“Билини про Іллю Муромця” скорочено

“Билини про Іллю Муромця” скорочено читати можна за 15 хв.

“Билини про Іллю Муромця” скорочено

Билина “Зцілення Іллі Муромця” скорочено

У місті Муромі, в селі Карачарове, живе Ілля, селянський син. Тридцять років сидить він сиднем і не може піднятися, бо не володіє ні руками, ні ногами. Одного разу, коли його батьки йдуть і він залишається один, під вікнами зупиняються двоє калік перехожих і просять Іллю відчинити їм ворота і пустити в будинок. Той відповідає, що не може встати, але вони повторюють своє прохання. Тоді Ілля піднімається, впускає калікам, а ті наливають йому чарку медового пиття. Серце Іллі розігрівається, і він чує в собі силу. Ілля дякує калікам, а ті кажуть йому, що відтепер він, Ілля Муромець, буде великим богатирем і йому не загрожує смерть в бою: він буде битися з багатьма могутніми богатирями і перемагати їх. Але зі Святогором каліки не радять Іллі воювати, бо Святогора сама земля через силу носить – так він огрядний і могутній. Не повинен Ілля битися і з Самсоном-богатирем, бо у того на голові сім Волосів ангельських. Каліки також застерігають Іллю, щоб той не вступав у двобій з родом Мікулова, бо цей рід любить мати-сира земля, і з Вольгой Сеславічем, бо Вольга перемагає не силою, але хитрістю. Каліки вчать Іллю, як добути богатирського коня: треба купити першого-ліпшого жеребчика, тримати його три місяці в зрубі і годувати добірним пшоном, потім три ночі поспіль вигулювати по росі, а коли жеребчик стане перестрибувати через високий тин, на ньому можна їздити.

Каліки йдуть, а Ілля відправляється в ліс, на галявину, яку треба очистити від пнів і корчів, і справляється з цим поодинці. На ранок його батьки йдуть до лісу і виявляють, що хтось зробив за них всю роботу. Удома вони бачать, що їх немічний син, який тридцять років не міг піднятися з місця, ходить по хаті. Ілля розповідає їм про те, як видужав. Ілля вирушає в поле, бачить кволого бурого жеребчика, купує його і доглядає за ним так, як його навчили. Через три місяці Ілля сідає на коня, бере у батьків благословення і виїжджає в чисте поле.

Билина “Ілля Муромець і Соловей-розбійник” скорочено

Відстоявши заутреню в Муромі, Ілля вирушає в дорогу, щоб встигнути до обідні в стольний град Київ. По дорозі він звільняє від облоги Чернігів і один розбиває цілу ворожу армію. Він відмовляється від пропозиції городян стати в Чернігові воєводою і просить вказати йому дорогу до Києва. Ті відповідають богатирю, що ця дорога заросла травою і по ній давно вже ніхто не їздить, бо у Чорної Грязі, поблизу річки Смородини, неподалік від славного Леванідова хреста, сидить в сирому дубу Соловей-розбійник, Одіхмантовий син, і своїм криком і свистом вбиває в окрузі все живе. Але богатир не боїться зустрічі з лиходієм. Він під’їжджає до річки Смородине, а коли Соловей-розбійник починає свистати по-солов’їному та кричати по-звіриному, Ілля стрілою вибиває розбійникові праве око, пристібає його до стремена і їде далі.

Коли він проїжджає повз житло розбійника, його дочки просять своїх чоловіків виручити батька і вбити мужика-селюка. Ті хапаються за рогатини, але Соловей-розбійник переконує їх не битися з богатирем, а запросити в будинок і щедро обдарувати, тільки б Ілля Муромець його відпустив. Але богатир не звертає уваги на їх обіцянки і відвозить бранця до Києва.

Князь Володимир запрошує Іллю пообідати і дізнається від нього, що богатир їхав прямою дорогою повз Чернігова і тих самих місць, де мешкає Соловей-розбійник. Князь не вірить богатирю, поки той не показує йому полоненого і пораненого розбійника. На прохання князя Ілля наказує лиходієві упівсили засвистали по-солов’їною і заревіти по-звірячому. Від крику Солов’я-розбійника кривляться маківки на теремах і вмирають люди. Тоді Ілля Муромець відвозить розбійника в поле і зрубає йому голову.

Аудіокнига «Ілля Муромець і Соловей-розбійник»

Билина “Ілля Муромець і Ідолище” скорочено

Незліченне військо татар під проводом Ідолища осаджує Київ. Ідолище йде до самого князя Володимира, і той, знаючи, що нікого з богатирів немає поблизу, лякається і запрошує його до себе на бенкет. Ілля Муромець, який в цей час знаходиться в Цар-граді, дізнається про біду і негайно відправляється в Київ.

