«Божественна комедія» — поема Данте Аліґ’єрі, його основний твір, вважається шедевром світової літератури, написаний тосканським діалектом.
“Божественна комедія” головні герої та їх характеристика
- Данте – головний герой поеми. Це італійський середньовічний поет. Якось душа Вергілія і пропонує йому відправитися у мандрівку потойбічним світом. Данте лякає ця подорож, але коли Вергілій згадує про його кохану Беатріче, яка попросила його особисто супроводжувати поета, то змінює рішення. Данте та Вергілій вирушають спочатку у Пекло, де проходять всі дев’ять кіл, потім у Чистилище. Після всього побаченого він опиняється в Раю, де й зустрічається з коханою, яка померла більше десяти років тому. Зрештою Данте досягає просвітління, долучається до вищої благодаті, досягаючи спілкування з Творцем.
- Вергілій – душа відомого поета. Він є наставником і провідником Данте в потойбіччі. Він покидає Данте уже в Раю, коли герой зустрічає Беатріче.
- Беатріче – кохана Данте, яка померла більше десяти років до подій поеми. Вона є його провідником по Раю. Її образ уособлює любов, мудрість та одкровення.
-Харон – міфічна істота, стражник першого кола пекла.
-Мінос – демон зі зміїним хвостом з другого кола пекла.
-Цербер – демон, стражник третього кола пекла
-Плутос – звіроподібний демон, вартовий четвертого кола пекла.
-Флегій – демон, вартовий п’ятого кола Ада (перевозить душі через Стигійське болото).
-Фурії – міфічні істоти, варта шостого кола пекла.
-Мінотавр – монстр, охоронець сьомого кола пекла. Має тіло людини та голову бика.
-Геріон – велетень, сторож восьмого кола пекла.
-Люцифер – трилике чудовисько, втілення зла. Своїми трьома пащами мучить найголовніших грішників: Іуду, Брута і Касія.
Багатозначність образів та ситуацій «Божественної комедії»
| Образи | Буквальний | Алегоричний | Моральний | Філософський |
| Поет | Данте | — Пошуки людиною свого місця у суспільстві — гріховне людство | Людська душа оточена гріхами, але прагне очищення, морального відродження | Пошук людиною духовних ідеалів задля всього людства |
| Вергілій | Римський поет Публій Вергілій Марон — автор «Енеїди», «Буколік», «Георгік» | -прихильник суспільної єдності – земний розум | Ідеал громадянських чеснот і людських якостей | Провісник християнства, уособлення Божественної мудрості, що виведе людство до світла |
| Беатріче | Кохана поета — Беатріче Портінарі | Ідеал Краси, Кохання, Жіночості | Любов, моральні цінності, що просвітлюють душу людини, роблять її кращою | Символ Божественної любові, що веде людство до духовного відродження, вічного життя |
| Ліс | Темний густий ліс | внутрішні хитання і сумніви Данте; Папський Рим; політичні вари в Італії | Людські гріхи й помилки | Втрата людством Божественної істини, правильного шляху, духовних орієнтирів |
| Хижаки | Леопард | Політичні супротивники | чуттєвість брехня, зрада, | Людські вади, спокуси |
| Лев | Король Франції. | гордість, жадоби влади, пихи | ||
| Вовчиця | Римське папство | Егоїзм, жадібність, скупість, користолюбство | ||
| Пагорб | Узвишшя | Над лісом гріхів і помилок височить рятівний пагорб Доброчесності, осяяний сонцем Істини | Доброчесність — це моральна мета кожної людини | Через доброчесність можна піднестися до Бога |
“Божественна комедія” характеристика Данте
Духовні шукання поета. Поетові було 35 років, коли він опинився у фантастичному темному лісі — «на півшляху свого земного світу» (середня тривалість життя за часів Данте становила 70 років). У житті кожної людини настає момент, коли вона повинна переосмислити своє життя з точки зору духовного ідеалу й визначити, яка вона, людина, куди йде і що має у своїй душі. Герой Данте (почасти це він сам) — філософ, шукач істини, правди, вищого смислу буття, Бога. Водночас він шукає і самого себе. Він загубився не тільки в лісі гріхів і помилок, політичних суперечок, але й у своїх протиріччях, втративши правильний шлях.
Ліричний герой Данте втілює шукання й поривання людського духу, його нелегкий шлях до усвідомлення себе й світу. Хижі звірі, що перешкоджають йому, — своєрідне випробування людини на моральну міць. Невідомо, чим би завершилася ця боротьба, якби героя не врятував Вергілій. Ця ситуація набуває символічного змісту. В образі Вергілія Данте утверджує рятівну роль античності, мистецтва взагалі й Божественної мудрості (бо Вергілія вшановували в середні віки за те, що він передбачив прихід Христа). Усе це допоможе людині, на думку письменника, вижити серед гріхів і пороків, серед політичних чвар і суперечок, зберегти свою людську сутність, не схилитися перед спокусами й випробуваннями. Але далі — все залежить від людини, від її морального вибору. Уже в першій пісні «Божественної комедії» ми відчуваємо, що герой Данте — сильна й мужня особистість. Незважаючи на вагання й суперечності, він сміливо йде слідом за Вергілієм, бо прагне пізнати, як живуть люди й людство і куди прямує у своїй духовності все суспільство.)
