Образ Івана Дідуха Камінний хрест

Образ Івана Дідуха «Камінний хрест» — написаний з реальної людини, він уособлює в собі тисячі українців, які були змушені виїжджати за кордон.

Образ Івана Дідуха «Камінний хрест» 

Найпоказовішим художнім твором, у якому розкрито всю глибину трагедії українських емігрантів, змушених полишати свою Батьківщину, є психологічна новела В. Стефаника «Камінний хрест». Головний герой новели Іван Дідух «дуже не хотів покидати свого каміннистого ґрунту, та діти, невістки та доньки, не давали йому жити, і він тому лише втік до Канади, щоб «могли жити дальше» . Він переконаний, що чужа країна — могила для нього й дружини, бо втрата Батьківщини дорівнює смерті. Іван Дідух — це образ-тип, у якому втілені риси й переживання багатьох емігрантів. Картина, коли Іван, запрягшись разом із конем, тягне навантажений віз, перетворюється на символ каторжної праці людини в суспільстві, яке про неї не дбає. Не багачем був Іван, але свій шматок хліба мав, а тепер, на схилі літ, змушений покинути господарство, налагоджене тяжкою працею і неймовірними зусиллями. «Ця земля не годна кілько народа здержіти та й кільки біді витримати», — у розпачі говорить селянин.

Образ Івана Дідуха доповнюється в новелі образами так само передчасно постарілих людей — його дружини Катерини, старого Михайла та інших сусідів.

Картини прощання, сповіді, жалібний спів, божевільний танок — усе це намагання автора показати читачеві народну трагедію. Камінний хрест із вирізьбленими на ньому іменами, поставлений Іваном Дідухом на глиняному горбі, став пам’ятником не лише його родині, а й усім трудівникам, які виїздили до «Гамерики» й Канади. Ці країни асоціюються у В. Стефаника з могилою, тому камінний хрест і став символом трагізму життя емігранта.

Виїжджати за кордон у пошуках кращої долі у різні історичні періоди були змушені також науковці, митці, підприємці — люди різного віку й різних ідейних переконань, не згодні з політичним режимом країни, а тому переслідувані й гнані. Тугу високодуховної людини, змушеної жити за межами рідної держави, передав у поезії «Журавлі» Богдан Лепкий. «Чути: кру! кру! кру! В чужині умру, Заки море перелечу, Крилонька зітру» — так говорить поет про страх ніколи не повернутися на Батьківщину.

Образ журавлів, які відлітають у чужі краї, став глибоко символічним і близьким усім тим, хто з різних причин був змушений покинути Батьківщину. А українці СІЛА та Канади навіть вважають цю пісню гімном емігрантів.

На сьогодні за межами України проживає близько п’ятнадцяти мільйонів українців. Більшість діаспори складає науково-мистецька еліта, яка продовжує розвивати свої національні політичні, громадські, культурні, наукові та духовні ідеї і за головну мету своєї діяльності ставить повноцінне існування незалежної української держави. Однак неможливо творити державу за її межами. Саме тому українська влада повинна зробити все для того, щоб у громадян нашої країни не виникало потреби їхати світ за очі у пошуках кращого життя.

Додати коментар

Відповісти

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *