Аналіз вірша “Стояла я і слухала весну” Лесі Українки допоможе визначити, яка тема, ідея, жанр, художні засоби та проблематика. Ця інформація допоможе підготувати літературний паспорт твору.
“Стояла я і слухала весну” аналіз вірша
Автор – Леся Українка
Рік написання – 1895
Збірка «Думи і мрії», цикл «Мелодії»
Жанр “Стояла я і слухала весну”. Поезія поєднує в собі особливості пейзажної та інтимної лірики.
Ідея “Стояла я і слухала весну”: возвеличення почуття кохання, що дає людині радість, мрію,надію; уміння ліричної героїні жити в гармонії зі світом природи.
Тема “Стояла я і слухала весну”: Зображення весняного відродження природи, сподівання ліричної героїні на щастя і сум через його недосяжність, через утому від життєвих змагань.
Основний мотив поезії “Стояла я і слухала весну” – віра в любов, надію, щастя
Віршовий розмір: п’ятистопний ямб
Римування: суміжне
Рима: чоловіча
Художні засоби “Стояла я і слухала весну”: уособлення, метафора; синтаксичні засоби; інверсія.
- метафори: слухала весну, Весна мені багато говорила, співали мрії
- епітети: пісню дзвінку, голосну, таємно-тихо,
Дієслівний ряд стояла, слухала, говорила, співала, шепотіла передає мінливість світлих почуттів героїні.
Наскрізним художнім засобом вірша “Стояла я і слухала весну…” є уособлення.
Сюжет: Показано гармонію природного оновлення з душевним станом ліричного героя.
Композиція: Восьмивірш, що складається з двох катренів.
Який художній засіб покладено в основу поезії “Стояла я і слухала весну”? Персоніфікацію
“Стояла я і слухала весну” літературний паспорт можна доповнити такою інформацією.
Вірш Лесі Українки «Стояла я і слухала весну» (1895) сповнений свіжості й тепла прекрасної пори року. Всього у двох строфах Леся Українка вмістила багату палітру відчуттів, які бентежать душу навесні:
Стояла я і слухала весну.
Весна мені багато говорила.
Співала пісню дзвінку, голосну
То знов таємно-тихо шепотіла.
Лірична героїня вміє не просто слухати весну, а ніби спілкується з нею як із персоніфікованим образом.
Особливо Леся Украïнка любила весну як пору вiдродження, оновлення, надiï. Тому лiрична героïня ïï поезiï стояла i “слухала весну”, яка ïй “багато говорила”, спiвала пiснi про любов, молодiсть, радощi й мрiï. Прекрасна пейзажно-iнтимна поезiя покладена на музику.
Ця поезія сповнена виразними інтонаціями через недосяжність щастя, втому від життєвих змагань.
Вміння ліричної героїні “слухати весну” дало їй змогу почути дзвінку й голосну пісню, закличну мову і таємний шепіт. Голоси весни оспівують любов, юну красу, радощі – все те, про що колись мріялось.
“Стояла я і слухала весну” аудіовірш. Леся Українка
Якщо ви можете доповнити аналіз “Стояла я і слухала весну” лишайте свої доповнення у коментарях.
Цікаво! На основі поезій “Стояла я і слухала весну…”, “Хотіла б я піснею стати…”, “Дивлюсь я на яснії зорі…” романси створив: В.К.Стеценко
Присвячено С.Мержинському
Художні засоби:
епітети: “пісню дзвінку, голосну”
метафори: “стояла, слухала весну”, “співала пісню”, “шепотіла тихо-таємно”, “переспівала знов”, “мрії співали”
персоніфікація (уособлення): весна — говорила, співала, шепотіла
інверсія: вона мені