«Життя Галілея» – п’єса німецького поета і драматурга Бертольта Брехта, один з найзначніших його творів.
Сюжет «Життя Галілея»
Дія відбувається в Італії XVII століття, в Падуї та Флоренції, впродовж 28 років. На початку п’єси Галілео Галілею 46 років; в його домі, крім дочки Вірджинії, живе економка – пані Сарті з сином Андреа. Наукові заняття не приносять Галілею доходів: математика, стверджує куратор Падуанського університету, «не так необхідна, як філософія, і не так корисна, як богослов’я». Вчені у Венеціанській республіці захищені від інквізиції, але отримують копійки, і Галілей заробляє на життя, викладаючи математику заможним учням, винаходячи нові пристосування, «іграшки» надшталт пропорційного циркуля або машини, як, наприклад, водяний насос, але справжня його пристрасть – астрономія. Йому здається, що наступили «нові часи» і що людство ось-ось вирветься з замкнутої системи світобудови, створеної Птолемеем. У вільний від роботи час він присвячує в поки ще заборонене вчення Коперника самого вдячного зі своїх учнів – юного Андреа Сарті.
У будинку Галілея з’являється багатий молодий чоловік Людовіко Марсилі, готовий брати уроки, але виключно за наполяганням батьків: «в науках адже завжди все не так, як слід по здоровому людському розумінню». Від нього Галілей дізнається про новий винахід голландських майстрів – невелику збільшувальну трубу. За описами Людовіко вчений створює телескоп, за допомогою якого виявляє в небесному просторі явища, що підтверджують вчення Коперника. Однак друг Галілея Сагредо не поділяє його захоплення – можновладці не можуть залишати на волі людини, що володіє істиною: «Сповнений зла той день, коли людина відкриває істину, він засліплений в ту мить, коли увірує в розум людського роду».
Але Галілей вірить в людський розум і в силу доказів – не маючи коштів для своєї наукової роботи, у пошуках багатих покровителів він переїжджає з вільної Венеціанської республіки в більш консервативну Флоренцію і стає радником при дворі герцога Козімо II Медічі. Тут за допомогою телескопа він намагається показати придворним ученим зірки, рух яких спростовує існуючі уявлення про будову Всесвіту. Але вчені у відповідь цитують авторитетного для католицької церкви Аристотеля. І скільки не благає їх Галілей довіритися власним очам, учені йдуть, так і не глянувши в телескоп.
Спроби Галілея довести, що система світобудови, згідно з якою світ обертається навколо Землі, невірна, приводять його до конфлікту з церквою; кардинал-інквізитор схиляє на свій бік його доньку Вірджинію. Нові надії вселяють в Галілея сходження на святий престол, під ім’ям Урбана VIII, кардинала Барберіні, вченого-математика: «Ми ще доживемо до часу, коли не доведеться озиратися, як злочинцеві, кажучи, що двічі два – чотири».
Вчення Галілея тим часом широко поширюється в народі: нові ідеї підхоплюють вуличні співаки та памфлетисти, астрономічні теми використовують в оформленні карнавальних ходів. Однак чума і невдалі війни, що підривають віру, нарешті, Реформація спонукають церкву посилити боротьбу з інакомисленням. Козімо Медічі відвертається від Галілея, папа Урбан VIII спочатку намагається його врятувати, але врешті-решт поступається доводам кардинала-інквізитора, вимовивши для Галілея лише одне послаблення: його не катувати – йому тільки покажуть знаряддя тортур.
Демонстрації знарядь тортур виявляється достатньо, щоб зломити Галілея: великий дзвін собору Святого Марка урочисто сповіщає про зречення всесвітньо відомого вченого. Розчарований Андреа, улюблений його учень, проклинає вчителя: «Нещасна та країна, у якої немає героїв!» – «Ні! Нещасна та країна, яка потребує героїв », – відповідає Галілей.
Покинутий учнем, він продовжує, під наглядом ченців, свої дослідження. Проходить десять років; перед від’їздом за кордон Андреа Сарті, сам уже відомий вчений, приходить до колишнього вчителя попрощатися. Галілей просить його вивезти з країни екземпляр рукопису, над якою він таємно працював останні роки. В очах Андреа цю працю виправдовує зречення Галілея, проте сам учений не знаходить і не шукає собі виправдання.
