«Посмішки…» Ліни Костенко

Вірш «Посмішки…» Ліни Костенко порівнює людей і квіти.

«Посмішки…» Ліна Костенко

Посмішки,
цвітіння людських облич —
червоні троянди пристрасті,
білий гнів ломикаменю,
колюча шипшина зневаги,
сині іриси втоми, —
мене морозить, коли я бачу посмішку пошляка
або лакизи.
Хлопавкою для мух
убивати б такі посмішки!

Вдаючись до уособлення понять рослинного світу, Л.Костенко зумисне їх психологізує, як, скажімо, в поезії «Посмішки», де поетеса використовує цілий каскад генітивних метафор, які вдало характеризують сутність посмішок, викликаючи різнопланові образні асоціації:

Посмішки,
цвітіння людських облич –
червоні троянди пристрасті,
білий гнів ломикаменю,
колюча шипшина зневаги,
сині іриси втоми
Порівнюючи посмішки із цвітінням різних рослин, поетеса досить влучно вказує на відтінки людських емоцій, адже кожна квітка має свій «характер», щось символізує. Скажімо, усміх закоханих схожий на «троянди пристрасті», а посмішка людей гордих і зверхніх – мов «колюча шипшина зневаги».
Вірші Ліни Костенко популярні не лише в Україні, а й у всьому світі та перекладені багатьма мовами.
Якщо Ви маєте або можете зробити аналіз вірша «Посмішки…» Ліни Костенко лишайте інформацію в коментарях.

Автор: Гнатюк У рубриці: Вірші Ліни Костенко

Додати коментар

Відповісти

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *