 1934 заарештований НКВД. Звинувачений він був за приналежність до національної терористичної організації та засуджений до розстрілу. Згодом вирок змінено на довготривале табірне ув’язнення на Соловках.
Помер він 2 лютого 1936 від туберкульозу в таборі для політв’язнів. Похований у Братській могилі на Далеких Соловках.
Євген Плужник прожив лише 38 років, але його життєвий і творчий шлях назавжди залишив слід в українській літературі.
Реабілітований був у серпні 1956 року.
Творчість Євгена Плужника
За життя поета було видано лише 2 збірки його віршів. Літературна діяльність поета тривала усього десять років.
Збірка, яка залишилася ненадрукованою за життя поета – це «Рівновага». Остання збірка письменника, була вивезена за кордон завдяки дружині у рукописах i надрукована лише через 12 років після смерті поета (у 1948 році).
- Збірка «Дні» (1926). (Психологічна поема, яка увійшла до збірки “Дні” – це «Галілей»)
- Збірка «Рання осінь» (1927).
- Збірка поезій «Рівновага» (1933, опубліковано в Аугсбурзі 1948, в Україні — 1966)
- роман «Недуга» («Сяйво», 1928),
- п’єси «Професор Сухораб» (1929), «У дворі на передмісті» (1929), «Болото» (текст невідомий)
- віршована п’єса «Змова в Києві» («Шкідники», «Брати»).
У ліриці Є.Плужника поєднано стильові особливості таких модерністських течій: імпресіонізм, експресіонізм, неокласицизм.
Літературний напрям, притаманний поезіям Є. Плужника – експресіонізм.
Проблематика творів Плужника: гуманізм, світ людської душі, реакція людей на драматизм долі.
Перекладав «Невський проспект» та «Одруження» Миколи Гоголя, «Похлібці» та «Злодії» Антона Чехова, «Тихий Дон» Михайла Шолохова, «Дитинство» й «Отроцтво» Л. Толстого, «Діло Артамонових» М. Горького, «Острів попелятих песців» Я. Кальницького, «Зруйновані гнізда» І. Кіпніса.
Важливі факти про Євгена Плужника
“Ви справжній поет! Україна була б багата, якби мала десять таких поетів!” – писав про Євгена Плужника М.Рильський.
“Ознаками стилю Плужника є філігранна витонченість образів, досконалість побудови поезій, інтелектуальна гра нюансами емоційної та звукової сфери” – казав про Плужника М. Бажан.
Євген Плужник був членом літературних об’єднань «АСПИС» (1923—1924), «МАРС», “Ланка”. У «Ланці» опонентом Т. Осьмачки. В тогочасній літературі — В. Сосюри.
