Сергій Плачинда «Богатирська застава» читати онлайн та слухати аудіо.
«Богатирська застава» аудіокнига (скорочено)
«Богатирська застава» читати
Історичне оповідання
И горожане же рѣша, шедше к печенегам: “Почто губите себе? Коли можете престояти нас?
Имѣемь бо кормлю землѣ. Аще ли не вѣруете, да узрите своима очима”.
Нестор
Він стояв коло бійниці й замислено споглядав табір печенігів.
Із глибокої задуми його вивів близький лункий стукіт. Аж іскри сипонули у вічі. Відсахнувшись, розгледівся. Прямо біля голови тремтіло охвістя стріли, яка щойно застрягла в просмоленій колоді біля краєчка бійниці. На два-три пальці одесную * — і… стріла розтрощила б його, Будимирову стару голову.
Поруч бренькнула тятива, і Будимир, остаточно отямившись від гірких дум своїх, побачив унизу перед стіною молодого печенізького лучника в сідлі. Це ж він цілив у сиву голову Будимира. А тепер сам хилиться з сідла, бо стріла стримить з його плеча. — Ось так тобі! — помахав обрубком своєї десниці * Будимир, угадуючи чуттям старого воїна, що рана у печеніжина не смертельна, та й ген до нього вже біжать на підмогу одноплемінники з табору. — А Чур береже тебе, ладо, — пролунав поруч молодий голос.
Будимир повернув голову і побачив біля сусідньої бійниці лучника, — Спасибі, сину, — кивнув Будимир і, зіпершись куксою об край бійниці, знову повів оком по табору печенігів. — Будь обережний, ладо, — почувся той же молодий голос.
Будимир кивнув головою, але не відступив: печеніги не наважувалися більше під’їздити до стіни.
За спиною десь ударило било. “Старійшини на віче скликають”, — подумав Будимир, але не поворухнувся. Іти не хотілося: говоритимуть, як і коли відчинять ворота стоклятим печенігам — голод уже допік до краю.
У нього все тіло потерпло від тужливої думки: “Невже ми здамо отим голомозим татям наш Білгород, богатирську заставу Києва?
Невже маємо загинути ганебною смертю?” Мимохіть згадав свій останній бій з печенігами. Коли ж то було?
Гай-гай, двадцять та ще й п’ять літ тому… Святослав, преславний і великий князь, вів свою дружину від ромеїв *, з якими уклав вигідний мир. Везли багаті дарунки від переляканого і поступливого василевса. Вели бранців без ліку. Мито пливло по лодіях *, а дружина йшла на стомлених конях понад берегом Дніпра. Так само берегом гнали і бранців.
Коли дійшли до порогів, саме випав перший сніг. Рікою пливло “сало”. А побіля порогів шлях перетнула вгодована розбійницька орда кагана Курі. Його, як згодом з’ясувалося, попередили перекинчики з Переяславця на Дунаї: “Іде Святослав повз пороги з великими скарбами, а дружина в нього мала”.
Не змогла пробитися ослабла дружина Святослава до Києва.
Кінець ознайомчого фрагменту…
Якщо ви не знайшли потрібну відповідь, можете запитати у нашого чат-бота у Телеграм.
