Вірші про лютий

Вірші про лютий для дітей та дорослих на українській мові зібрані в цій статті.

Вірші про лютий

Лютий –місяць дуже лютий
Запитає ,в чому взутий?
Виє хуга-завіюха,
Не пускає без кожуха.
Але сонечко сміється,
Стиха до землі проб’ється,
Хоч частинку, хоч хвилинку,
А погріє її спинку.
***

Третій місяць зветься лютий,
А лютує він тому,
Що на світі довго бути
Не доводиться йому.

Хоче лютий, щоб на світі
Панувала вік зима.
Та поволі сонце гріти
Починає крадькома.

***

ЛЮТИЙ
Скаче біла завірюха
На блакитному коні,
Лине снігу потеруха
По ламкій озимині.
Поле голе, нахололе,
Тонко дзвонить, мов кришталь.
Завірюха гучно коле
Копитами білу даль.
Лунко репається крига
На озерах і ставках.
Вітер крутиться, мов дзиґа,
На долині та в ярах.
Невгамовна завірюха
Гори снігу наміта
І гукає в білі вуха
Приголомшеним хатам.
Завірюха валить валом
Через зиму навпростець,
А за нею гонить чвалом,
Юний Лютий-молодець.
Л. Горлов

***

Лютий
Лютий в гості на гостину
Кличе всю свою родину.
Та родина – не мала,
Суне й суне без числа.

Морозища, морозеньки –
І великі, і маленькі,
Завірюхи капловухі,
І сніжинки-балеринки.

І Вітренко, і Вітрисько –
Вже вони близенько-близько.
Ще до ночі в темнім борі
Вся родина буде в зборі.

Запита родину лютий,
Чи то кожен добре взутий?…
Гей, у танець! – і зі сну
Збудять танцями Весну.
Наталя Забіла

Вірші про місяць лютий

ЛЮТИЙ
Другий місяць зветься Лютий,
А лютує він тому,
Що на світі довго бути
Не доводиться йому.

Хоче Лютий, щоб на світі
Панувала вік зима.
Та поволі сонце гріти
Починає крадькома.

Довші дні, коротші ночі.
Гульк — уже й струмок тече!
Лютий враз як зарегоче,
Знов морозом припече.

Та як здійме враз хуртечу,
Як засипле снігом дах!
Люди добре топлять печі,
Щоб не змерзнуть у хатах.

Та здаля вже крок по кроку
Йде весна, веселий час.
І, розгніваний, до строку
Лютий геть тіка від нас.
Н. Забіла

***

ЛЮТИЙ
Лютий — місяць дуже лютий:
Запитає, в чому взутий?
Виє хуга-завірюха,
Не пускає без кожуха.
Але сонечко сміється,
Стиха до землі проб’ється,
Хоч частинку, хоч хвилинку,
А погріє її спинку.
Л. Кондрацька

***

Лютий
Братик січня – білий лютий,
В білі валяночки взутий.
Біла шапка, рукавиці,
Тільки світяться очиці,
А личко рум′яне,
Як сонечко раннє.
Пустотливий січня братик
Кида в вікна сніг лапатий,
Сипле й сипле сніг під ноги,
Замітає всі дороги.
Братик січня не вгаває,
Поспішає, поспішає…
Здогадався пустунець,
Що зимі іде кінець.
Олесь Лупій

***

Лютий
Вже сонце над землею
що новий день, то вище.
Північний лютий вітер
не так зловтішно свище.

Поглянь! З дахів спадають
скупі, замерзлі сльози.
І соком повнять тіло
ослаблі верболози.

Зима хоча й береться,
але безсила нині,
бо вже весна проснулась,
розкривши очі сині.
Лідія Кир′яненко

Автор: J. G. (Джей Джи) У рубриці: Дитячі вірші

Додати коментар

Відповісти

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *