«Балада про схід і захід» аналіз

«Балада про схід і захід» аналіз

Історія створення. За основу «Балади про Схід і Захід» узято реальний випадок, що стався на північно-західному кордоні британської Індії. Місцевий «абрек» на ім’я Камаль із дванадцятьма бійцями втік на заколотний кордон і вкрав лошицю Полковника. Полковничий син вирушає навздогін та Камалем. Він наздогнав Камаля. відбувається поєдинок не на життя, а на смерть. Однак кожний побачив сміливість іншого, і повага до ворога здолала ненависть. Усе закінчилося досить мирно. Камаль і Полковничий син присягнулися на вічну дружбу, стали братами не по крові, а по духу.

Переповідаючи цю реальну подію. Р. Кіплінг насичив її філософським змістом. У баладі йдеться не тільки про зіткнення двох чоловіків, двох ворожих сил, а й про конфлікт двох світів — Сходу і Заходу. Це не лише сторони світу, а й утілення різних вірувань, позицій, світоглядів і урешті-решт народів. Па початку і в кінці твору повторюється строфа, яку автор виділяс курсивом:

«Захід є Захід, а Схід є Схід, їм не зійтися вдвох. Допоки Землю і Небеса на Суд не покличе Бог: Та Сходу і Заходу вже нема, границь нема поготів, Як сильні стають лицем у лице, хоч вони у різних світів»

Дослівно перша фраза балади перекладається так: «Захід є Захід, а Схід є Схід, з місця вони не зійдуть», але весь текст доводить думку про те, що хоча Захід і Схід ніколи не рушать з місця, людина з людиною, незважаючи на різницю в поглядах, національну й релігійну належність, завжди можуть порозумітися Й зблизитися духовно. Це шлях до духовного єднання людства, від чого залежить доля Землі. Світосприйняття письменника відзначається особливою толерантністю.

Основна думка — немає Заходу без Сходу, а Сходу — без Заходу, всі частини поєднуються в одному цілому, світ різнобарвний і багатоликий, тому завдання справжньої .людини — увібрати, зрозуміти, поважати й полюбити це розмаїття: завжди є шанс подолати протистояння різних сил та ідей, якщо люди будуть поважати один одного, дотримуватися законів честі й розв’язувати всі конфлікти мирно. Тому завдання справжньої людини — ввібрати, зрозуміти, поважати й полюбити це розмаїття. Це є шлях до оновлення буття всього людства.

Ідея балади висловлена не у рефрені, а в словах «той, хто вчора ворогам був, сьогодні товариш нам!» І справа не в тому, що «сильні» гуртуються, а в їхній здатності приносити своєю силою мир туди, де була ворожнеча. Сильні на те й сильні, аби оберігати слабких. Саме це їх і поєднує, і робить «людьми честі”. Слово «благородство» співзвучне зі словом «благо», тобто «добро».

Гуманістичний пафос твору — синтез двох начал — Заходу і Сходу, двох світоглядів, цивілізацій двох народів.

У творі порушуються проблеми не тільки тогочасної політики Британії щодо східних країн, на першому плані — проблема співіснування різних цивілізацій народів, людей і держав взагалі. Тут автор виступає у ролі Громадянина Світу, якому болить доля всієї Людської Нації.

В основу своєї концепції Кіплінг покладає моральний критерій, тому не випадково на початку і в кінці твору згадується Бог і Страшний Суд. Біблійні асоціації підкреслюють авторську думку про моральну відповідальність усіх і кожною та те, що відбувається на Землі. Зло, насильство, війна приводять лише до руйнування людства і людської цивілізації. А мир, взаєморозуміння, злагода можуть запобігти найжорстокішому конфліктові. Автор закликає людей, незважаючи на різницю їхніх релігій і світоглядів, звернутися до вічних цінностей, адже Бог як моральний ідеал є одним для всіх.

Події в баладі розвиваються дуже швидко.

«Балада про схід і захід» сюжет

Починається твір ліричним зачином («Захід є Захід,а Схід є Схід…»).

Зав’язка: викрадешся Камалем лошиці Полковника.

Ротиток дій — погоня Полковничого сина за викрадачем.

Кульмінаційним є момент, коли Полковничий син падає з коня і Камаль рятує Його. Життя одержує перемогу над смертю, милосердя — над насильством. Кульмінаційний момент в баладі затягуються. Зі сфери вчинку він переходить у сферу моралі. У процесі переговорів Камаль і Полковничий син проникаються повагою один до одного переговори завершуються обміном подарунками: «Вовк вовка тут перестрів! Лошиця твоя. І краще я жертиму стерво гниле. Ніж тому, хто сміявся смерті в лице, заподіяти зможу зле»; «Я мусив честь берегти. В дарунок від батька лошицю візьми — бо справжня людина ти!». Камаль повертаю лошицю і додає до неї сідло, вуздечку й стремена, а також посилає свого сина — найцінніше, що в нього є — служити полковнику. А Полковничий син дарує Камалю свій пістолет, який був для нього символом військової вдачі, сміливості, подолання небезпеки. Завершається все це клятвою на солі, хлібі, траві, ножі та на імені Господа.

Розв’язка — примирення ворожих таборів і кінцівка, яка повторює першу строфу.

Пейзаж, на тлі якого відбуваються події, досить убогий: «Там праворуч — скала і ліворуч —скала, а між ними — ні деревця». Нічого зайвого, бо вся увага зосереджугться на поєдинку героїв. Гірський потік символізує  бурхливі людські пристрасті. Скелі, що оточують героїв, можна вважати уособленням свободи, до якої прагне кожний із них, і ризикованого життя, і миттєвої смерті, від якої ніхто не застрахований. Нелегко втриматися на скелях, та все ж можливо якщо допоможе рука іншої людини. Тут, немовби на краю землі, все отримує справжню цінність: і життя і честь, і свобода. Запеклий ворог стає другом, а предмет розбрату перетворюються на символ єднання. Екстремальність ситуації виявляє справжню цінність людських якостей.

«Балада про схід і захід» образи героїв

У «Баладі про Схід і Захід» образи головних героїв протиставлені один одному. Камаль утілює східну емоційність, гарячкуватість, стихійну вдачу. Полковничий син більш урівноважений, стриманий. Перш ніж вирушити в небезпечну дорогу, він ретельно розпитує товаришів про те, куди міг поїхати Камаль. Однак поступово виявляється, що між героями більше спільного, ніж відмінного. Обидва вони сміливі, не відступають перед труднощами, не бояться ризику, а головне — дотримуються кодексу честі, який завжди був характерний для кращих кіплінгових героїв. Згідно з цим кодексом. Полковничий син не може не вирушити в погоню за викрадачем батькової лошиці, а Камаль не може вбити відчайдушно хоробру людину, знаючи, що має суттєву перевагу: «Надто довго життям завдячуєш ти мені: На двадцять миль тут скелі нема, нема тут жодного пня. Де б мій стрілець не ціпів тебе, не ждала б тебе западня».

Відповідно до того ж самого кодексу честі, Камаль не може прийняти в дарунок лошицю, яку він украв, навпаки — він має виявити східну щедрість і подарувати щось дорожче за неї. І Полковничий син, дотримуючись законів честі, з гідністю приймає дарунки й дарує сам.

Кіплінг не дає портретних характеристик героїв. Утім, ми наче бачимо перед собою їхні різкі риси обличчя, палаючі очі, швидкі впевнені рухи. Не портретні замальовки характеризують героїв, а їхні слова і вчинки.

схід і захід скорочено

Символічні образи: кінь, сіль, хліб, ніж, небо, земля. У міфології кінь завжди був символом нестримних пристрастей та інстинктів, символом сонця і водночас потойбічного світу (інакше — Сходу і Заходу), символом смерті й воскресіння, швидкості, волі, вірності, відданості. Хліб — символ добробуту, гостинності, життя, святості, щастя, здоров’я та багатства, астральної тріади — місяця, сонця, Господа (тобто — возз’єднання Сходу і Заходу через моральні заповіді). Сіль — символ гостинності, щирості, дружби, пізнання. Ніж — символ помсти, смерті, сили, духовної снаги, зла, віри, захисту рідної землі. У баладі ніж із засобу боротьби перетворюється на символ єднання (присяга на ножі). Земля — символ вітчизни, духовності, життя, багатства й водночас позитивного і негативного начал, світла й темряви. Небо — символ духовного, божественного начала, протиставленого грішному земному.

У міфології Схід і Захід символ життя-смерті, світла-пітьми, добра-зла, початку-кінця, Бога-диявола. Захід сонця пов’язувався, за древніми віруваннями, із місцем перебування мерців. Саме на Заході, за стародавніми міфами багатьох народів, знаходився вхід у потойбічний світ.

А Схід — сторона світу, де сонце сходить, тобто де починається життя. У «Словнику символів» знаходимо цікаве тлумачення Сходу-Заходу: «Чому наші голови до болю у хребцях повернені на Захід? Скільки б ми не дивилися на Захід, ми ніколи не побачимо Сонця, яке сходить. Сонце завжди сходило, сходить і буде сходити лише на Сході… Світло завжди йшло зі Сходу! Так кажуть мудрі. І в прямому, і в алегоричному значенні. Жодна релігія не прийшла до людства із Заходу. Окрім, щоправда, «релігії» прагматизму. Страшна релігія. Така «релігія» сприяє лише закам’янінню духу і гасінню вогнів серця, вона знищує Культуру — Культ Світла». Схід і Захід у баладі Кіплінга стають символом вічної непримиренної боротьби різних начал у світі. Однак автор знаходить місце на Землі, де з’єднуються Захід і Схід, це не стільки місце географічне, скільки духовне — це людська душа, де стає можливим подолання протиріч, смерті, ненависті, темряви.

Поетична мова балади відзначається стислістю виражальних засобів. Лаконізм, майже документальна точність підкреслюють реалістичність оповіді. Однак автор використовує і тропи, які роблять більш мальовничим, зримим опис подій.

Коментарі:
  1. 1 год ago
  2. 5 месяцев ago
  3. 5 месяцев ago
  4. 4 месяца ago
  5. 4 месяца ago

Додати коментар

Відповісти

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *