“20 тисяч льє під водою” скорочено читати українською мовою варто, щоб згадати сюжет твору про дивовижні мандрівки під водою таємничого капітана Немо.
“20 000 льє під водою” скорочено (аудіокнига)
“Двадцять тисяч льє під водою” дуже скорочено читати
Двадцять тисяч льє під водою – науково-фантастичний пригодницький роман Жуля Верна
«Двадцять тисяч льє під водою» головні герої
- П’єр Аронакс – професор Музею природної історії в Парижі. Він є оповідачем. Обізнаний в ботаніці, зоології і мінералогії, написав книгу «Таємниці морських глибин», що стала бестселером. До того як зайняти місце професора, займався лікарською практикою. Він цікавився особистістю капітана Немо.
- Консель – 30-річний слуга професора Аронакса. Знавець класифікації тварин, при цьому зовні їх розрізняє дуже слабо.
- Нед Ленд – канадський гарпунер. Запрошений на борт «Авраама Лінкольна» для полювання за передбачуваним морським чудовиськом. Дуже сильний і спритний в поводженні з гарпуном. Є також прекрасним оповідачем незліченних історій, що виникали на китовому полюванні. Гірше за всіх відчуває себе на підводному човні та хоче втекти з нього.
- Капітан Немо – капітан, який побудував «Наутілуса». Він чомусь зненавидів суспільство і сховався в океані. Займається дослідженням морських глибин, а також допомагає революціонерам і жителям пригноблених європейськими колонізаторами країн.
У другій половині XIX століття на очі мореплавцям став потрапляти незвичайний об’єкт, який був навіть більше та швидше кита. Газети та вчені, зацікавилися невідомим об’єктом. Після довгих обговорень, невідому науці тварину, назвали – гігантським нарвалом. Академічний інтерес змінився суто практичним, коли в результаті зіткнень з об’єктом кілька кораблів отримали пробоїни. Було вирішено спорядити експедицію на військовому парусно-паровому фрегаті «Авраам Лінкольн». Судно належало флоту США, на ньому мали знайти і знищити небезпечну для мореплавства тварину.
Після довгих пошуків експедиція зустрічає в Тихому океані «невідому тварину». Через зіткнення з нею фрегат отримує пошкодження, а професор Аронакс, його слуга Консель і гарпунер Нед Ленд опиняються у воді. Вони потрапляють на борт підводного човна, який і прийняли за «невідому тварину». Її власник представляється як «капітан Немо». Він оголошує врятованим, що вони знаходяться на борту підводного корабля «Наутілус», що належить йому. Капітан Немо разом зі своїми товаришами порвав з людським суспільством і пішов в океан, щоб жити вільно.
Потай від усіх побудувавши і оснастивши «Наутілус» так, щоб мати на ньому практично необмежену автономію, Немо і його товариші, що склали екіпаж корабля, назавжди пішли в океан. Оскільки Немо зацікавлений в збереженні таємниці «Наутілуса», він приймає рішення затримати врятованих на кораблі на невизначений термін, і героям, перед якими, фактично, поставлений вибір між полоном і смертю, доводиться примиритися з його рішенням. Професору Аронаксу капітан пропонує брати участь в наукових дослідженнях і спостереженнях, які він веде на «Наутілусі», забираючись в недоступні «земній» науці морські глибини.
Протягом наступних семи місяців герої переживають пригоди у всіх океанах земної кулі, крім Північного Льодовитого. Під час цієї кругосвітньої подорожі по поверхні і в глибинах морів і океанів вони беруть участь у підводному полюванні, відвідують острова Нової Гвінеї, видобувають перли і борються з акулами в Індійському океані, відвідують затоплені руїни Атлантиди, борються з кашалотом і полчищами спрутів. «Наутілус» долає льоди Південного полюса і відкриває сам полюс.
Під час цієї подорожі героям стає ясно, що екіпаж «Наутілуса», хоч і покинув сушу, залишається в курсі подій і активно допомагає народам, які борються проти колонізаторів. Наприкінці оповідання «Наутілус» вступає в бій з англійським військовим кораблем і безжально топить його таранним ударом. Так герої дізнаються, що капітан, крім іншого, чинить особисту помсту.
Протягом всієї розповіді герої постійно повертаються до питання про втечу з «Наутілуса», на чому особливо наполягає Нед Ленд. Але «втекти з підводної в’язниці – нелегко. Знайти спільника серед екіпажу неможливо – матроси розмовляють тільки своєю мовою, якої не знає ніхто з героїв. Та й з британцями екіпаж взагалі ніяк не спілкується. Нарешті, після бою з англійським кораблем, коли капітан, судячи з усього, занурюється в депресію і послаблює контроль за тим, що відбувається, Ленд виявляє, що «Наутілус» знаходиться поблизу якоїсь суші, і пропонує втекти, захопивши шлюпку. В останній момент з’ясовується, що судно потрапило в Мальстрем – потужний вир, – але міняти щось вже пізно. Аронакс і його друзі дивом рятуються і вибираються на норвезький берег. Останній розділ роману закінчується роздумами Аронакса про складну долю капітана Немо і питанням, чи й досі загадковий капітан верщить помсту, що помститися всьому світу?
“20 000 льє під водою” скорочено. Жуль Верн
В 1866 році в новинах частішали повідомлення про випадки, коли моряки в різних частинах океану бачили незвичайний об‘єкт, схожий на величезного кита чи нарвала, що рухався з неймовірною швидкістю. Більшість людей вирішили, що це якесь невідоме науці морське чудовисько.
Згодом надійшли відомості про напад істоти на декілька кораблів, що завдала їм серйозних пробоїн. У 1867 році для знищення істоти спорядили військовий фрегат США «Авраам Лінкольн», оснащений найсучаснішою зброєю. У складі експедиції був 40-річний французький професор-природознавець П’єр Аронакс зі своїм вірним слугою Конселем, та досвідчений канадський китобій Нед Ленд.
Судно під командуванням капітана Фарагута попрямувало в Тихий океан, де «чудовисько» бачили востаннє. Капітан Фаррагут пообіцяв дві тисячі доларів тому, хто першим помітить його. За морем стежили десятки очей, але за три місяці пошуків морське чудовисько жодного разу не з’явилося.
Лише на початку листопада біля берегів Японії пильний Нед Ленд помітив «нарвала», який почав загравати з фрегатом.
Капітан намагався наздогнати монстра весь день, але він плив значно швидше за корабель. Залізні ядра спеціальної гармати відскакували від шкури «нарвала». Надвечір фрегат зумів підібратися ближче. Нед щосили кинув гарпун, але він відскочив від спини монстра з металевим дзвоном. Тоді істота обрушила на палубу потужний струмінь води, і професор Аронакс зі своїм вірним слугою опинились в морській безодні.
На допомогу їм ніхто не прийшов, так як сам фрегат теж було пошкоджено.
Пливучи серед хвиль, Аронакс і Консель побачили Неда Ленда. Той сидів просто на спині «нарвала». Насправді це була не істота, а гігантська металева машина.
Коли апарат почав занурюватися, Нед голосно застукав по корпусу. І тут відчинився люк. З нього вийшли вісім дужих чоловіків із закритими обличчями та повели всіх трьох усередину підводного корабля.
Бранців замкнули в приміщенні, оббитому бляхою. Через деякий час їх усамітнення порушив високий, гарний, благородного вигляду чоловік, який представився капітаном Немо, що латиною означало «ніхто». Він дорікнув гостям за те, що вони полювали на човен, але ставився до них прихильно. Він розповів друзям, що давно «порвав усі зв’язки з суспільством» і на те в нього була вагома причина. Капітан пообіцяв бранцям надати повну свободу в межах судна, але розраховувати на повернення додому вони не могли. Немо не хотів, аби таємниця «Наутилуса» розкрилася, тому був готовий тримати на борту професора та його супутників безстроково. Ті вимушено погодились, але не полишали надії колись покинути борт.
Капітан розповів, що корабель «Наутилус» був побудований за його кресленнями і він не належить жодній державі. Рухався човен за рахунок електричної енергії, що одержував з величезних натрієвих батарей. Все необхідне для життя команда судна отримувала з океану. Навіть тканину для одягу виготовляли з водоростей. На поверхню «Наутилус» піднімався тільки щоб визначити своє місце розташування, поповнити запас повітря і пополювати в спеціальній водонепроникній шлюпці. Немо показав Аронаксу свій корабель, в тому числі велику бібліотеку і салон-музей з чудесами морських глибин. Капітан відвів професору каюту поруч зі своєю і запропонував брати участь у своїх наукових дослідженнях. З командою корабля бранці не спілкувалися – матроси розмовляли на якійсь штучній мові і були вірні капітану. Немо ж вважав команду «Наутилуса» своєю сім’єю.
Капітан Немо планував здійснити кругосвітню подорож по океанах Землі. Коли він визначив місцерозташування судна, Немо занурив «Наутилус» на 50 метрів і взяв млявий курс на схід. 8 листопада друзі вперше побачили красу підводного світу через товсті ілюмінатори «Наутилуса», які були закриті залізними віконницями і відкривались на кілька годин в день. 10 листопада Аронакс почав вести щоденник на папері з водоростей.
За кілька днів професор і його супутники отримали від Немо запрошення на полювання в лісах. Нед Ленд уже планував втечу, але полювання виявилося підводним. Аронакс зі слугою одягнули спеціальні гумові скафандри і спустилися в ліс водоростей. Вони були вражені підводною прогулянкою, та побаченим під водою.
У наступні тижні професор зустрічався з Немо дуже рідко. «Наутилус» проплив повз Гаваї та Таїті, подолавши загалом 8000 миль.
На початку січня судно підійшов до Торресової протоки, яка відділяла Австралію від Нової Гвінеї. Однак там судно сіло на мілину, і капітанові не залишалося нічого іншого, як чекати кілька днів на приплив. Під час вимушеної стоянки Немо дозволив професору Аронаксу з слугою та Недом вирушити на пустельний берег, щоб запастися «земною» провізією: кокосовими горіхами, плодами хлібного дерева та м’ясом, про яке особливо тужив Нед. Їх полювання, що тривало кілька днів, перервав натовп кровожерливих дикунів-тубільців. Друзі із зібраними припасами терміново повернулися на корабель Немо. Поборовши страх, папуаси почали атакували підводне судно. На щастя в цей час почався приплив, і «Наутилус» піднявся з піску та взяв курс на Індійський океан.
Якось судно довго не занурювалось, Немо немов чекав когось посеред пустельного океану. У підзорну трубу Аронакс помітив на горизонті якийсь корабель. Після цього друзям підсипали в їжу снодійне, вони заснули і не були в курсі того, що відбувалось. Прокинувшись, професор зустрівся з Немо, і той попросив його надати медичну допомогу пораненому з команди «Наутилуса», якому проломили череп. На жаль, Аронакс нічим не зміг йому допомогти. Нещасного поховали на дні океану, де капітан Немо влаштував маленьке кладовище для своїх близьких.
Після цієї дивної події Аронакс губився в здогадах: ким же був таємничий капітан Немо – вченим, невизнаним генієм, або месником. Друзі, як і раніше залишалися бранцями «Наутилуса», але волелюбний Нед Ленд все ще думав про втечу з підводної темниці. Аронакс ж, навпаки, хотів завершити кругосвітню подорож.
26 січня «Наутилус» перетнув екватор, а 28 січня підійшов до острова Цейлон. Тут Немо влаштував друзям прогулянку по перловим мілинам Манарської затоки. У цій затоці водилося безліч акул, тому професор неохоче прийняв запрошення капітана. Рушниць на прогулянку їм не дали, вони озброїлись лише кинджалами. Перш за все, капітан відвів своїх супутників в підводний грот і розповів багато цікавого про перли та способи їх видобутку, а потім показав величезну раковину, в якій зріла перлина величиною з кокос. Немо вирощував цю коштовність для свого музею.
Вийшовши з грота, дослідники побачили, як на ловця перлів, напала акула. Немо кинувся на неї з ножем. Зав‘язалася боротьба. Поранена акула придавила капітана своєю тушею і розкрила пащу, повну страшних зубів. У цей момент Нед Ленд убив її острогою і врятував капітана. Привівши ловця перлів до тями, капітан віддав йому перли, зібрані під час прогулянки. Аронакс зауважив, що співчуття ще не вмерло в Немо. У відповідь капітан заявив, що завжди буде захисником пригноблених.
Немо збирався потрапити до Середземного моря через відомий тільки йому прохід, який він назвав Аравійським тунелем. Дізнавшись про це, Нед вирішив втекти з корабля за найменшої нагоди. Однак його планам не судилося збутися: капітан не любив Середземне море і перетнув його на максимальній швидкості за 48 годин.
Тепер корабель плив у водах Атлантичного океану. Гарпунер Нед вирішив не чекати, поки «Наутилус» покине населені місця, і вирішив тікати увечері. Але цьому плану завадив капітан. Він запросив Аронакса прогулятися до затопленого іспанського галеона, повного золота. Професор зрозумів, що у капітана були невичерпні джерела багатств. На ранок «Наутилус» опинився далеко від берегів Європи.
Наступного вечора на Аронакса очікувала нова підводна прогулянка. Він довго піднімався слідом за Немо по скелях, в ущелинах яких підстерігали здобич гігантські краби. За скелями переховувався діючий вулкан, світло якого освітлювало величезну, колись заселену рівнину. Це була Атлантида. Неймовірна прогулянка Аронакса тривала всю ніч.
Вранці 21 лютого «Наутилус» увійшов в підводний грот безлюдного острова. Тут була його секретна гавань. Печера з невеликим озером, де опинилося судно, утворилася всередині згаслого вулкана. Тут Немо запасався кам’яним вугіллям, яке було необхідне для виробництва енергії. Поки матроси вантажили вугілля, друзі обстежили печеру, але наземного виходу з неї не знайшли.
Після поповнення запасів «Наутилус» перетнув Саргасове море. Там друзі стали свідками нападу хижих кашалотів на зграю китів. Немо заступився за китів і знищив усіх хижаків за допомогою гострого шпиля на носі корабля.
Невдовзі мандрівники побачили скупчення льоду. Рухатися вперед було дуже важко, і незабаром «Наутилус» застряг посеред льоду. Немо вирішив досягти географічного південного полюса, пливучи під льодом. Цей ризикований експеримент увінчався успіхом, і 19 березня судно все ж дісталося до географічного південного полюса. Капітан поставив на острові чорний прапор з вишитою золотом літерою «N».
На зворотному шляху «Наутилус» опинився в крижаній пастці, і екіпажу довелося прорубувати коридор крізь лід. Нед Ленд, Аронакс і Консель брали участь в рятувальних роботах нарівні з капітаном Немо. Тим часом вода в пастці почала замерзати, стіни крижаного тунелю стискалися, погрожуючи розчавити «Наутилус». Цю проблему капітан вирішив, нагріваючи воду в резервуарах підводного човна і змішуючи окріп з крижаною водою навколо корабля. Незадовго до кінця робіт на «Наутилусі» скінчилося повітря. Прагнучи врятуватися від болісної смерті, Немо підняв судно і проломив ним останній шар льоду. Нед і Консель, як могли, продовжували життя професору, але у Аронакса вже починалася агонія від задухи, коли судно піднялося на поверхню.
31 березня «Наутилус» минув мис Горн і попрямував в Атлантичний океан. Нед Ленд бачив, що корабель минув Бразилію на величезній швидкості. Шанс на втечу знову було втрачено. А втечу до берегів французької Гвіани довелося скасувати через сильний шторм. Друзі були бранцями «Наутилуса» вже півроку, пропливши за цей час 17 тисяч льє. Аронакс зауважив, що капітан Немо змінився, став похмурий і більшу частину дня переховувався у своїй каюті.
20 квітня команді «Наутилуса» довелося оборонятися від нападу гігантських кальмарів. Рогові щелепи одного з чудовиськ застрягли в гвинті судна, і команді довелося озброїтися сокирами, щоб очистити поверхню підводного човна від головоногих молюсків. Під час сутички загинув один з матросів «Наутилуса». Неду теж загрожувала смертельна небезпека, але його врятував Немо, розплатившись тим самим за свій порятунок.
1 травня судно попливло на північ по Гольфстріму. Нед Ленд змусив Аронакса відверто поговорити з капітаном. Тоді професор сказав капітанові, що не хоче, щоб його наукова праця була похована під водою. У відповідь капітан показав вченому маленький непотопаючий апарат, в який будуть укладені всі праці після смерті Немо. Апарат викинуть в океан, і коли-небудь записи професора потраплять до людей.
Усвідомивши, що капітан ні в якому разі не випустить їх на волю, на втечу погодився і професор Аронакс зі своїм вірним слугою. Друзі вирішили тікати, коли судно буде проходити біля Лонг-Айленда. Однак реалізувати план їм знову завадила буря.
Шторм відкинув судно далеко від берегів, і Нед Ленд зовсім зневірився.
1 червня Немо знайшов місце, де затонув бунтівний корабель «Месник» з флоту Французької Республіки. Вшановуючи пам‘ять цього борця за свободу, судно Немо піднялося на поверхню і було обстріляно гарматами невідомого броньованого корабля. Нед Ленд намагався подати сигнал про допомогу, але лише розгнівав Немо. Капітан потопив корабель, що їх обстрілював, тим самим помстившись ворогові, що забрав у нього «вітчизну, дружину, дітей, батька і матір». Аронакс намагався перешкодити йому вбивати невинних людей, але його слова не подіяли. Потім Немо впав на коліна перед портретом молодої жінки з двома дітьми і гірко заплакав.
Надалі «Наутилус» пересувався в основному під водою, а Немо не виходив зі своєї каюти. Судно залишилося без нагляду, і Нед вирішив тікати, побачивши на горизонті якусь землю.
Дочекавшись слушного моменту, друзі проникли в шлюпку. Однак вони не знали, що опинилися у небезпечних водах біля берегів Норвегії. Сильна течія відірвала шлюпку від судна, і в цей момент професор Аронакс, сильно вдарившись головою, знепритомнів.
Отямився професор в хатині рибалки з Лофотенських островів, поруч з друзями. Про «Наутилус» більше ніхто не чув, проте професор не забув про подорож довжиною в 20 тисяч льє і опублікував свої записи.
согласен!