Вірші про Україну

Вірші

Вірші про Україну, про Батьківщину, показують патріотизм, любов до рідного краю відомих людей та простих українців. Автори написали патріотичні вірші про Україну, які навіть вивчають у школі.

Вірші про Україну

Усе моє, все зветься Україна.

… Буває, часом сліпну від краси.
Спинюсь, не тямлю, що воно за диво,
оці степи, це небо, ці ліси,
усе так гарно, чисто, незрадливо,
усе як є — дорога, явори,
усе моє, все зветься Україна.
Така краса, висока і нетлінна,
що хоч спинись і з Богом говори…

Ліна Костенко

Про нашу Україну

Ми дуже любим весь наш край,
І любим Україну,
Її лани, зелений гай,
В саду — рясну калину.
Там соловейко навесні
Співає між гілками,
Та й ми співаємо пісні —
Змагається він з нами!

Марія Познанська

Україна, як рідная мати

Від Донецька до Крима та Львова
Розпростерлась моя сторона.
Знають в світі красиве це слово –
Україною зветься вона.

Там де простір безкрайнього поля,
Від сівби і до самих до жнив,
З колоском колихається доля
Козака, що раніше тут жив.

Я ходив по зелених Карпатах,
Бачив сяйво церков золоте,
У віночках на наших дівчатах
Різнотрав»я казкове цвіте.

Україна, як рідная мати
Огортає теплом нас своїм,
А Шевченко — він буде стояти –
Збережемо прекрасний цей дім.

автор: Геннадій Деснянський

Українка

Українка я маленька,
Україна — моя Ненька.
В неї щира я дитина,
Добра, люба та єдина.

Вірна я дочка народу,
Бо з козацького я роду;
Щиро я свій рід кохаю,
Роду іншого не знаю.

Так я завжди буду жити,
Рідний край буду любити,
Українцям помагати,
Україна — моя мати!

Сидір Воробкевич

Вірш Павла Тичини про Україну

Добридень тобі,
Україно моя!
Струмок серед гаю, як стрнчечка.
На квітці метелик, мов свічечка.
Хвилюють, маюють, квітують поля —
Добридень тобі, Україно моя!

Павло Тичина

Україна

Наша славна Україна —
Наше щастя і наш рай!
Чи на світі є країна
Ще миліша за наш край?

І в щасливі, й злі години
Ми для неї живемо,
На Вкраїні й для Вкраїни
Будем жити й помремо!..

Володимир Cамійленко


Облітав журавель

Облітав журавель
Сто морів, сто земель,
Облітав, обходив,
Крила, ноги натрудив.
Ми спитали в журавля:
— Де найкращая земля? —
Журавель відповідає:
— Краще рідної — немає!

Платон Воронько

Я дитина українська

Я дитина українська,
Вкраїнського роду,
Українці — то є назва
Славного народу.
Україна — то край славний,
Аж по Чорне море,
Україна — то лан пишний,
І степи, і гори.
І як мені України
Щиро не кохати?
Мене ненька по-вкраїнськи
Вчила розмовляти.
І як мені України
Щиро не любити?
Мене вчили по-вкраїнськи
Господа молити.
За свій рідний край і нарід
Я Господа молю:
Зішли, Боже, Україні
І щастя, і долю!

Юрій Шкрумеляк

Наша Батьківщина

Там, де море є глибоке,
Де заквітчані Карпати,
Де степи такі широкі,
Що очима не обняти, –
Там є наша Батьківщина –
Україна!

Там, де сонечко іскриться,
Де весняний вітер віє,
Де на горах є столиця –
Наш великий, славний Київ,
Там є наша Батьківщина –
Україна!

    – Леонід Полтава

Україна

Україна, любі діти,
Наш чудовий край.
Там ліси і полонини,
І луги, і гай.

І річок прудких багато,
І рибок в них тьма,
Все те, все, кохані діти, –
Вітчизна свята.

Україна – це біленьки
У садках хатки,
Ниви збіжжям засіяні,
Запашні квітки

І міста розлогі, чисті,
Знай, дитя, це, знай.
Україна наша рідна –
Це чудовий край.

Україно, Україно,
Мій рідний краю,
Цілим серденьком дитини
Я тебе кохаю.

І щодня шлю молитву
Всевишньому Богу,
Щоб послав нам в Україну
Щасливу дорогу.

        – Іванна Савицька

Якщо ви знаєте цікаві вірші про Україну українських письменників лишайте їх в коментарях.

Оцініть статтю
Додати коментар

  1. Антон Зани

    Моя рiдна Украiна!
    Мила i кохана,
    Пограбована i бита,
    Нескорена мати.

    Земля твоя так родюча,
    Бо кров’ю полита
    Нашiх дiдiв-прадiдiв
    З дня створiння свiту.

    Сади буйнi, плодовитi
    I лани широкi,
    Люди гарнi , працьовитi –
    Скарб твiй в усi роки.

    Всi часи шматали, рвали,
    В рабство забирали,
    Роздiляли нашi землi
    I на мiсцях крали.

    Своi пани скаженiли,
    Над людом знущались,
    Кров’ю людськой, мов водою
    Досхочу впивались.

    Були ляхи, турки, нiмцi,
    Монголо-татари,
    Руйнували, мардували,
    Але не зламали!

    Не скорилась, не зламалась!
    З весной розцвiтала,
    Сильна, рiдна моя ненька
    Кращою ставала.

    Днiпро гордий, непокорний,
    Гранiтнii кручi –
    З них характер Украiни
    Незламний, могучий.

    Що ж стряслося з нами, люди?
    Чому розбратались?
    Пора, мабуть, зупинитись
    I за розум взятись!

    Брати рiднi, гiлки рiзнi
    Cлов’янського древа,
    Схаменiться! Об’еднайтесь!
    В мирi жить нам треба!

    Поки разом – ми незламнi!
    Поки разом – сила!
    От тодi нам буде слава.
    I всiй Украiнi.
    24.09.2016 р.

    Відповіcти
  2. Геннадій Деснянський

    Україна, як рідная мати

    Від Донецька до Крима і Львова
    Розпростерлась моя сторона.
    Знають в світі красиве це слово –
    Україною зветься вона.

    Там де простір безкрайнього поля,
    Від сівби і до самих до жнив,
    З колоском колихається доля
    Козака, що раніше тут жив.

    Я ходив по зелених Карпатах,
    Бачив сяйво церков золоте,
    У віночках на наших дівчатах
    Різнотрав”я казкове цвіте.

    Україна, як рідная мати
    Огортає теплом нас своїм,
    А Шевченко – він буде стояти –
    Збережемо прекрасний цей дім.

    автор: Геннадій Деснянський

    Відповіcти
  3. Настя кулик

    Україна-моя Батьківщина!
    Україна-моя Батьківщина!
    Як мати рідна мені.
    Ти прекрасна, мов та перлина,
    Що лежить на морському дні.

    Ти красива, мов зірка у небі,
    І велична, мов сонця світ.
    Як дивитись прекрасно на тебе,
    Й милуватись простором твоїм.

    Річками, лугами, густими лісами,
    Багатством пишніх і величних гір.
    Що так милують до нестями,
    І щиро ранять людський зір.

    Безкраїми полями з золотим волоссям,
    І соняшників пишніх і струнких.
    Дзвінки пташиним триголоссям,
    Що розвивається в садах рясних.

    Приємно радіти за нас, за тебе,
    Як ростеш й піднімається ти.
    І крокуєш вперед натхненно
    До своєї прямої мети.

    Крізь навали, вогонь і страждання,
    Що завдали тобі вороги,
    Ти нестримна з своїм бажанням,
    Вірю,вийдеш з страшної пітьми.

    І нікому тебе не здолати,
    Впевнена твердо, не рухнеш Ти.
    Україна, – ти рідна,як мати.
    Всі ми – дочки твої, й сини.

    Відповіcти
  4. Настя Кулик

    Ми – діти славної країни,
    Що зветься Україна вона.
    Могутні, вірні та єдині,
    І віддані лиш їй, на все життя.

    Чудовим запашним світанком,
    І співу голосистих солов’їв,
    Що дзвінок розливаються по ранках
    В садах, і над просторами ланів.

    Непрохідним лісам, гаям, долинам,
    Які розкинулись із краю в край.
    Квітучий славним полонина,
    Що радість перехоплюють,хоч відбавляй.

    Безмежним полями, і горам величним,
    Річками, озерам, і штучним ставками.
    Цілющим джерелам, таким вже привичним,
    Квітковий красі, що так сила всім нам.

    І українській нашій милозвучній мові,
    Що з роду-в-рід передавалася батькам.
    Народу славному, який готовий,
    За волю розплатитися життям

    Щоб сміх дитячий завжди линув,
    За щастя наших матерів.
    За тих, хто землю цю покинув,
    Щоб стЯг жовто-блакитний майорів.

    За світле небо без хмарини,
    Багатство щедрих хлібних колосків…
    Ми – діти славної країни,
    Здолати, яку, ще ніхто незумів.

    Відповіcти
  5. Настя Кулик

    До Дня незалежності Країни.

    Душа болить, і крається, кричить,
    Та серце омивається сльозами.
    Нехай нам, щиро, Бог простить,
    Що відбувається, тепер, із нами.

    Страждає змучена земля,
    І стогне рідна нам країна.
    Ридає, плаче, мов дитя,
    Єдина, вільна наша Україна.

    Бо там, на Сході, йде війна,
    Страшна, жорстока,безупинна.
    І не одного, вже, бійця,
    Не дочекалася, живим, родина.

    І всіх об’єднує одна біда:
    Там гинуть безневинні люди.
    Палають в згарищах і села,і міста,-
    В руїнах чорних потонули.

    Бо нелюди спокою не дають,-
    На волю нашу зазіхнули.
    Все нищать, в душу нам плюють,
    Що ми сильнішими себе відчули.

    За нашу єдність, мову і життя,
    Спокійне, чисте і безхмарне небо.
    І за щасливе світле майбуття,
    Упевнено так до якого йдемо.

    І що пробачити нам не змогли,
    Цю нашу незалежність, самостійність.
    Роками, вперто, до якої йшли,
    Й доводили,постійно, свою вірність…

    Любіть, шануйте й бережіть,
    До серця милу нам країну.
    Із рук своїх не упустіть-
    Єдину нашу, незалежну Україну !

    Відповіcти