Хемінгуей хронологічна таблиця

Ернест Хемінгуей хронологічна таблиця

Ернест Міллер Хемінгуей — американський письменник, журналіст, лауреат Нобелівської премії з літератури 1954 року.

21 липня 1899 — народився у передмісті Чикаго в сім’ї лікаря. У шкільні роки захоплювався спортом і літературною творчістю.

1917 — після закінчення навчання виїхав до Канзас-Сіті, де влаштувався репортером в газеті «Стар», яка стала його першою журналістською школою.

1918 — записавшись шофером американського загону Червоного Хреста, відправився на італо-австрійський фронт Першої світової війни.

8 липня 1918 — був важко поранений в ноги. Після тривалого лікування, яке вимагало серії операцій, демобілізувався і повернувся в США, де влаштувався працювати в канадську газету «Торонто дейлі стар».  dovidka.biz.ua Вільний від репортерської діяльності час Хемінгуей віддавав літературній творчості. У цей період він зблизився з літераторами, які об’єдналися навколо відомого американського письменника Ш. Андерсона.

1922 — в якості кореспондента канадської газети приїхав до Парижа, звідки надсилав європейські кореспонденції і де він поступово увійшов у групу провідних письменників.

1923 — опублікував першу книгу «Три оповідання і десять віршів», після чого відмовився від журналістської роботи заради того, щоб повністю зосередитися на художній творчості.

1924 — була видана книга «У наш час», яка принесла популярність письменникові

1925 — 1935 рр. — Період розквіту таланту і слави. Протягом цього десятиліття з’явилися і набули широкої популярності його романи «Фієста» («І сходить сонце», 1926), «Прощавай, зброє!» (1929), збірки оповідань «Чоловіки без жінок» (1927), «Переможець не отримує нічого »(1933), а також нарисово-публіцистичні та автобіографічні книги« Смерть пополудні »(1932),« Зелені пагорби Африки »(1935).

1931 — вийшов на екрани знятий за однойменним романом кінофільм «Прощавай, зброє!», Із захопленням зустрінутий публікою.

1937 — в якості представника американського телеграфного агентства письменник відправився в охоплену громадянською війною Іспанію. Під вогнем на передовій він зняв хроніку «Іспанська земля», що отримала широкий резонанс в США. Враження від побаченого в Іспанії Хемінгуей поклав в основу свого роману «По кому дзвонить дзвін» (1940), який розійшовся мільйонним тиражем.

1939 — придбав на Кубі віллу Фінка Віхія, яка на багато років стала його рідною домівкою, гостинно розкритим для численних друзів і знайомих.

1942 — 1943 рр. — Здійснював рейси на власному катері «Пілар», збираючи секретну інформацію про німецьких підводних човнах.

1944 — у статусі військового кореспондента приїхав до Європи, де брав участь у бомбардуваннях Німеччини та окупованої Франції, а потім воював у складі французьких партизанських загонів.

1950 — роман «За рікою в затінку дерев».

1952 — повість-притча «Старий і море», відзначена національною премією Пулітцера.

1954 — Хемінгуей був нагороджений Нобелівською премією.

1960 — написав книгу спогадів про свої молоді роки в Парижі «Свято, яке завжди з тобою». В останній період життя працював над романом «Острова в океані», який залишився незавершеним.

З 1960 р — Хемінгуей переживав важку депресію, яку він безуспішно намагався лікувати в спеціалізованих клініках.

2 липня 1961 — покінчив життя самогубством.

Додати коментар

Відповісти

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *