Вірші про грудень

Вірші про грудень для дітей та дорослих зібрані в цій статті.

Вірші про грудень для дітей

В грудні виють заметілі.
Вкрили ковдри білі-білі
І луги,й долини,й поле.
Спить, дрімає все навколо.
Грудень скрізь господарює,
Замки крижані мурує,
На ялинові верхи
Одягає кожухи.
Грудень-місяць рік кінчає,
Нас до свята наближає.

***

ГРУДЕНЬ
Уночі мороз поволі
Інеєм упав на шлях…
Спотикається на полі
Місяць грудень по грудках.

І тому такий він гнівний,
Дружить з вітром крижаним.
А хуртеча рівно-рівно
Засипає слід за ним.

Сипле сніг, мов стеле килим,
Щоб за груднем із дібров
Тим рипучим снігом білим
Рік Новий до нас ішов.
М. Литвинець

***

ГРУДЕНЬ
Змерзлим груддям скрізь і всюди
Вкрилось поле і шляхи.
— Це вже Грудень! — кажуть люди
І вдягають кожухи.

І дерева в білий іній
Вбрались, як у кожушок.
Річка спить у кризі синій,
І замовкнув спів пташок.

Завмирає вся природа.
А у нас кипить життя:
Йде робота по заводах,
Йдуть у школах заняття.
Н. Забіла

Віршики про грудень

ГРУДЕНЬ
Всі річки тепер в обнові,
Біле скло над бережком.
Ходить грудень по діброві,
Застеляє світ сніжком.
Вишні з інею розквітли,
В білих шубах всі дубки.
Позирають ночі світлі
В розмальовані шибки.
Є вже  саночки новенькі,
Є хороші ковзани,
А мороз веселий дзенька,
Налітає з далини.
Т. Масенко

***

ГРУДЕНЬ
Дорожній майстер грудень
Мости будує всюди,
Вкриває ріки кригою,
Воює із відлигою:
Дороги приморожує
Ще й снігом припорошує,
Щоб на дзвінких санчатах
Новому року мчати.
Т. Коломіець

***

Грудень – первісток зими
Відійшла в минуле осінь.
Грудень – первісток зими –
оглядає володіння.
Сніг іскриться під саньми.

В білих шатах ліс дрімає.
Кригою взялись річки.
І виблискують під сонцем,
я посріблені стрічки.

Навкруги панує спокій,
а сусідньому дворі
червоніють горобини,
ніби спалахи зорі.
Лідія Кир′яненко

Додати коментар

Відповісти

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *