За якими ознаками поділяють покоління комп’ютерів мабуть знає не кожен з нас, хоча це питання досить важливе с сучасному світі.
За якими ознаками поділяють покоління комп’ютерів?
Кожні декілька років відбувається стрибок у розвитку обчислювальної техніки. Хоча усі комп’ютери мають однакову архітектуру, між ними є істотна відмінність. Тому вчені запропонували віднести кожний комп’ютер до певного покоління, що найповніше втілює особливості саме цього класу комп’ютерної техніки.
Ознаки, за якими поділяють покоління комп’ютерів:
- елементна база (конструктивна основою комп’ютера);
- швидкодія;
- обсяг оперативної пам’яті;
- пристрої введення та виведення інформації.
І покоління ЕОМ відносять до 40–50-х років. Елементна база — електронні лампи. Першу електронно-лампову машину було запущено у 1946 році в Америці двома вченими Пенсільванського університету Джоном Моклі та Дж. Преспером Еккертом. Її називали вона ЕНІАК – електронний обчислювальний інтегратор та калькулятор. Важила вона 30 тонн, займала площу, що дорівнювала гаражу для двох автомобілів, містила 18 000 вакуумних трубок та коштувала майже 2,8 мільйона доларів за цінами того часу. Таку ж саму комп’ютерну потужність сьогодні можна «вкласти» в один чіп — невеличку мікросхему, розміром у дитячий нігтік та вартістю менше 10 доларів.
Перша вітчизняна (і в континентальній Європі) електронно-лампову обчислювальну машину було розроблено колективом київських вчених під керуванням академіка С. А. Лебєдєва. Ця машина одержала назву МЭСМ — «Малая электронно-счетная машина».
Використання електронних ламп породжувало багато проблем: виділення великої кількості тепла, що вимагало постійного охолодження приміщень потужними кондиціонерами, велика енергоємність, громіздкість, ненадійність та дорогоцінність. Ці проблеми були вирішено у 1947 році американськими інженерами Уільямом Шоклі, Джоном Бардином та Уолтером Бреттейном. Працюючи у компанії Bell, вони винайшли транзистор, який виконував ті ж самі функції, що й електронні лампи, використовуючи властивості напівпровідників.
ІІ покоління ЕОМ припадає на 50–60-ті роки ХХ століття. Це десятиліття транзисторних обчислювальних машин.
ІІІ покоління ЕОМ відносять до 60–70-х років ХХ століття. Воно з’явилося завдяки винаходу двох американських інженерів у кінці 50-х років – першої інтегральної мікросхеми. Працюючи незалежно, Джек Кілбі та Роберт Нойс розробили кремнієві пластини (силіконові чіпи), які містять електрично з’єднані між собою транзистори, резистори та конденсатори. Спершу інтегральні мікросхеми містили лише декілька транзисторів кожна. Але з часом сотні та більше транзисторів стали розміщувати на кремнієвій пластині.
IV-го покоління ЕОМ розпочалося з 70-го року ХХ століття з використанням великих інтегральних схем. У 1969 році компанія INTEL розробила мікропроцесор (чіп), на якому містився цілий пристрій опрацювання інформації.
1976 року в гаражі невеличкого міста Лос-Альтос (Каліфорнія, США) Стівен Джобс та Стів Возняк почали працювали над складанням перших персональних комп’ютерів Apple. За п’ять років ця фірма досягла великого успіху і на сьогодні вона є однією з провідних фірм.
У 1986 році в Японії розроблено проект створення комп’ютерів V-го покоління. Стрижнем проекту є комп’ютери з асоціативною організацією пам’яті, потужними засобами введення, виведення та опрацювання інформації, побудованих на принципах самоорганізації і самоадаптації. Інакше кажучи, це комп’ютери, наділені засобами штучного інтелекту.
