“Земля” О. Кобилянська композиція соціально-психологічної повісті визначена в цій статті. Також для підготовки ви можете використати аналіз твору “Земля”.
“Земля” Кобилянська композиція
Композиційно твір складається із тридцяти двох розділів. У першому розділі — експозиція і зав’язка сюжетної лінії.
Зав’яка сюжетної лінії завершується у третьому розділі, де Михайло й Анна зустрічаються в полі.
Розвиток дії пов’язується з перебуванням Михайла у війську. Паралельно розвивається сюжетна лінія Сави – Рахіри, яка мас великий вплив на юнака.
Кульмінація — убивство Михайла. Авторка застосовує детективний прийом: драма, що розігралася в лісі, у творі не показана. Головну увагу письменниця приділила зображенню реакції, яку викликала страшна подія в головних персонажів твору та в односельців. Батьки й Анна запідозрюють в убивстві Саву, проте однозначної відповіді, хто вбивця Михайла, немає. У цій частині повісті розвиток душевних переживань героїв досягає своєї кульмінації.
Розв’язка сюжету логічно випливає з кульмінаційної частини. Івоніка почав втрачати віру в те, що він с господарем землі. Він відчув її владу над собою, відчув себе її рабом. В останніх трьох розділах розповідається про те, що сталося через шість років. Івоніка підтримав Анну, що вийшла заміж за Петра (вони вирішили вчити свого малого сина, щоб відірвати його від землі).
Отож події в основному розгортаються навколо двох братів і землі, що виступає у повісті як самостійний образ, як вершитель людської долі. Найбільшого напруження дія досягає в картині братовбивства. Мотив влади землі зумовлює сюжетно-композиційну організацію тексту.
Події в повісті хронологічно охоплюють час упродовж двох років. Проте важливу композиційну функцію відіграють ретроспекції (повернення в минуле персонажів) і пролепсиси (забігання в майбутнє), за допомогою яких розширюється часовий вимір.
Авторка вдається до таких композиційних елементів, як описи (пейзажі, портрети, інтер’єри). Психологічної виразності О. Кобилянська досягає через діалоги, монологи, зокрема внутрішні, що фіксують переживання персонажів.
У композиції «Землі» смислову функцію виконує епіграф, узятий із твору норвежця Юнаса Лі (поданий німецькою мовою), що увиразнює фатальність долі «дітей землі»: «Кругом нас знаходиться якась безодня, що її вирила доля, але тут, у наших серцях, вона найглибша». Таким чином наголошується, що хоч проблема власності на землю соціальна, авторка акцентує на морально-етичних проблемах, і для неї важливо пояснити причини того, що сталося, дослідити психологію кожного персонажа. Таке ж змістове навантаження має епілог, у якому йдеться про те, що сталося з героями в майбутньому.
У побудові повісті вагому роль відіграють образи-символи, лейтмотиви, підтекст, що свідчить про модерні засоби авторки у змалюванні картини буття героїв.
