Олександр Флемінг біографія українською мовою скорочено викладена в цій статті.
Олександр Флемінг біографія коротко
Британський біолог Олександр Флемінг відкрив фермент лізоцим і антибіотик пеніцилін.
Олександра Флемінг народився 6 серпня 1881 р. в Лохфілді, на фермі неподалік від м. Дарвел в Ейрширі, в Шотландії. Флемінг був третім з чотирьох дітей. Батька Олександр втратив у віці 7 років.
Освіту Флемінг отримав в школі Лаудон Мур і в школі м. Дарвел. Протягом двох років він посилено працює над тим, щоб вступити в академію м.Кілмарнок. Отримавши середню освіту, Флемінг відправляється в Лондон, де вступає до Королівського політехнічного інституту.
Протягом 4 років Флемінг служить у флоті, після чого отримує спадщину, залишену йому дядьком і приступає до занять наукою. У 1903 р він влаштовується в лікарню святої Марії, де в 1906 отримує кваліфікацію, що дозволяє йому зайнятися хірургічною практикою.
Свого часу, Олександр був почесним членом стрілецького клубу. З 1900 р. він бере активну участь у складі групи волонтерів, що складалася з вільнонайманих громадян, що проходили підготовку зі стрільби з гвинтівок і великокаліберної зброї, а також в області патологічної анатомії. Ця група набула великої популярності в середині XIX століття, і багато членів входили до неї волонтерських об’єднань надійшли на службу до Британської армії. Глава стрілецького клубу наполягає на тому, щоб Флемінг залишався в команді, і той приєднується до дослідницької групи лікарні святої Марії, де пізніше стає учнем сера Альмрота Райта, одного з родоначальників вакцинації і імунології. У цій галузі медицини незабаром займає гідне місце і Флемінг, отримавши ступінь бакалавра медицини, а після, в 1908 р, захистивши із золотою медаллю і ступінь бакалавра наук. Після цього Флемінг залишається викладачем при лікарні святої Марії, де пропрацює до 1914 р.
У 1914 році він йде на Першу світову війну, де, будучи капітаном групи військових патологоанатомів Королівської армії, отримує нагороду за відвагу. Флемінг пройде всю війну до кінця. Разом з колегами, він служить в польових госпіталях на Західному фронті у Франції.
Тільки в 1918 р він повертається в лікарню святої Марії, що стала на той час навчальним госпіталем. У 1928 р Флемінг стає професором бактеріології.
Війна справила великий вплив на наукові погляди Флемінга. Ставши свідком незліченних смертей солдатів, Флемінг всі зусилля спрямовує на дослідження антибактеріальних агентів, поставивши собі за мету створити ліки, здатні перемагати інфекції і заліковувати рани. Ідея створення простого антисептика, жодним чином не впливає на швидке поширення бактеріального зараження, а замість цього знижує захисні функції організму, Флемінга не приваблює. У своїй статті, що з’явилася в роки Першої світової війни в медичному журналі “The Ланцет”, Флемінг популярно описує шкідливу природу антисептиків, викладаючи проведений ним експеримент, який наочно демонструє, чому кількість померлих від антисептиків під час війни перевищує кількість загиблих в бойових діях. Вчений доводить світу, що антисептики хороші лише для догляду за поверхневими ранами, але не для лікування ран глибоких. Докладні дослідження Флемінгом марності антисептиків при лікуванні глибоких ран активно підтримує сер Альмрот Райт. Але, не дивлячись на результати цих робіт, деякі лікарі продовжують використовувати ці препарати при лікуванні поранених на війні, чим тільки погіршують їх стан.
Завдяки своїм науковим дослідженням, Флемінг отримує популярність. До 1928 він приступає до вивчення властивостей бактерій родини стафілококових. На цей момент учений вже заробив собі ім’я видатного дослідника. За свідченнями очевидців, Флемінг ніколи не стежив за порядком у своїй лабораторії. 3 вересня 1928 р повернувшись з відпустки, що тривав цілий місяць, він раптом виявляє, що стафілококи (недбало кинуті їм на лавці ще на самому початку відпустки) вражені грибковими утвореннями. Флемінг проникливо відзначає, що колонії бактерій, які опинилися в безпосередній близькості від уражених мікроорганізмів, загинули, в той час як ті, що знаходилися віддалік, залишаються в нормальному стані. Уражені бактерії Флемінг показує своєму колишньому помічнику Мерлину Прайсу, який підтверджує, що Флемингу, абсолютно випадково, вдалося отримати лізоцим. А тому вчений вирішує виростити цвіль в чистому вигляді, і, таким чином, виділяє елемент, що вбиває ряд хвороботворних бактерій. Отримана цвіль належить до групи пеніцилінових. Вже через пару місяців, 7 березня 1929 р він назве виділену ним речовину «пеніциліном». Флемінг проводить глибинні дослідження позитивних властивостей препарату (його антибактеріального ефекту) і виявляє, що той впливає на ряд бактерій – таких, як стафілокок та інші грампозитивні патогени, що викликають скарлатину, пневмонію, менінгіти і дифтерію. У 1929 р. результати своєї праці він публікує в журналі.
В процесі роботи Флемінг стикається з труднощами виділення і збору пеніциліну, пов’язаними з проблемами повної ізоляції антибіотичноого агента. Дослідження учений продовжує, але приходить до висновку, що препарат має дуже повільну дією для того, щоб зіграти важливу роль в лікуванні інфекцій. Разом з цим, зростає його впевненість в тому, що пеніцилін не зможе надавати тривалого впливу на людський організм для ефективної боротьби з бактеріями. Тому деякі дослідження Флемінга залишаються незавершеними. Але в 1930-х р.р. дослідження Флемінга приймають вже більш впевнені обриси. До самого початку 1940-х р.р. він силкується привернути увагу хіміків до необхідності подальшого вдосконалення форми пеніциліну, придатної до вживання.
Через декілька років , Флемінг кидає свою роботу над препаратом. Однак, зовсім скоро, вчені Флорі і Чейн з лікарні Редкліфф на базі Оксфордського університету, відновлюють дослідження і, за підтримки американських і британських фондів, успішно отримують стійку форму пеніциліну.
Помер Флемінг 11 березня 1955 р. у власному будинку, від серцевого нападу.
Особисте життя
23 грудня 1915 р Флемінг одружується на медичній сестрі Сарі Маріон Макелрой. У 1949 р вона вмирає, залишивши Олександру їхнього єдиного сина, Роберта Флемінга, який згодом став лікарем – терапевтом.
9 квітня 1953 р. Олександр Флемінг знову одружується з доктором Амалією Куцурі – Вурекас – своєю грецькою колегою по госпіталю святої Марії.
Внесок в науку
Випадкове, але очевидне відкриття Флемінгом пеніциліну перевернуло світ медицини. Народження антибіотиків і сучасна медицина відкрили велике майбутнє для успішного лікування мільйонів людей по всьому світу.