По дорозі він зустрічає старця пілігрима Івана, бере у нього клюку і міняється з ним одягом. Іван у сукні богатиря йде на бенкет до князя Володимира, а Ілля Муромець приходить туди ж під виглядом старця. Ідолище запитує у мнимого богатиря, який із себе Ілля Муромець, чи багато він їсть і п’є. Дізнавшись від старця, що богатир Ілля Муромець їсть і п’є зовсім небагато порівняно з богатирями татарськими, Ідолище насміхається над російськими воїнами. Ілля Муромець, переодягнений пілігримом, втручається в розмову з знущальними словами про ненажерливу ​​корову, яка так багато їла, що від жадібності лопнула. Ідолище хапається за ніж і кидає його в богатиря, але той ловить його на льоту і зрубає Ідолищу голову. Потім вибігає у двір, перебиває костуром усіх татар в Києві і позбавляє від полону князя Володимира.

Билина “Ілля Муромець і Святогор” скорочено

Ілля Муромець їде по полю, виїжджає на Святі гори і бачить могутнього богатиря, який дрімає, сидячи на коні. Ілля дивується, що той спить на ходу, і з розбігу сильно вдаряє його, але богатир продовжує спокійно спати. Іллі здається, що він завдав недостатньо сильний удар, він б’є його ще раз, вже сильніше. Але тому все дарма. Коли ж Ілля з усієї сили б’є богатиря втретє, той нарешті прокидається, хапає Іллю однією рукою, кладе собі в кишеню і возить із собою дві доби. Нарешті кінь богатиря починає спотикатися, а коли господар картає його за це, кінь відповідає, що йому важко одному возити двох богатирів.

Святогор братається з Іллею: вони міняються натільними хрестами і стають відтепер хрестовими братами. Разом їздять вони по Святим горам і одного разу бачать чудо чудне: стоїть велика біла труна. Починають вони гадати, для кого вона призначена. Спочатку в неї лягає Ілля Муромець, але Святогор каже йому, що ця труна не для нього, і лягає в неї сам, а названого хрестового брата просить закрити його дубовими дошками.

Через деякий час Святогор просить Іллю прибрати дубові дошки, які закривають труну, але, як Ілля не старається, він не може їх навіть зрушити. Тоді Святогор розуміє, що прийшов час йому вмирати, і починає братися піною. Перед смертю Святогор каже Іллі, щоб той злизав цю піну, і тоді ніхто з могутніх богатирів не зрівняється з ним за силою.

Билина “Бунт Іллі проти Володимира” скорочено

Стольний князь Володимир влаштовує бенкет для князів, бояр і богатирів, а кращого з богатирів, Іллю Муромця, не запрошує. Ілля сердиться, бере лук зі стрілами, збиває золочені маківки з церков і скликає голота шинкарську – збирати золочені маківки і нести в кабак. Князь Володимир бачить, що вся міська голота збирається навколо богатиря і разом з Іллею вони п’ють і гуляють. Побоюючись, як би не вийшло біди, князь радиться з боярами, кого їм послати за Іллею Муромцем, щоб запросити його на бенкет. Ті підказують князю послати за Іллею його названого хрестового брата, Добриню Микитовича. Той приходить до Іллі, нагадує йому, що у них з самого початку була домовленість, щоб меншому брату слухатися більшого, а більшого – меншого, а потім кличе його на бенкет. Ілля поступається своєму хрестовому брату, але каже, що нікого іншого не став би й слухати.

Разом з Добринею Микитовичем Ілля приходить на княжий бенкет. Князь Володимир садить їх на почесне місце і підносить вина. Після частування Ілля, звертаючись до князя, каже, що, якби князь послав до нього не Котигорошка, а кого-небудь іншого, він не став би навіть слухати посланого, а взяв би стрілу і вбив би князя з княгинею. Але на цей раз богатир прощає князя Володимира за заподіяні образи.

Билина “Ілля Муромець і Калин-цар” скорочено

Стольний князь Володимир гнівається на Іллю Муромця і садить його на три роки в глибокий льох. Але дочка князя не схвалює рішення батька: потайки від нього вона робить підроблені ключі і через своїх довірених людей передає богатирю в холодний льох їжу та теплі речі.

В цей час на Київ збирається йти війною Калин-цар і загрожує розорити місто, спалити церкви і вирізати все населення разом з князем Володимиром і Апраксією-королівною. Калин-цар відправляє в Київ свого посланника з грамотою, в якій сказано, що князь Володимир повинен очистити всі вулиці стрілецькі, всі двори і провулки князівські і всюди наставити повних діжок хмільних напоїв, щоб було чим розгулятися татарському війську. Князь Володимир пише йому у відповідь повинну грамоту, в якій просить у Калина-царя три роки, щоб очистити вулиці і припасти хмільних напоїв.

Проходить зазначений термін, і Калин-цар з величезним військом осаджує Київ. Князь зневіряється, що немає в живих Іллі Муромця і нікому захистити місто від ворога. Але княжа дочка каже батькові, що богатир Ілля Муромець живий. Зраділий князь випускає богатиря з льоху, розповідає йому про біду і просить постояти за віру і вітчизну.

Ілля Муромець сідлає коня, надягає обладунки, бере кращу зброю і відправляється в чисте поле, де стоїть незчисленна татарська рать. Тоді Ілля Муромець вирушає на пошуки святоруських богатирів і знаходить їх в білих шатрах. Дванадцять богатирів запрошують його разом з ними пообідати. Ілля Муромець розповідає своєму хрещеному батюшці, Самсону Самойловичу, що Калин-цар загрожує захопити Київ, і просить у нього допомоги, але той відповідає, що ні він, ні інші богатирі не стануть допомагати князю Володимиру, який напуває і годує багатьох князів і бояр, а вони, святорусский богатирі, ніколи нічого доброго від нього не бачили.

Ілля Муромець поодинці нападає на татарське військо і починає топтати ворогів конем. Кінь же каже йому, що одному Іллі з татарами не впоратися, і розповідає, що татари зробили в полі глибокі підкопи і цих підкопів три: з першого і другого кінь зможе вивезти богатиря, а з третього – тільки сам вибереться, а Іллю Муромця вивезти не зуміє. Богатир сердиться на коня, б’є його батогом і продовжує боротися з ворогами, але все трапляється так, як і говорив йому кінь: з третього підкопу він не може вивезти господаря, і Ілля потрапляє в полон.

Татари заковують йому руки і ноги і відводять в намет до Калин-царя. Той наказує розкувати богатиря і пропонує йому служити у нього, але богатир відмовляється. Ілля виходить з намету Калина-царя, а коли татари намагаються його затримати, богатир хапає одного з них за ноги, і, розмахуючи ним як дубиною, проходить крізь усі татарське військо. На свист богатиря до нього повертається його вірний кінь. Ілля виїжджає на високу гору і звідти стріляє з лука в сторону білих шатрів, щоб розжарена стріла зняла дах з шатра і зробила подряпину на грудях його хресного батюшки, Самсона Самойловича. Той прокидається, здогадується, що стріла, яка зробила подряпину йому на грудях, – це вість від його хрещеника, Іллі, і наказує богатирям сідлати коней і їхати до стольного міста Києва на допомогу Іллі Муромця.

У чистому полі до них приєднується Ілля, і вони розганяють все татарське військо. Калина-царя вони беруть у полон, привозять до князя Володимира до Києва, і той погоджується не страчувати ворога, а брати з нього багату данину.

Билина “Ілля Муромець на Соколі-кораблі” скорочено

По Хвалинському морю дванадцять років плаває Сокіл-корабель, ні разу не причалюючи до берега. Корабель цей дивно прикрашений: ніс і корма – у вигляді морди звірячої, а замість очей – два яхонта, а замість брів – два соболя. На кораблі поміщаються три церкви, три монастирі, три торговища німецьких, три государевих кабака, і живуть там три різні народи, які не знають мови одне одного.

Хазяїн корабля – Ілля Муромець, а вірний його слуга – Добриня, Нікітін син. Турецький пан, Салтан Салтанович, помічає з берега Сокіл-корабель і наказує своїм веслувальникам плисти до Сокол-корабля і взяти Іллю Муромця в полон, а Добриню Микитовича вбити. Ілля Муромець чує слова Салтана Салтановиче, накладає калену стрілу на свій тугий лук і примовляє над нею, щоб летіла стріла прямо в місто, в зелений сад, в білий шатер, за золотий стіл, де сидить Салтан, і щоб вона пронизала Салтану серце. Той чує слова Іллі Муромця, лякається, відмовляється від свого підступного задуму і надалі зарікається не мати справу з могутнім богатирем.

Билина “БІЙ ІЛЛІ МУРОМЦЯ З СИНОМ” скорочено

Недалеко від міста на заставі п’ятнадцять років живуть тридцять богатирів під приводом Іллі Муромця. Богатир піднімається на зорі, бере підзорну трубу, дивиться на всі боки і бачить, як із західного боку наближається невідомий богатир, під’їжджає до білого шатра, пише грамоту і передає Іллі Муромця. А в тій грамоті невідомий богатир написав, що він їде в стольне місто Київ – церкви і государеві кабаки вогнем попалити, ікони у воді втопити, друковані книги в бруді потоптати, князя в котлі зварити, а княгиню з собою забрати. Ілля Муромець будить свою дружину і розповідає про невідомого зухвальця і про його послання. Разом зі своїми богатирями він думає, кого послати навздогін за чужаком. Нарешті він вирішує послати Добриню Микитовича.

Добриня доганяє невідомого в чистому полі і намагається вступити з ним в розмову. Спочатку чужак не звертає на слова Добрині ніякої уваги, а потім повертається, одним ударом знімає Добриню з коня і велить йому їхати назад до Іллі Муромця і запитати у нього, чому він, Ілля, сам не поїхав за ним.

Присоромлений Добриня повертається і розповідає, що з ним сталося. Тоді сам Ілля сідає на коня, щоб наздогнати чужака і розквитатися з ним. Своїм дружинникам він каже, що не встигнуть вони щи зварити, як він повернеться з головою зухвалого молодця.

Ілля доганяє невідомого богатиря, і вони вступають у двобій. Коли ламаються їх шаблі, вони беруться за палиці, поки ті не витримують, потім хапаються за списи, а коли ламаються і списи, вступають в рукопашний бій. Так вони б’ються цілу добу, але жоден не може поранити іншого. Нарешті у Іллі підламується нога, і він падає. Сокільник збирається заколоти богатиря, але Іллі вдається скинути з себе ворога Він придавлює Сокольника до землі і, перш ніж заколоти його кинджалом, питає, хто він такий, якого роду і племені. Той відповідає Іллі, що його мати – Златогорка, удалая багатирка одноокись. Так Ілля дізнається, що Сокільник – його рідний син.

Ілля просить сина, щоб той привіз свою матір до Києва, і обіцяє, що відтепер він буде першим богатирем в його дружині. Однак, Сокольника бере досада, що мати приховала від нього, чий він син. Він приїжджає додому і вимагає у неї відповіді. Старенька в усьому зізнається синові, а той, розгнівавшись, вбиває її. Після цього Сокільник відразу ж їде на заставу, щоб убити і Іллю Муромця. Він входить в шатер, де спить його батько, бере спис і вдаряє його в груди, але спис потрапляє в золотий натільний хрест. Ілля прокидається, вбиває сина, відриває йому руки і ноги і розкидає по полю на видобуток диким звірам і птахам.

Билина “Три поїздки Іллі Муромця” скорочено

Їде Ілля по латинскій дорозі і бачить камінь, на якому написано, що перед ним, Іллею, три дороги: по одній їхати – бути вбитим, за іншою – бути одруженим, за третьою – бути багатим.

Багатства у Іллі багато, а одружуватися йому, старому, ні до чого, ось і вирішує він їхати по тій дорозі, яка загрожує йому смертю, і зустрічає цілу станицю розбійників. Ті намагаються пограбувати старого, але Ілля зіскакує з коня і однієї лише шапкою розганяє розбійників, а потім повертається до каменя і виправляє на ньому напис. Він пише, що йому, Іллі, не загрожує смерть в бою.

Поїхав він по іншій дорозі, зупинився в фортеці богатирській, пішов до церкви і бачить, що від обідні йдуть дванадцять прекрасних панянок, а з ними – королівна. Та запрошує його в свій терем на частування. Наситившись, Ілля просить красуню відвести його в опочивальню, але, коли він бачить ліжко, в душу йому закрадається підозра. Він ударяє красуню об стіну, ліжко перевертається, а під ним – глибокий льох. Королівна туди і провалюється. Тоді Ілля йде у двір, знаходить двері погреба, завалені піском і дровами, і випускає на волю сорок царів і сорок царевичів. А коли з льоху виходить красуня королівна, Ілля зрубає їй голову, розсікає її тіло і розкдає шматки по полю на поживу диким звірам і птахам.

Після цього Ілля повертається до каменя і знову підправляє на ньому напис. Їде богатир по третій дорозі, яка обіцяє йому багатство, і бачить: стоїть на дорозі пречудний хрест із золота і срібла. Ілля бере цей хрест, відвозить в Київ і будує соборну церкву. Після цього Ілля окаменів, а його нетлінні мощі до сьогодні зберігаються в Києві.