Вірші Павла Тичини для дітей

Вірші Тичини для дітей 3, 4 класу про природу, про тварин, про зібрані в цій статті.

Вірші Павла Тичини для дітей

А Я У ГАЙ ХОДИЛА…

А я у гай ходила
По квітку ось яку!
А там дерева — люлі.
І все отак зозулі:
Ку-Ку!
Я зайчика зустріла,
Дрімав він на горбку.
Була б його спіймала —
Зозуля ізлякала:
Ку-Ку!

***

ОСІНЬ ТАКА МИЛА
Осінь така мила,
Осінь
Славна.
Осінь матусі їсти несе:
борщик у горщику,
кашка у жменьці,
скибка у пазусі,
грушки в хвартушку.
Осінь така мила,
Осінь
Славна.

ХОР ЛІСОВИХ ДЗВІНОЧКІВ

Ми — дзвіночки,
Лісові дзвіночки,
Славим день.
Ми співаєм,
Дзвоном зустрічаєм:
День!
День.
Любим сонце,
Небосхил і сонце,
Світлу тінь,
Сни розкішні,
Все гаї затишні:
Тінь!
Тінь.
Линьте, хмари,
Ой прилиньте, хмари, —
Ясний день.
Окропіте,
Нас нашелестіте:
День!
День.
Хай по полю,
Золотому полю,
Ляже тінь.
Хай схитнеться —
Жито усміхнеться:
Тінь!
Тінь.

***

ГАЇ ШУМЛЯТЬ…

Гаї шумлять —
Я слухаю.
Хмарки біжать —
Милуюся.
Милуюся-дивуюся,
Чого душі моїй
так весело.
Гей, дзвін гуде —
Іздалеку.
Думки пряде —
Над нивами.
Над нивами-приливами.
Купаючи мене,
мов ластівку.
Я йду, іду —
Зворушений.
Когось все жду —
Співаючи.
Співаючи-кохаючи
Під тихий шепіт трав
голублячий.
Щось мріє гай —
Над річкою.
Ген неба край —
Як золото.
Мов золото — поколото,

Горить-тремтить ріка,
як музика.

Павло Тичина вірші для дітей

Пробіг зайчик.
Дивиться —
Світанок!
Сидить, грається,
Ромашкам очі розтулює.
А на сході небо пахне.
Півні чорний плащ ночі
Вогняними нитками
сточують.
— Сонце —
Пробіг зайчик.

***

ДОЩ

А на воді в чиїйсь руці
Гадюки пнуться…
Сон. До дна.
Війнув, дихнув,
сипнув пшона —
І заскакали горобці!..
— Тікай! — шепнуло
в береги.
— Лягай… — хитнуло
смолки.
Спустила хмарка на луги
Мережані подолки.

***

НА МАЙДАНІ

На майдані коло церкви революція іде.
— Хай чабан! — усі гукнули, — за отамана буде.
Прощавайте, ждіте волі, —
гей, на коні, всі у путь!
Закипіло, зашуміло —
тільки прапори цвітуть…

На майдані коло церкви
посмутились матері:
та світи ж ти їм
дорогу,
ясен місяць угорі!

На майдані пил спадає.
Замовкає річ…
Вечір.
Ніч.

П. Тичина вірші для дітей

Блакить мою душу обвіяла,
Душа моя сонця  намріяла,
Душа причастилася кротості трав —
Добридень, я світу сказав!

Струмко серед гаю, як стрічечка.
На квітці метелик, мов свічечка.
Хвилюють, маюють, квітують поля —
Добридень тобі, Україно моя!

***

Не бував ти у наших краях!
Не бував ти у наших краях!
Там же небо — блакитні простори…
Там степи, там могили, як гори.
А веснянії ночі в гаях!..
Ах, хіба ж ти, хіба ти це знаєш,
Коли сам весь тремтиш, весь смієшся, ридаєш,
Серце б’ється і б’ється в грудях…
Не бував ти у наших краях.
Не бував ти у наших краях,
Бо відтіль не таким би вернувся!
Чув про степ, що ген-ген простягнувся?
Єсть там люди — й зросли у степах, —
Що не люблять, не вміють ридати,
Що не можуть без пісні і нивки зорати!
Тебе ж завжди я бачу в сльозах… —
Не бував ти у наших краях.

Додати коментар

Відповісти

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *