“Блакитна дитина” аналіз

“Блакитна дитина” — це чесна, відверта, щира, весела розповідь дорослого письменника про реальне власне дитинство з його позитивом і негативом. Звісно, в повісті гармонійно поєдналися серйозне та іронічне. Аналіз твору “Блакитна дитина” чи літературний паспорт допоможе підготувати наступна інформація.

Аналіз “Блакитна дитина” А. Дімаров

Автор – Анатолій Дімаров

Рік написання – 1968

Жанр: автобіографічна повість

Тема “Блакитна дитина” – Прагнення добра і справедливості.

Ідея “Блакитна дитина” – Вміння мріяти, товаришувати, відповідальність за молодших і слабших.

Основна думка “Блакитна дитина” – Тонке відчуття краси і природи, її благотворного впливу на людину, вміння цінувати дружбу.

Головні герої “Блакитна дитина”: Мати, Толя (восьмикласник, випускник школи, військовозобов’яний, Ванька, Директор школи, Федько, Домна Данилівна, Вчитель фізики Юрій Сергійович, Василь Гаврильченко, Анжеліка Михайлівна, Кім, Марія Федорівна, Михайло Семенович.

“Блакитна дитина” сюжет

А.Дімаров написав у “Блакитній дитині” про своє дитинство. Розповідь була дуже щира, смішна й спонукаюча до осмислення життя. Блактна дитина – “янгол “, якого приводять у приклад сину автора. Але той був звичайним хлопцем, в якого була велика кількість пригод. Інколи вони були смішними, а інколи закінчувалися болісно й повчально.

Бажаючи сподобатися дівчинці, Толя поліз у чужий садок, який охороняв страшний собака. Був спійманий, зраджений друзями й осоромлений. За останнє й помстився.

Автор розповідає, як вони сміялися постійно з вчитиля, що заікався. Як бажали отримати хоч трохи уваги від улюбленної вчительки. А потім допомогли їй одружитися з іншим вчителем, закидавши яйцями її коханого-тракториста. А бажаючи виділитися і взявши жабку до рота, випадково проковтнув бідненьку, а потім ще довго прислухався до неї у своєму животі.

Багато пригод, велика вдячність матері , вчителям – ось про що цей незабутній твір.

Композиція “Блакитна дитина” 

Повість складається з 3 розділів.

ЧАСТИНА ПЕРША. ЧЕРЕЗ МІСТОЧОК.

ЧАСТИНА ДРУГА. БЛАКИТНА ДИТИНА

ЧАСТИНА ТРЕТЯ. НА КОНІ Й ПІД КОНЕМ.

Цитатна характеристика головних героїв

«…Замислена й трохи печальна. Сумота огортає її збляклі вуста, гусне в дрібних зморшках довкола очей». (Мати)

«…Лобик ще великий, вуха стирчать, і волосся прилизане, мов у дівчини». (Толя)

«…Судилася казкова доля: ходити у формі, курити «Казбек» і водити поїзди». (Ванька)

«…Сидить за масивним столом, спиною до вікна, обличчям до нас. Він, мабуть, невисокого зросту, бо над столом видно тільки його плечі й голову. …Скільки живу, не бачив такої блискучої лисини. Вона була схожа на облуплену крашанку». (Директор школи)

«Там такий задавака. Як учився в сільській школі, ще у сьомому класі, то в нього одного була справжнісінька портупея з великою мідною пряжкою». (Федько)

«…Ходила здебільшого в самій сорочці, так їй було жарко. Піт зрощував її кругле обличчя, і вона раз по раз витиралася рушником, мов після лазні». (Домна Данилівна)

«Ставив оцінки залежно від того, що ти одержав з іншого, попереднього предмета. Якщо «задовільно», то хоч проси, хоч моли, вищої оцінки не доб’єшся нізащо». (Вчитель фізики Юрій Сергійович)

«…Відвідував гурток планеристів. Він єдиний із восьмикласників піднімавсь у повітря…» (Василь Гаврильченко)

«Двері рипнули, і до класу ступила така молода, така гарна дівчина, що коли б ми зустріли її десь поза школою, то нізащо не повірили б, що вона вчителька». (Анжеліка Михайлівна)

«Дівчата за ним вмирали. Носилися як з писаною торбою, казали, що це єдиний хлопець, вартий їхньої уваги». (Кім)

«В неї був старечий надтріснутий голос, вона трохи сюсюкала, деформована постать її зовсім не пасувала до тих високих емоцій, про які йшлося в поезіях, але ми не помічали того нічого». (Марія Федорівна)

«Серед того неймовірного багатства походжав завжди заклопотаний, завжди трохи сердитий…— середнього зросту чоловік із сивим розпатланим волоссям і запаленими короткозорими очима». (Михайло Семенович)

“Блакитна дитина” аудіокнига. Анатолій Дімаров