«Собака на сіні» скорочено

Лопе де Вега «Собака на сіні» скорочено читати українською Ви можете

«Собака на сіні» скорочено читати

«Собака на сіні» — комедія в трьох діях іспанського драматурга Лопе де Веги, написана приблизно в 1618 році.

«Собака на сіні» головні герої

  • Діана, графиня де Бельфлор — молода вдова
  • Теодоро — секретар Діани
  • Марсела — служниця Діани
  • Доротея — служниця Діани
  • Анарда — служниця Діани
  • Фабьо — слуга Діани
  • Граф Федеріко — шанувальник Діани
  • Маркіз Рікардо — прихильник Діани
  • Граф Лудовико — невтішний батько, син якого багато років тому потрапив в полон до маврів
  • Трістан — слуга
  • Отава — дворецький
  • Леонідо, Антонело, Сельо — слуги

Дія 1

Молода неаполітанська вдова Діана перебуває в сум’ятті: її серцем заволодів секретар Теодоро. Намагаючись розібратися в почуття, графиня де Бельфлор зызнається собі, що якби цей розумний, красивий чоловік був від народження знатним, то вона дозволила б йому наблизитися до себе. Ситуація ускладнюється тим, що Теодоро симпатизує служниці Марселі: справа явно йде до весілля.

Спроби впоратися з любов’ю Діані не вдаються: від імені неіснуючої римської подруги вона пише листа-зізнання, просить Теодоро оцінити послання і переписати його «своєю рукою». Молода людина здогадується про справжні причини, що стоять за листом, але в той же час усвідомлює, що між ним і графинею — прірва. Дістається і Марселі: знемагаючи від ревнощів, Діана наказує замкнути служницю на кілька днів у своїй опочивальні.

Дія 2

Для Теодоро наступають важкі дні: графиня то дає йому надію, то жорстко відштовхує. Його відносини з Марсель руйнуються, і дівчина в помсту намагається наблизити до себе слугу Фабьо. У якийсь момент Теодоро не витримує і вихлюпує на господиню все накопичені емоції, дорікаючи її в тому, що графиня поводиться, як собака на сіні. Розмова на підвищених тонах закінчується ляпасами, якими Діана «нагороджує» свого секретаря.

Спостерігає за цією сценою граф Федеріко — один з шанувальників графині — він розуміє, що за спалахом Діаніниної люті стоїть пристрасть.

Дія 3

Граф Федеріко і маркіз Рікардо, давно і марно намагаються розтопити крижане серце молодої вдови, вирішують, що фаворита Діани потрібно прибрати з дороги. Вибравши на роль «головоріза» слугу Трістана, вони пропонують йому триста ескудо за вбивство Теодоро. Трістан з готовністю бере завдаток і негайно повідомляє товаришеві про підступний задум поклонників графині.

Теодоро вирішує покинути палац Діани; прийшовши до пані, він просить дозволу виїхати в Іспанію. Графиня, сподіваючись, що розставання допоможе їй позбутися від серцевих мук, визнає його намір розсудливим. Але прощання затягується: Діана то просить Теодоро піти, то знову повертає.

Тим часом Трістан приступає до реалізації плану, який, за його задумом, повинен з’єднати графиню і секретаря. Він прямує до палацу старого графа Лудовіко. Двадцять років тому граф відправив на Мальту єдиного сина на ім’я Теодоро; хлопчик потрапив в полон до маврів, і з тих пір старий нічого про нього не чув. Представившись Лудовико грецьким купцем, Трістан повідомляє, що його син, який пережив багато пригод, знаходиться в будинку графині де Бельфлор.

Лудовико негайно відправляється до палацу Діани. Побачивши Теодоро, він впізнає в ньому себе в юнацькі роки і оголошує спадкоємцем усіх своїх володінь. Секретар збентежений і розгублений; залишившись наодинці з Діаною, він зізнається, що історію з знайденим сином придумав Трістан. Однак для графині це вже не має значення: вона радіє тому, що між ними більше немає станових бар’єрів, і повідомляє всім оточуючим, що відтепер Теодоро — граф і її чоловік.

Автор: J. G. (Джей Джи) У рубриці: світова література

Додати коментар

Відповісти

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *