Шиллер «Поділ землі»

Шиллер «Поділ землі» читати

«Беріть цей світ собі в обладу, люди! —

Зевес гукнув з своєї висоти.—

Нехай він вам довічним спадком буде,

Лиш поділіться, як брати».

Заворушивсь одразу рій рукатий,

Старе й мале біжить: бери, хапай!

Зайняв у полі займанщину ратай.

Метнувся пан на лови в гай.

Купець наповнив крамом магазини.

Чернець старим вином набив льохи.

Король з підданців править десятини, Закривши всі мости й шляхи.

І ось, коли діління вже скінчилось,

Поет-марій прийшов із далини,

Йому уже нічого не лишилось,—

Всьому були хазяїни.

«Ой леле! Значить, я, твій син любимий,

Обійденим зоставсь один з усіх?» —

Прорвався він жалями голосними

І впав Зевесові до ніг.

Та Бог відрік:   «Докорів не приємлю,

Промріяв ти усе своє внівець.

Ти де ж це був, як тут ділили землю?»

«З тобою,— відповів співець.—

Задивлений в сяйне твоє обличчя,

Заслуханий в звучання сфер ясне,

Залюблений в небеснеє величчя,—

Даруй! — забув я все земне».

Зевес тоді:  «Ну, що ж робить з тобою?

Земля, як бачиш, роздана уся;

Але, як хочеш, то живи зі мною,

Тобі завжди відкриті небеса».

Переклад М. Лукаша

Автор: J. G. (Джей Джи) У рубриці: Вірші

Додати коментар

Відповісти

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *